Галицьке та Волинське князівства у XII ст.

алицька та Волинська землі за часів зростання могутності України-Русі

На теренах, які належали Галицькому та Волинському князівствам, здавна оселилися східнослов’янські племена, які вже в VII ст. досягли високого рівня розвитку господарських і суспільних відносин. Проте з їхніх племінних об’єднань не постали держави.

Держава сформувалася навколо Києва. Як ви вже знаєте, володарі Київської держави прагнули розширити її межі, підкорюючи сусідні племена. З літопису довідуємося, що вже князь Олег воював проти уличів і тиверців, змусивши їх залишити обжиті місця й переселитися з Подніпров’я в межиріччя

Дністра й Дунаю. Князь Володимир ходив на Волинь і приєднав до своїх володінь міста Перемишль і Червень, Ярослав Мудрий відвоював волинське місто Белз.

• Галицьке князівство у XII ст. Ярослав Осмомисл

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Ярослав Осмомисл (1130-1187) - князь галицький (1153-1187). Син галицького князя Володимирка Володаровича й дочки угорського короля Коломана І. Зять князя Юрія Долгорукого. Зажив великого авторитету в Русі-Україні.

Перший правитель Галицької землі Ростислав мав трьох синів - Рюрика, Володаря й Василька, які отримали у володіння відповідно Перемишль, Звенигород і Теребовлю. Брати докладали неабияких зусиль, щоб закріпити за собою право вотчини на галицькі землі: адже їхній батько був обділеним, скривдженим князем. Троє Ярославовичів - Ізяслав, Святослав і Всеволод - не вважали його рівним собі й намагалися відправити у вигнання.

Тому Ростиславовичам доводилося воювати проти родичів. Жертвою міжусобної боротьби після Любецького з’їзду князів став, як ви пам’ятаєте, Василько теребовлянський. Дорогою ціною Ростиславовичі відвоювали собі право на Галичину. Край був переділений на Перемишльську, Галицьку, Теребовлянську й Звенигородську землі. Об’єднати землі Галичини зміг син Володаря Володимирко. 1141 р. він переніс свою резиденцію до Галича, підтвердивши намір одноосібно правити в об’єднаному Галицькому князівстві. Ще успішнішим, але далеко не простим було князювання сина Володимирка Володаровича - Ярослава.

За 25-річне володарювання в Галичі Ярослав Володимирович зажив ім’я Осмомисла - князя мудрого, красномовного, і шанованого в усіх землях, і військами славного, як писав літописець. Величальну пісню склав йому й автор «Слова о полку Ігоревім».

1. Про які риси характеру й особисті якості князя розповідає джерело? 2. Що довідуємося про відносини князя з іншими державами? 3. Використовуючи інформацію з джерела й карту на с. 93, з’ясуйте, які території охоплювало Галицьке князівство за часів Ярослава Осмомисла.

«Галицький Осмомисле Ярославе! Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі, підперши гори угорські своїми залізними полками, заступивши королю дорогу, зачинивши ворота на Дунаї, через хмари каміння кидаючи, суд по Дунай радячи.

Грози твої по землях течуть, одчиняєш ти браму Києву, стріляєш із отчого столу золотого на султанів у далеких землях».

«Слово о полку Ігоревім»

Серед основних здобутків Ярослава Осмомисла вчені називають розширення кордонів Галицького князівства аж до гирла Дністра, далекоглядну й виважену зовнішню політику: добросусідські відносини з Угорщиною, Польщею та Візантією, з одного боку, і найвпливовішими руськими князями - з іншого. Це забезпечило мир Галицькій землі й сприяло розвиткові господарства.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Що ж до подій, описаних у «Слові...», то Ярослав мав до них безпосередній стосунок, адже Ігор Святославович - ініціатор невдалого походу проти половців - був Ярославовим зятем. Славнозвісна Ярославна, яка вимолювала «в Путивлі на валу, на брамі» для Ігоря щасливий похід, була дочкою Осмомисла. Згадка про Ярослава Галицького в давньоруській поемі стала для дослідників твору ключем, що дав змогу більш-менш точно датувати твір, адже автор звертався до Осмомисла ще як до живого - князь помер 1187 р. Саме Ярослава Осмомисла деякі дослідники вважають автором «Слова о полку Ігоревім».

