Вони використовуються для прикраси інтер'єру, офісних приміщень, балконів та вікон. Горшечкові рослини мають різноманітні форми, живописні листя та яскраві квіти.

Горщечкові рослини поділяються на:

квітучі;
виткі та ампельні;
декоративно-листяні;
дерева, кущі і сукуленти.

Велику групу декоративно-листяних рослин можна вирощувати тільки в оранжереях або в кімнатних умовах, оскільки вони походять з тропічних або субтропічних країн.

Залежно від часу цвітіння їх поділяють на горщечкові рослини:

весняного квітування (амариліс, кальцеолярія, цінерарія, левкой, сенполія);
літнього квітування (глоксинія, бегонія, фуксія);
осіннього квітування (калачики);
зимового квітування (цикламен).

Амариліс(гіпеаструм). Багаторічна цибулинна рослина зі стрічкоподібними, дворядними, шкірястими, блискучими листками. Квіти лійкоподібні, зібрані на кінці безлистого квітконоса по 2-4 шт.; рожевого, червоного, білого, темно-вишневого, кремового забарвлення. Рослина світлолюбива. Регулюючи тривалість періоду спокою, можна отримувати квітучі рослини в будь-яку пору року. Розмножується насінням, поділом цибулини і цибулинками, якщо в них розвинені власні корені. Ділять також дорослу цибулину на 20-30 частин. Розріз треба зробити так, щоб кожна частина мала кусочок денця. Потім припудрюють вугільним порошком і садять у ящики (суміш 2ч. прожареного піску і 1ч. торфу) при 20-25⁰С. На другий рік рослини пікірують (за схемою 10 х 10см) в ящики. Перших два роки зимовий спокій не потрібний, необхідне тільки добре освітлення і температура 18-22⁰С. Підживлюють слабким розчином гноївки. На третій рік у кінці березня пересаджують у горщики добре розвинені цибулини так, щоб між горщиком і цибулиною була відстань 2-3см, інакше рослина довго не буде цвісти. Цибулину заглиблюють наполовину у суміш (дернина, листяна земля або перегній, торф, пісок 1:2:1:1+4кг рогових стружок, 3кг кісткового борошна на 1м³землі). На літо горщики виставляють надвір, підживлюють з кінця червня гноївкою та мінеральними добривами.

У кінці літа полив зменшують до мінімуму, підживлення не проводять, горщики заносять у прохолодне приміщення (8-10⁰С), де листки засихають і цибулини 2-3 місяці перебувають у стані спокою. Для квітування горщики переносять у світле приміщення з температурою 20-24⁰С, збільшують полив. Цвітіння настає через 35-40 днів від появи квіткової стрілки. Після цвітіння рослини переносять в парники. Через кожні два роки пересаджують і так само культивують. Вирощують як горщечкову культуру і на зрізування.

Сенполія африканська(узамбарська фіалка). Походить зі східної Африки, низькоросла, теплолюбна, багаторічна трав'яниста рослина. Листки еліпсоподібні, округлі, зібрані в розетку, опушені. Квітки зібрані в суцвіття типу звивина по 2-12 шт., білі, рожеві, фіолетові, сині з махровими або хвилястими краями. При правильному догляді цвіте протягом 6-10 місяців. Розмножують насінням і живцюванням. При насіннєвому розмноженні фаза цвітіння настає через 9-10 місяців, цвіте рясно. Для отримання насіння необхідне штучне запилення. Вегетативно розмножують, використовуючи листкові живці. Кращою порою для вегетативного розмноження є березень-листопад. Живцюють у пікірувальні ящики, до половини заповнені листяною землею, посипаною зверху шаром промитого піску - 3-3,5 см, сильно зволожують і висаджують живці на глибину 2-3 см за схемою 2 х 7 см, вкорінення відбувається через 25-30 днів при 20-30⁰С. Вкорінені живці ростуть до утворення розетки листків, після чого їх переса-джують у горщики, ставлять у затінку і при помірному поливанні вирощують протягом 2-4 місяці. Рослини, які сильно розрослися, ділять на окремі кущики з 7-9 листками і розсаджують у горщики, наповнені листяною землею, верховим торфом, подрібненим сфагнумом і піском у пропорції 3:1:1:1. Загальний термін вирощування рослин – 7-8 місяців. Для підготовки до квітування рослини ставлять на затінені стелажі при 18-25⁰С. Головна умова для нормального розвитку рослин – своєчасне й акуратне поливання вранці і ввечері водою кімнатної температури. Якщо грунтосуміш приготована правильно, то поживних речовин вистачає на рік, після чого необхідно проводити підживлення.

