Практична робота: Еволюція європейського соціалістичного руху від радикальних до поміркованих форм і легальної парламентської діяльності.
Опрацюй матеріал та занеси результати роботи до таблиці.
Лідери європейської соціал-демократії прийшли до усвідомлення ефективності суспільних трансформацій еволюційним шляхом, визнання суспільно-політичних інститутів держави та використання парламентських механізмів впливу.
Після 1890 р. провідну роль у керівництві європейської соціал-демократії відігравали прихильники реформізму (політики здійснення реформ), мирних, парламентських форм боротьби за інтереси трудящих.
Поява «ревізіоністської» та «реформістської» течій була пов’язана з діяльністю представників німецької та австрійської соціал-демократії Е. Бернштейна, К. Каутського.
У праці «Умови можливості соціалізму та завдання соціал-демократії» (1899 р.) Едуард Бернштейн довів, що більшість передбачень, зроблених К. Марксом щодо капіталізму, виявилися хибними. Зокрема, розвиток капіталізму призводив не лише до збагачення капіталістів, а й до поліпшення матеріального становища робітників, розвитку середнього класу.
Бернштейн погоджувався зі співпрацею робітничих партій з органами буржуазної держави заради ухвалення законодавства, вигідного для робітників, захисту їхніх прав щодо власників. Виступаючи проти революцій, Е. Бернштейн проголошував необхідність боротьби за права людини, що зближувало його погляди з ідеями лібералізму.
Карл Каутський відомий як головний ідеолог центризму в марксистському робітничому русі. У своїх роботах К. Каутський значну увагу приділяв аналізу протиріч капіталістичного суспільства, які мали призвести цей суспільний лад до краху. Він вважав, що умовою проведення соціалістичних перетворень мало бути оволодіння пролетаріатом політичною владою шляхом парламентських виборів.
Жовтневу революцію 1917 р. в Росії К. Каутський сприйняв критично, звинувачуючи більшовиків у застосуванні диктаторських методів. Ідеї В. Леніна (більшовизм) він кваліфікував як псевдомарксизм, який не підходив навіть для умов економічно відсталої Росії. На думку К. Каутського, робітничий клас мав бути зацікавленим у парламентській республіці, яка гарантувала би політичні права та свободи громадянам, у тому числі й робітникам. Головний акцент він робив на мирному, легальному завоюванні влади в розвинених і демократичних капіталістичних країнах. К. Каутський вважав, що в майбутній соціалістичній державі недопустиме будь-яке обмеження прав і свобод громадян, а саме соціалістичне суспільство має бути демократичнішим, аніж чинне на той час капіталістичне.
Володимир Ленін і російські радикальні революціонери (більшовики) вели активну боротьбу за надання діяльності європейських соціал-демократичних партій «більшої революційності».
Після початку Першої світової війни (1914 р.) соціалісти більшості країн Європи активно підтримали свої уряди, боролися за захист національних інтересів. Натомість російські більшовики виступали «за поразку власного уряду в війні», вбачаючи в такій поразці сприятливіші умови для здійснення революції та захоплення влади. Палкий прихильник вчення К.Маркса. Переконував що розвиток капіталізму призводив лише до збагачення капіталістів, і погіршення матеріального становища робітників. Був противником розвитку середнього класу.
Результатом твоєї роботи буде заповнення таблиці.
Зміст поглядів діячів на суспільний розвиток:
Едуард Бернштейн | Карл Каутський | Володимир Ленін |
| | |