Герої Небесної Сотні

ВОНИ ЗАГИНУЛИ, ЩОБ УКРАЇНА ЖИЛА
Під вечір 21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до курсу, спрямованого на розвиток  співпраці з державами-членами СНД.

 Обурена таким рішенням уряду України молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві.  Невдоволення підтримують по всій Україні.  Це був початок Революції Гідності.

До кінця доби 21 листопада 2013 року на Євромайдан у столиці збирається понад 1500 чоловік  З'явилась міліція, посилені загони Беркуту. Із другої половини наступного дня кількість людей зростає, відбулися перші сутички з міліцією

У ніч проти 30 листопада близько четвертої години ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося до 400 протестувальників, їх оточили озброєні бійці «Беркуту» та здійснили розгін мирного протесту, примінивши силу.

Жорстоке побиття мирної акції обурило громадськість. І тоді вже люди в більшій кількості  вийшли на Майдани по всій Україні не просто відстоювати своє право на Євроінтеграцію,  а право на життя в країні, де поважають честь і гідність кожного громадянина, де немає насильства, де кожна людина має захищені права.

 Події останніх місяців 2013-го, початку 2014 років перетворилися у справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудилася приспана роками національна свідомість людей.  

Увесь світ облетіли кадри документальної хроніки, де молодий чоловік у будівельній касці стоїть на барикаді і проникливо, натхненно читає уривок з поеми Т.Г.Шевченка «Кавказ». Це Сергій Нігоян – українець вірменського походження з Дніпропетровщини. Нам вдалося відшукати цей унікальний запис. Увага на екран.

22 січня на вулиці Грушевського перші загиблі. Із вогнепальної зброї вбито Сергія Нігояна та Михайла Жизневського, білоруса з Київщини. За тиждень від ран у лікарнях помирають Роман Сеник  та  Юрій Вербицький із Львівщини.  Вони стали першими в ряд Небесної сотні. 

Найстрашнішими і найважчими стали події 20 лютого в «Чорний четвер». Мітинг під Радою перейшов в запеклі сутички між протестувальниками і міліцією. Формально 19 лютого в Києві було оголошено перемир’я, проте на ділі протистояння тривали, так як урядові сили порушили перемиря А 20 лютого людей, які вийшли на мирний протест, щоб висловити свою громадську позицію, почали без розбору обстрілювати снайпери. Силовики розстрілювали активістів бойовими набоями. Цілились в голову та шию.

  Того дня загинула найбільша кількість людей. Їх назвали «Небесною сотнею

 Вірш "Майдан ридав"  (Яценко Світлана)

Майдан ридав. А сотня в небо йшла,

Один за одним, наче янголята.

Тут, на землі прощались матері,

А в небі зустрічала Божа Мати.

Майдан стогнав, а сотня в небо йшла,

Земля змішалась з кров’ю і сльозами.

Ридали всі і рідні і чужі,

І кров текла із серця, наче з рани.

Летіли тихо, хоч земля тряслась.

Хоч небо поливало їх сльозами.

Лиш ангел колискову їм співав

На тій дорозі, що веде до Мами.

Летіли тихо, хоч майдан рида.

Як ті пташки летіли в небо раннє.

Востаннє хтось дитину цілував,

І сам не вірив. Що це все востаннє.

Боліли рани та вже не болить,

Жовто-блакитний стяг покрив їх тіло.

Один за одним шикувались в ряд,

Героїв сотня в небо полетіла.

Усі герої Небесної сотні були простими людьми – не депутатами, не політиками, не начальниками. У вирішальний час не змогли байдуже сидіти біля телевізора та просто дивитися на те, що коїться на вулицях столиці.

Вони не думали про те, що можуть загинути. Вони лише знали, що так як є, так далі бути в Україні не може.

Вірш «Небесна сотня»

Небесна сотня – то в серцях вогонь

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Пташиним співом, шелестом трави,

Блакитним небом, золотим колосям

Останній раз, як мати пригорни

Чоло високе в обранку волося.

Небесній сотні шана й молитви

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий Боже освяти,

І в мирі, Господи,

Прийми до себе.

Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі.

І за цю боротьбу, за нашу за вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них молоді, сильні, які підняли людей на боротьбу. Сотні проповідей є ніщо у порівнянні з тим, що вчинили для нас ці люди. Адже їхній вчинок – то велика жертовна любов. І якщо ми збагнемо це, - не буде поміж нами зла

 Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок! Згадаймо  всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України!

156387.pptx