Цикламен – походить з Малої Азії (Греції). Світлолюбна, багаторічна бульбова травяниста рослина. З бульби розвивається велика кількість серцеподібних шкірястих на довгих черешках листків, темно-зеленого, іноді зі світлим рисунком забарвлення. Квіти великі білого, рожевого, червоного, бузкового та фіолетового кольору. Культивують лише один вид –цикламен широколистий(перський).

Для промислового розмноження цикламену використовують насіннєвий спосіб. Насіння висівають з травня до серпня ( за схемою 2 х3 см) у ящики (наповнені сумішшю листяної, дернової землі і торфу у відношенні 4:2:1), на глибину 0,5 см, поливають і накривають чорною плівкою. При температурі 18-20⁰С сходи з'являються на 25-30 день після висівання. Пікірування проводять двічі: перше за схемою – 4 х 4 см, друге – 6 х 6 см. При пікіруванні бульбочка повинна знаходитися біля поверхні грунту. Підживлення проводять сірчанокислим калієм (K₂SO₄) - 15г на 10л води. У вересні-жовтні рослини переносять у тепло (10-12⁰С), з появою пупянків температуру підвищують до 15⁰С, поливи проводять обережно, щоб не залити бульби, що призводить до її загнивання.

Пеларгонія(герань) – походить з Південної Африки. У квітникарстві найбільше значення мають три багаторічні види:

пеларгонія зональна гібридна;
пеларгонія плющолиста;
пеларгонія великоквіткова.

Пеларгонія плющолиста – напівкущ з тонкими розгалуженими пониклими стеблами, зеленими лопатевими листками, подібними за формою до листя плюща. Квіти білі, рожеві, червоні зібрані також у зонтикоподібне суцвіття. Викорис-товують як ампельну або шпалерну рослину.

Пеларгонія крупноквіткова – рослина з напівздеревянілими пагонами, квітами діаметром 5-7 см, зібраними по 5-7 шт. у зонтик. Забарвлення квітки біле, рожеве, червоне, фіолетове з темними плямами. Квітує з травня до серпня.

Розмножується вегетативно. Живцювання проводять в два строки: в лютому-березні і в серпні. Живці висаджують у ящики, наповнені річковим піском або сумішкою піску і торфу за схемою 7 х 7 см, або відразу в горщики діаметром 9 см. Укорінення живців проводять при температурі 18-20⁰С. Якщо живці вкорінюють в горщиках, то в центрі грунтосуміші (дернова і листкова земля 1:1) роблять ямку діаметром 1,5-2 см і глибиною 2-4 см, у неї насипають пісок, в який садять живець. Поливання живців помірне.

Зимою укорінені живці утримують при температурі 4-6⁰С, поливання також помірне. У березні-квітні рослини, що розмножувалися в ящиках, пересаджують у горщики діаметром 11-13 см, наповнені сумішшю дернової, листяної і перегнійної землі в пропорції 1:1:1:2 з рH5,5-6,5. Після пересаджування підвищують температуру повітря до 12-14⁰С, посилюють полив.

