Генофонд дикої природи та його охорона

вузькому сенсі словом генофонд (від грец. Genes – що народжує, народжений і від франц. Fond – підстава) називають сукупність генів особин, що складають дану популяцію або вид. Але цей термін застосовують і в набагато більш широкому сенсі – як сукупність генів (спадкових властивостей) всіх існуючих на Землі організмів. Треба пам’ятати, що кожен біологічний вид в якійсь мірі неповторний. Звідси випливає необхідність охорони генофонду нашої планети (за винятком генофонду небезпечних хвороботворних організмів). Вона диктується господарськими, науковими, естетичними, етичними та іншими міркуваннями.

З поняттям про генофонд найтіснішим чином пов’язане поняття про біологічне різноманіття або скорочено біорізноманіття. Це поняття використовують вже понад півстоліття, але в широкий ужиток воно увійшло тільки в 1972 р., коли на Всесвітній конференції ООН з навколишнього середовища, що проходила в Стокгольмі, екологи зуміли переконати політичних лідерів у тому, що охорона живої природи має стати пріоритетним напрямком як національної , так і міжнародної екологічної політики. Роль біорізноманіття у формуванні та підтримці життя на Землі надзвичайно велика, оскільки воно обумовлює біологічний круговорот живої речовини і пов’язаної з ним енергії. Це стосується до всіх трьох видів біорізноманіття: генетичного (внутрішньовидове), видового і різноманітності екосистем, або місць проживання живих організмів.

У науковій літературі можна зустріти чимало спроб оцінити генофонд і біорізноманіття нашої планети, але вони відрізняються на рідкість великою суперечливістю, варіюючи від 1 до 100 млн видів. Мабуть, оптимальним слід вважати діапазон від 3 до 10 млн видів; з них описані приблизно 1,5-2 млн видів. З одного боку, ця кількість весь час зростає в міру відкриття раніше невідомих видів, особливо в таких важкодоступних і маловивчених екосистемах, як тропічні ліси, високогір’я, товща і дно Світового океану.

З іншого боку, однак, на Землі відбувається настільки ж об’єктивний процес скорочення генофонду та зменшення біорізноманіття, який дає право віднести рослинний і тваринний світ не лише до категорії поновлюваних, але і до категорії вичерпних, незворотних ресурсів. Іншими словами, генетичні втрати непоправні. Вони негативно позначаються на розвитку всього живого на Землі, тим більше що численні дані свідчать про те, що скорочення генофонду відбувається все скорішими темпами.

Вчені вважають, що таке зубожіння почалося ще під час неолітичної революції, за кілька тисячоліть до нашої ери. Потім воно тривало в періоди стародавнього світу, середніх віків, нового і особливо новітнього часу.

За останніми даними американських вчених, нині під загрозою зникнення перебуває 33,5 тис. видів рослин (14% від загального числа обстежених їх видів). З 9,6 тис. видів птахів, що мешкають на Землі, 2/3 переживають зниження чисельності, а 11% загрожує вимирання. З мешкаючих на Землі 4,4 тис. видів ссавців 11% знаходяться під загрозою вимирання і ще 14% можуть потрапити в цю категорію, якщо існуючі тенденції будуть продовжуватися. З 24 тис. видів риб під загрозою вимирання нині знаходиться 1/3.

Наявні дані свідчать про те, що цей процес особливо прискорився в XX в. За останнє сторіччя з лиця землі зникли (або близькі до зникнення) більше 1000 видів хребетних тварин і до 25 тис. видів вищих рослин. Ці втрати відносяться насамперед до останніх десятиліть, коли світ вступив в епоху НТР і антропогенне втручання в природні процеси ще більше зросло. Відомий американський вчений Д. Медоуз пише, що нині, за приблизними оцінками, щорічні втрати становлять від 10 до 100 видів. Він же наводить думку екологів про те, що на Землі такого сплеску вимирання не було вже 65 млн років – з кінця крейдяного періоду, коли зникли динозаври.

Як приклади такого роду найчастіше призводять острови, наприклад Мадагаскар. Говорячи про окремі види тварин, можна навести приклад тигра, з восьми підвидів якого три (балійський, яванський і туранский) вже зникли з лиця Землі, а популяції інших зменшилися до критичної межі. Катастрофічно скоротилася кількість слонів в Африці.

Причини втрати біорізноманіття вивчені вже достатньо всебічно. Їх прийнято поділяти на прямі і непрямі.

Прямий вплив людини на генофонд планети і його різноманітність виражається в безпосередньому винищуванні, знищенні тваринного і рослинного світу. Воно може бути навмисним і ненавмисним. Під непрямим впливом розуміють насамперед ті зміни, які людська діяльність вносить в середовище проживання біологічних видів і популяцій, руйнуючи звичні для них екологічні ніші, саму організацію їхнього життя.

