Фонетична транскрипція

Теорія:

Фонетична транскрипція — це спосіб передачі на письмі усної мови з усіма її особливостями.

Такий запис має свої правила, яких обов'язково дотримуємось:

• текст, записаний у фонетичній транскрипції, беремо у квадратні дужки: [кр'іт];
  

• усі слова при передачі транскрипцією, навіть власні назви, пишемо з малої літери: [украйіна];
   

• букви я, ю, є, ї, ь, щ не вживаємо;
  

• ставимо наголос: [кол'іно], [криниця];
  

• м'якість приголосного позначаємо рискою вгорі  [′], а напівпом'якшеність таким знаком: [’];
  

• довгі звуки позначаємо так: [:] ([дз'урчан':а] );
  

• маленькою буквою вгорі позначаємо звук, до якого наближається при вимові основний звук: [дере^иво];
   

• [дж], [дз], [дз'] — так позначатимемо злиту вимову звуків: [джура], [дз'об].

Зверни увагу!

Букви я, ю, є на початку слова, після апострофа та голосних позначають два звуки [йа], [йу], [йе], а після приголосних один — [а], [у], [е]: яблуко [йаблуко], б'ю [бйу], олія [ол'ійа], люлька [л'ул'ка], рядно [р'адно], співає [с’п’івайе]. 

Буква ї завжди позначає два звуки [йі], тому що стоїть або після голосного, або на початку слова: їхати [йіхати], колії [кол'ійі].

Буква щ завжди позначає два звуки [шч]: щур — [шчур].

Буква ь не позначає звук, а слугує тільки для пом'якшення попереднього приголосного: корабель [корабел'].

Зразок фонетичного розбору

радість [рад′іс′т′] – слово складається з двох складів ра – відкритий, наголошений, дість – закритий, ненаголошений.

р [р] – сонорний твердий приголосний звук

а [а] – наголошений голосний звук

д [д′] – дзвінкий м’який приголосний звук

і [і] – ненаголошений голосний звук

с [с′] – глухий м’який приголосний звук

т [т′] – глухий м’який приголосний звук

ь [] – нуль звуків

У слові 7 букв і 6 звуків.

202567.pptx