Глоксинія(сіненгія) походить з Південної Америки. Коренева система складається з придаткових коренів. Стебла вкорочені (2-5 см), слабо розгалужені. Листки овальні, опушені, світло- і темно-зелені залежно від сорту, довжиною 15 см і більше. Квіти на соковитих квітконіжках. Віночок з широко відкритою лійкоподібною трубкою і шестилопатевим відгином діаметром 9-11 см, одинарний або подвійний. У багатьох сортів краї відгину хвилясті або махрові. Майже весь віночок забарвлений інтенсивними оксамитовими тонами бордового, червоного та білого кольорів та іншими оригінально поєднаними тонами.

У виробництві глоксинію розмножують насінням, яке формується в результаті штучного запилення квітів. Вегетативно розмножується за допомогою листкових живців і поділом бульб.

Вирощують глоксинію на легкій грунтовій суміші, до складу якої входить листяна земля і торф (3:4), листяна, дернова, перегнійна земля і торф (1:1:1:2), дернова земля, торф, пісок (1:3:1). Субстрат повинен бути свіжим, повітро- і водопроникним з рH5,5-6.

Глоксинія починає квітувати через 5-6 місяців після висівання насіння і через 3 місяці після висаджування бульб.

Для глоксинії обов'язково потрібен період спокою. В кінці вересня її корені відмирають, ріст листя припиняється, а через 20-40 днів відмирає надземна частина. Бульби зберігають у підвалі при температурі 10⁰ С і помірному зволо-женні. У грудні-лютому їх поміщають у субстрат з листяної землі, торфу і піску (2:1:1) при температурі 20⁰С для пророщування. Пророщені рослини висаджу-ють у горщики цілими або поділеними за кількістю ростків.

Квітучі ми розглянули, далі розглянемо виткі та ампельні декоративні рослини :

Плющ– родом з Європи, Північної Африки. Вічнозелена тіневитривала ліана, чіпляється і піднімається вгору за допомогою повітряних коренів-присосок. Широко використовується плющ звичайний або європейський – ліана завдовжки до 30 м. Листки шкірясті три-, п'ятилопатеві, зверху темно-зелені, знизу світлі, завдовжки до 10 см. Квіти дрібні, зібрані в зонтичні суцвіття. Плід – синьо-чорні ягоди діаметром до 10 см. Розмножується навесні однорічними живцями, які укорінюють у парниково-піщаній теплій землі, пересаджують у горщики, наповнені сумішшю дернової, листяної землі, перегною і піску у відношенні 3:1:1:1. Дорослі рослини пересаджують кожних 2-3 роки, при кожному пересаджуванні діаметр горщика збільшують на 2-3 см. Плющ добре переносить затінені місця та коливання температури. При зниженні температури ріст рослини уповільнюється, але листя набуває яскравого забарвлення. При підвищенні температури – росте швидше, але листя має бліде забарвлення.

Плющ восковий(хойя) – має білі з рожевою облямівкою ароматні квіти, зібрані в зонтикоподібні суцвіття. Цвіте щороку, з червня до жовтня. Довжина рослини 4-6 м, її підв'язують до опор. Розмножується однорічними живцями у парниково-піщаній землі. Пізніше пересаджують у горщики з сумішшю дернової, перегнійної або листяної землі.

Традесканція– походить з Північної Америки. Багаторічна травяниста рослина з прямостоячими або повзучими пагонами облистненими по всій довжині. Листки розміщені почергово. Всі види вимагають щорічного оновлення (оголюється нижня частина стебла). Розмножують живцями в будь-який час. Нарізані живці довжиною 15-20 см поміщають у горщики діаметром 12 см, які заповнюють сумішшю дернової, листяної, перегнійної землі і піску у відношенні 2:2:1:1. Живці заглиблюють на 10-12 см по 4-5 живців в одну посадкову ямку, утрамбовують, поливають, утримують при температурі 18-20⁰С. Через 4-5 тижнів з'являються нові пагони. Традесканція невимоглива до температурного режиму. Поширені такі види: білоквіткова і зеброподібна.

