Урок «ГР 3. Підсумкова робота. Докладний письмовий переказ розповідного тексту з елементами опису пам’ятки історії та культури (за колективно складеним складним планом)» проводиться для того, щоб:
📝 Перевірити рівень сформованості мовленнєвих умінь учнів, зокрема вміння відтворювати зміст тексту в письмовій формі, дотримуючись послідовності, логічності та стилю.
🏛️ Розвивати вміння створювати тексти розповідного характеру з елементами опису, передавати художні деталі, використовуючи засоби виразності мови.
🧩 Закріпити навички складання складного плану, який допомагає логічно організувати матеріал і послідовно викласти думки.
💬 Формувати зв’язне мовлення, грамотність, уміння редагувати власний текст, уважно добираючи слова й граматичні конструкції.
🌿 Виховувати інтерес до української культури та історії, сприяти пізнанню духовних цінностей через опис пам’яток культури, архітектури чи історичних місць.
🎯 Підсумувати роботу з розвитку мовлення за певний період, перевірити практичне вміння учнів застосовувати отримані знання на письмі.
Отже, цей урок має на меті поєднати мовну, мовленнєву й культурну компетентності, допомогти учням продемонструвати свої знання, творчість і любов до рідного слова.
Текст для вчителя:
Свідок історії:
Велика лаврська дзвіниця
Шкільна екскурсія до Києва була довгоочікуваною подією. Після галасливого Хрещатика ми нарешті опинилися на території Києво-Печерської Лаври. Перше, що вразило, була незвичайна тиша та велич стародавніх споруд. Але справжньою архітектурною домінантою, що притягувала погляд звідусіль, була Велика лаврська дзвіниця.
Ця споруда, зведена у стилі українського бароко, височіла над містом, наче неземний вартовий. Її висота – понад дев'яносто шість метрів – робила її однією з найвищих у Європі. Дзвіниця складалася з чотирьох ярусів, кожен із яких, наче окремий витвір мистецтва, зменшувався догори. Нижні яруси, масивні та приземлені, символізували стійкість, тоді як верхні, легкі та ажурні, прагнули до неба. Кожен ярус був прикрашений витонченою ліпниною, колонами та арками, що надавало споруді особливої ошатності. Купол дзвіниці, виконаний у формі груші, був покритий сліпучою позолотою, яка спалахувала на сонці, привертаючи увагу навіть здалеку.
Ми довго стояли, задерши голови, відчуваючи непереборне захоплення. Велич дзвіниці не просто вражала – вона нагадувала про глибоке коріння нашої історії та культури. Це був справжній свідок минулого, що гордо стоїть над сучасним містом. Кожен, хто бачив цю пам'ятку, не міг не відчути поваги до майстерності наших предків.