Вчені зробили спробу звести всі ці причини в єдину систему. У результаті було встановлено, що біологічне різноманіття втрачається або убожіє внаслідок:
– Знищення вихідних екосистем в результаті розкорчування, випалювання та вирубки лісів, оранки степів, осушення боліт і заплавних водойм, забудови природних ландшафтів, що веде до повного руйнування звичних для живих організмів умов проживання;
– Перетворення природних екосистем під впливом різних видів людської діяльності (наприклад, перевипаса худоби на пасовищах), що призводить до їх збіднення;
– Створення нових екосистем на місці колишніх (будівництво водосховищ і пр.), що знижує їх різноманітність і біологічну продуктивність;
– Прямого вилучення з природного середовища деяких видів рослин і тварин під впливом рубок лісу, сінокосіння, збирання ягід, грибів, вилову риби, полювання, що веде до перерозподілу, а іноді і до винищення біоресурсів;
– Погіршення і повної зміни умов проживання рослин і тварин під впливом хімічного та радіаційного забруднення і отруєння атмосфери, водойм, грунтів, що ускладнює самоочищення природних екосистем і збіднює їх;
– Появи таких несприятливих фізичних факторів навколишнього середовища, як масова загибель тварин від транспортних засобів, промислової та іншої діяльності людей;
– Біологічного порушення екосистем в результаті непродуманих заходів з акліматизації рослин і тварин, чужих нових умов проживання;
– Неконтрольованої рекреації, дачного будівництва і т. п.

Заходи щодо збереження та відновлення генофонду та біологічного різноманіття організмів можуть бути самими різними – економічними, адміністративними, правовими та ін Мабуть, найбільш широко відомо складання Червоних книг – офіційних документів, що містять системні відомості про тварин і рослини, що знаходяться під загрозою зникнення.

Для всього світу Червоні книги почав створювати ще в 70-80-х рр.. XX в. Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП). У першу з них були внесені 236 видів ссавців, в другу – птахи, в третю – земноводні і плазуни, у четверту – риби, в п’яту – рослини. Прикладами рідкісних і дуже рідкісних тварин можуть служити: сумчастий вовк, мадагаскарська руконіжка, велика панда, азіатський лев, кінь Пржевальського, центральноамериканський тапір, індійський, яванський, суматранський носороги, дикий верблюд, олень Давида, оленебиків канна, карликовий буйвіл, купрей, білий орикс , піщана газель, чорноголовий буревісник, новозеландський пастушок, желтоклювая жовта чапля, червононогий ібіс. Чисельність деяких з цих тварин становить лише десятки і сотні особин.

На думку географів, одним з найважливіших шляхів збереження біорізноманіття має стати організація різного роду охоронюваних територій – резерватів, заповідників, національних і місцевих парків, природних пам’яток, що охороняються ландшафтів.
Велику позитивну роль відіграє прийнята на Всесвітній конференції в Ріо-де-Жанейро (1992) спеціальна конвенція про біорізноманіття. Слід особливо відзначити, що збереження біорізноманіття конвенція трактує не тільки в природоохоронному (консерваційному) аспекті. Вона передбачає також можливість різного роду господарського використання біоресурсів. Конвенція 1992 дала новий імпульс для розширення подібних заходів в національному масштабі.

Із серпня 1990 року Україна приєдналася до низки міжнародних конвенцій та угод з охорони біорізноманіття. Україна підписала Рамкову конвенцію ООН про охорону біорізноманіття (1992) та одинадцять інших міжнародних угод у сфері біорізноманіття. Близько 7% площі держави включено до складу територій природно-заповідного фонду. Україна також розпочала формування Смарагдової мережі (Emerald Network) як частини адаптації України до законодавства Європейського Союзу. Охорона біорізноманіття є важливою частиною Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Цілей сталого розвитку та інших програмних документів.

При цьому охорона біорізноманіття в Україні має багату історію. Саме на території нашої держави були створені перші заповідники колишнього СРСР («Асканія-Нова» та «Конча-Заспа»), тут було вперше розроблено наукові засади роботи заповідників та концепцію їх репрезентативності, сформульовано завдання для професійних ботаніків і зоологів у сфері охорони природи.

Пропоную до вашого перегляду цікавий відеоролик "Найрідкісніші тварини світу"

Використані джерела:

https://moyaosvita.com.ua/geografija/zubozhinnya-genofondu-zhivo%D1%97-prirodi-i-jogo-oxorona/

https://uncg.org.ua/monitorynh-ta-okhorona-bioriznomanittia-v-ukraini/