Декоративно-листяні рослини

Бегонія– походить з тропічних і субтропічних районів Африки, Америки, Азії. Поділяється на листяні і кущові форми. До групи листяних належить сорт б. Рекс, або королівська, з великими серцеподібними, нерівномірно загостреними, ледь опушеними листками темно-червоного, металевого, сріблясто-білого забарвлення. Квіти у деяких сортів досить великі – рожеві, рожево-червоні, зрідка жовті чи білі. Розмножуються тільки вегетативно-листковими живцями із середини січня до березня. На зрілому листку знизу на головних жилках роблять надрізи на відстані 1-1,5 см один від одного і кладуть у розсадні ящики, наповнені піском, пришпилюють, притискають склом або присипають піском. Утримують при температурі 18-20⁰С. Через 20-25 днів розвиваються молоді паростки., які розсаджують за схемою 5 х 5 см в ящики або в горщики діаметром 10 см, напов-нені листяною і перегнійною землею, торфом у відношенні 1:1:1. Через десять днів проводять підживлення мінеральними добривами (1г на 1л води). Оберігають від прямого сонячного проміння і підтримують достатню вологість. Взимку поливи зменшують, рослини утримують у світлих приміщеннях при температурі 12-15⁰С, видаляють старе листя. Сорти: Мері Крістмас, Везувій, Дью-Дроп, Метеор.

Папороті– представники найдавніших рослин на нашій планеті. Це тіне- і вологолюбиві вічнозелені рослини, які походять з тропічних і субтропічних лісів. Щорічно утворюють нові вайї (листки). Розмножуються спорами, які утворюються знизу листка у спорангіях, діленням кореневищ, паростками, деякі види – придатковими бруньками, що проростають на вайях. Спори збирають, зішкрібаючи їх з нижньої частини листка, висівають на волокнистий торф, простерилізовують парою (від хвороб, шкідників, бурянів), торф зволожують, накривають склом і ставлять у тепле затінене місце. Через кілька тижнів з'являються сходи – зелений наліт. Після того, як вони достатньо розвинулися, проводять пікірування. Пікірують папороть купками в ящики, наповнені суб-стратом листкової землі, торфу і піску у відношенні 1:1:0,3, за схемою 1,5 х 3 см. З утворенням вайїв розсаду пересаджують у горщики з листяно-торфяною землею і переносять у теплі затінені місця для повного вкорінення. При розмноженні кореневими паростками материнські рослини садять за схемою 35 х 35 см на стелажі, після появи паросків їх присипають землею для формування нових рослин. Коли утворюються 3-4 вайї, проводять поділ куща. Отримані рослини висаджуть у горщики. Дорослі рослини часто обприскують водою, не допускають пересихання землі, оберігають від пилу. Пересаджують навесні, після появи нових вайїв, у субстрат, приготований з рівних частин листяної землі, торфу і піску. Папороть використовують для оформлення інтер'єрів, додають до квіткових композицій.

Монстера-філодендрон – походить з Південної Америки. Могутня вічнозелена ліана з великими темно-зеленими листками глибоко розсіченими у дорослих і серцевидними у молодих рослин. Утворює повітряні корені, які при вкоріненні поліпшують живлення рослини. Світлолюбива рослина. Квіти зібрані в щільне суцвіття – початок, оточене листком-покривалом. Через 10 місяців після цвітіння дозріває їстивне суцвіття, яке складається з плодів – ягід. Розмножується живцями, іноді насінням. Живцювання проводять навесні, влітку або взимку при температурі від 12 до 25⁰ С. Живці поміщають у ящики, наповнені сумішшю листяної землі, торфу і піску, взятих в рівних пропорціях. Влітку живці слід добре зволожувати, землю – поливати. Молоді рослини пересаджують щороку, великі – раз у два роки (грунтосуміш складається з дернової і листяної землі, торфу і піску в пропорції 2:1:1:0,3, рН 5,5-6,0). Зацвітає у березні-квітні.