Плач Ярославни. Сучасний малюнок

Словничок

Олігархія (з грецької - влада небагатьох) - правління нечисленної групи найбільш заможних і впливових людей.

Галичина, на думку дослідників, відзначалася особливим політичним устроєм. Її вважають взірцем олігархічного правління.

Надзвичайно впливові й заможні галицькі бояри намагалися тримати під постійним контролем будь-яку діяльність князя - не лише його внутрішню й зовнішню політику, а навіть приватне життя. Ярославові Осмомислу вдалося дещо приборкати бояр, залучивши їх до державної служби. Однак після смерті князя Галичина знову поринула у вир усобиць і розбрату - особливо жорстоких по смерті Ярославового сина Володимира (1199). Володимир Ярославович був останнім представником династії Ростиславичів на галицькому столі.

Роздивіться ілюстрацію. Це пам’ятний знак «Меч і Рало» неподалік сучасного м. Галича. Його вважають символом величі давнього Галича. Що, на вашу думку, символізує меч і рало? Зверніть увагу, що на мечі, устромленому в землю, викарбувано назви галицьких міст, а на ралі зображено міфологічних героїв, давньоруських воїнів, орачів, літописця.

• Політичне життя Волинського князівства у XII ст. Князь Роман Мстиславович

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Роман Мстиславович (близько 1152-1205) - засновник Галицько-Волинського князівства і монаршого правлячого роду Романовичів. Галицько-волинський літописець титулує його «самодержцем всія Русі» та «Володарем Руської землі». Сучасники вважали його наймогутнішим з усіх руських (давньоукраїнських) князів кінця XII - початку XIII ст., за що прозвали «Великим».

Назвою Волинь завдячує давньому племінному центру Волиню. Проте стольним містом Волинського князівства став Володимир - місто, закладене князем Володимиром Святославовичем 988 р. на знак приєднання волинських земель до Києва.

В XI ст. Волинь залишалася володінням київських князів, а на спадкову вотчину перетворилася лише за онука Володимира Мономаха - Ізяслава Мстиславовича. Тож власна князівська династія почала формуватися там від середини XII ст. Тоді ж Волинь поринула у внутрішні міжусобиці й розпалася на кілька уділів. Найпочеснішими володіннями вважалися Володимирська та Луцька землі.

Край усобицям поклав син Мстислава Ізяславовича Роман. Він прийшов на Волинь, щойно отримав звістку про батькову смерть. Як старший із братів, зайняв володимирський стіл і крок за кроком почав об’єднувати удільні князівства. На жаль, джерела надзвичайно мало сповіщають про діяльність Романа Мстиславовича. З чужоземних свідчень довідуємося, що цей князь брав активну участь у боротьбі з половцями. На заході воював з племенами ятвягів. Тісні відносини підтримував із Польщею та Візантією. 1199 р. Роман блискавично скористався зі смерті галицького князя Володимира і приєднав Галичину до своїх володінь.

Невдовзі Роман Мстиславович приєднав і більшу частину українських теренів, із Києвом включно. Під його владою опинилась величезна територія, якої на той час не мав жоден із монархів Європи. Отже, Романові належить слава творця Галицько-Волинського князівства - держави, що впродовж століття розвивала державотворчі традиції Русі.

Пересопницьке городище. Сучасна реконструкція

1. Роздивіться макет Пересопницького городища в експозиції Археологічно-культурного центру с. Пересопниця (Рівненська обл.). Чи відрізнялася система містобудування Волині від Києва? Які відмінності ви знайшли? 2. Де на реконструкції розташований дитинець, князівські палаци, боярські хороми, торговище, житлові квартали ремісників?

Що мав на увазі літописець, переказуючи слова Романа: «Разом добре: коли небагато князів у Руській землі було і старшого слухали, тоді всі навколишні боялися й шанували, і не сміли воювати, як бачимо нині»?