Емоційне благополуччя. Природа і види емоцій. Поняття емоційної зрілості. Саморегуляція. Методи самоконтролю

Лекція «Види емоцій»

Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відбивається в мозку й переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями.

Емоції та почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її. Людські емоції та почуття найяскравіше виражають духовні запити і прагнення людини, її ставлення до дійсності.

Емоції та почуття органічно взаємопов’язані, але за змістом і формою з поняттям «переживання» вони не тотожні.

• Емоція — це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності.

• Емоція — особливий клас психічних процесів і станів, по­в’я­заних з інстинктами, потребами й мотивами, що відображаються у формі безпосереднього тимчасового переживання (задоволення, радості, страху, тощо), значущість для життєдіяльності індивіда явищ і ситуацій, які діють на нього.

Емоції оцінюють дійсність і доводять свою оцінку до організму мовою переживань. Емоції важко піддаються вольовій регуляції, їх важко викликати за своїм бажанням.

Емоційний процес включає три основні компоненти:

Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю — це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському житті перетворилися на складні емоції та почуття. Характерна ознака складних емоцій полягає в тому, що вони виникають у результаті усвідомлення об’єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення (наприклад, переживання задоволення під час сприймання музики, пейзажу).

• Почуття — це специфічні людські узагальнені переживання, ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції — радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

Почуття мають виражений предметний характер, тобто пов’язані з конкретним об’єктом. Одне й те саме почуття може реалізовуватися в різних емоціях. Почуття формуються в процесі суспільного розвитку людини і змінюються залежно від конкретних соціальних умов.

За тлом емоційного стану емоції поділяють на три основні групи:

а) позитивні (задоволення, захват, радість, упевненість, симпатія, любов, ніжність, блаженство);

б) нейтральні (цікавість, здивування, байдужість);

в) негативні (заздрість, зловтіха, помста, горе, тривога, туга, страх, відчай, гнів).

У різних інформаційно­наукових джерелах може траплятися така класифікація:

За іншими класифікаціями розрізняють такі види емоцій:

• примітивні (нижчі) — переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб;

• вищі — переживання, які виникають на ґрунті задоволення духовних потреб;

• позитивні — емоції, що пов’язані із задоволенням потреб;

• негативні — емоції, які викликають почуття незадоволення і вимагають зміни ситуації;

• стенічні — емоції, які підвищують життєдіяльність людини, посилюють активність;

• астенічні — емоції, які пригнічують життєдіяльність організму, знижують енергію суб’єкта.

Емоцій стільки, скільки ситуацій, у яких перебуває особистість. Найпоширеніші види емоцій — це радість і гнів. Усьому живому на світі відомі печаль і страх, усе живе на світі зазнавало відчуття огиди і здивування.

Існує особливий вид емоцій, який називається «афект». Це особливий стан людини, який пов’язаний із «вимиканням» звичайного раціонального мислення. У такому стані людина діє «стереотипно», у неї ніби включається «аварійна програма», закладена генетично або нав’язана соціумом. Найчастіше виникають такі реакції, як втеча, заціпеніння, агресія.

Видів емоцій насправді більше, ніж піску на морському березі. Це наскільки тонка субстанція, що здатна створювати неймовірні комбінації, грані між якими наскільки тонкі, що іноді практично невідчутні. Саме таким чином радість перетікає в гнів, милість — у немилість, а людина має здатність одночасно відчувати любов і ненависть стосовно одного й того ж об’єкта одночасно.

Основні види емоцій людини визначають, насамперед, за виразом обличчя і поведінки. За зовнішнім видом людини неможливо визначити у всіх тонкощах, яку саме емоцію вона переживає, можна тільки «потрапити в діапазон» виду емоції.

Наприклад, можна визначити, що людина відчуває радість, але якою мірою — невідомо. Можливо, це радість із відтінком надії чи розчулення, а може, там ще більш заплутаний «коктейль».

Депресія — це завжди складний комплекс емоцій, до якого поряд зі стражданням входять зміни в потребах. До того ж депресія може спричинюватися численними нейрофізіологічними і біохімічними чинниками.

• Емоційна зрілість — це вміння віднаходити правильний темп для відповідного завдання й не поспішати тоді, коли можна зачекати. Це здатність жити і бути впевненим у правильності свого вибору, однак, не виключаючи можливості, що цей вибір за потреби можна буде змінити. Це відповідальність за прийняті рішення й усвідомлення цієї відповідальності, а також і цих рішень. Це також здатність звітувати перед собою за вчинені чи невчинені кроки і давати собі оцінку з точки зору розуміння, а не внутрішнього самознищення. Емоційна зрілість включає також любов до себе, повагу і прийняття, лояльність та турботу. І вже від цього можна відштовхуватися, будуючи стосунки з оточуючим світом.