Сансев'єра - походить з тропічних районів Африки та Індії. Травяниста, вічно-зелена багаторічна рослина з добре розвиненим кореневищем, на якому розміщені щільні мясисті листки. Квіти білі, в китицях розміром 60 см не мають декоративної цінності. Розмножується поділом кореневища і листяними живцями. Нові рослини пересаджують в горщики, наповнені сумішшю дернової, листяної землі і торфу в пропорції 2:2:1. Сансев'єра до умов вирощування, добре росте при різних режимах освітлення, в теплих і прохолодних приміщеннях. Вирощують сансев'єру трисмугову і циліндричну.

Дерева, кущі і сукуленти

Азалія(рододендрон) – має дві форми: листопадна– використовується у декоративному садівництві відкритого грунту, і вічнозелена. Найпоширенішими видами, які вирощують у закритому грунті є азалія індійська – найбільш красива і рясноквітуча. Рослина густогілляста, прямостояча. Низькорослі форми досягають 40 см в висоту, середньорослі – 45-60 см, високорослі – більше 65 см. Листки лан-цетоподібні (2-3,5 см), темно-зелені, блискучі, опушені з обох боків. Квіти широкі лійкоподібні (4-9 см), по одній-дві на кінцях пагонів, білого, червоного, рожевого, фіолетового, забарвлення, строкаті – прості або махрові. Розмножують живцями, щепленням, насінням. Напівздеревянілі живці, довжиною 4-6 см з травня по сер-пень садять в ящики, наповнені сумішшю листяної землі, верхового торфу і піску взятих у рівних частинах (рН 3,5-4,5), за схемою 3 х 3 см на глибину 1,5-2 см. Живці затінюють, часто обприскують водою (оптимальна вологість 80 %), темпе-ратура 25-30⁰С. Через 1,5-2 місяці пікірують у ящики за схемою 6 х 6 см з тим же субстратом при температурі до 15⁰С, восени рослини переносять в оранжереї і всю зиму тримають при температурі 3-5⁰С, з поступовим поліпшенням темпера-турного і світлового режиму. Поливають взимку рідко, кілька разів пінцірують (прищипують верхівку).У травні висаджують у грунт стележа за схемою 10 х 10 см, добре поливають і кожних 10 днів підживлюють повним мінеральним добривом (20 г/л). у вересні пересаджують у невисокі широкі горщики. Важковкорінювані або рідкісні сорти розмножують щепленням (простим копуліруванням) з квітня до серпня. Як підщепу використовують сорт Хексе. Після цвітіння, стебла азалії обрізають, залишаючи по 3-5 вічок. З настанням сталої теплої погоди, рослини з горщиків пересаджують у відкритий грунт, де рослини ростуть до серпня-вересня. Регулярно проводять поливи з одночасним підживленням. Горщечкові азалії пересаджують у горщики більшого обєму кожних 2-3 роки. При такому догляді рослина цвіте щороку. Поширені сорти: Пауль Шеме, проф. Вальтерс – яскраво-рожеві з білою облямівкою, хвилясті.

Пальми. Походять з тропічних лісів та оазисів Сахари, Аравійської і Лівійської пустель. Це дерева-ліани, рідко чагарники з віялоподібними або перистими листками, однодомні або дводомні. Квіти непоказні, зібрані в суцвіття-китиці. У районах вологих тропіків (Сухумі, Батумі) деякі види пальм (слонова, фінікова, Лівінстона) окліматизувалися й успішно вирощуються в умовах відкритого грунту. Пальми добре ростуть в умовах оранжерей. Розмножують свіжим насінням, з огляду на швидку втрату схожості. Насіння висівають у яшики з сумішшю тирси, торфу і піску, взятих у рівних частинах. Пророщують при температурі 20-25⁰С, інколи 30-36⁰С. Сходи з'являються через кілька тижнів іноді через кілька місяців. Для скорочення часу проростання застосовують стратифікацію, скарифікацію. Проросле насіння висаджують у горщики діаметром 8-9 см. Через кілька місяців, коли зявляться декілька справжніх листків, проводять друге пересаджування в більші на 2-4 см горщики, додаючи до грунтосуміші перегній. Всі наступні пересаджування роблять у важчий грунт. Протягом літа 3-4 рази проводять підживлення розчином гноївки (1 кг / 10 л).

Сукуленти ростуть переважно у пустельних, тропічних і гірських районах Центральної Америки. В умовах різкої нестачі вологи вони мають здатність накопичувати вологу в своїх м'ясистих надземних органах під час дощу і утри-мувати її в посуху. Випаровування води у сукулентів обмежується завдяки особливостям їх будови: листя збереглося тільки у деяких видів, а у більшості – редукувалося в колючки, захищені щільним покривом потовщені стебла.

Агава– це безстеблові рослини, які мають соковиті однотонні або орнамен-тальні листки з твердими гострими колючкаминабоках. Розмножується голов-ним чином цибулинками і відростками. Висаджують їх у горщики, заповнені легким супіщаним грунтом з домішками листяної землі. Для дорослих рослин земельну суміш готують з дернової, листяної землі та піску (3:1:1), додають невелику кількість товченого вугілля і вапна. На дні горщиків обовязково роблять дренаж. У зимовий період рослини тримають у закритому приміщенні при температурі 8-10⁰С, поливають 1-2 рази на тиждень. Влітку поливають щодня, причому рослини потрібно тримати на сонячних місцях.

Алоє (столітник) - травяниста або деревоподібна рослина, походить з Південної Африки, містить лікарську речовину алоїн. У культурі кімнатної рослини найчастіше зустрічається алое деревовидне. Стебло зі слідами листків, тому має членисту поверхню. Листки зігнуті донизу, сіро-зелені, мясисті, з шипами на краях. Цвіте дуже рідко оранжево-червоними квітками. Розмно-жується живцями або попередньо підвяленими пагонами. Вкорінюють в піску при 14-16⁰С. Потім живці пересаджують у горщики діаметром 7 см, заповнені сумішшю дернової, листяної землі і піску (6:2:1) з обовязковим дренажем. З розвитком рослини (за необхідності) проводять пересаджування. Навесні та влітку поливають щодня, взимку – 1-2 рази на тиждень, температура 8-10⁰С.

Кактуси- різноманітні за формою й оригінальні у квітуванні рослини. У приміщеннях культивують такі види:

ехінокактуси – з округлим ребристої форми стеблом;

опунції - з плоскими округлими продовгуватими стеблами;

філокактуси та епіфілюми –з довгими звисаючими стеблами;
церіуси – з прямими гранчастими стеблами;
зигокактуси –з клиноподібними члениками.

Філокактуси та епіфілюми щедро цвітуть восени і взимку. Квіти білі, яскраво-червоні. Ехінокактуси відцвітають дуже швидко (один день). Найкрупніші квіти утворюють церіуси. У кімнатній культурі кактуси невибагливі, люблять освітлені, сонячні місця. Не люблять перезволоження і застою води, тому 1/3 горщика від-водять під дренаж. Висаджують їх мілко, без заглиблення, поливають через 2-3 дні після пересадки. До грунту невибагливі (суміш глинисто-дернової, листяної землі, торфу і піску). Взимку тримають при 8-12⁰С і дуже рідко поливають (2-3 рази на місяць). Розмножують живцями (частинами стебла), дітками, щепленням. Живці підв'ялюють декілька днів, тоді висаджують у парник, на дні якого роблять дренаж зі шлаку і деревного вугілля, на який кладуть шар моху, потім торф, далі шар керамзиту (2 см). Через 8-12 днів з'являються корені. Живці рано і ввечері обприскують водою.

Це лише кілька прикладів горшечкових квітково-декоративних рослин, які часто зустрічаються в домашніх умовах. Щоб добре доглядати за такими рослинами, слід враховувати вимоги до поливу, освітлення та температури.