Елліністичні держави в 4-2 ст. до н. е. Культура еллінізму

1. Як розвивалися елліністичні держави?

Найбільшими елліністичними державами були Єгипет та держава Селевкідів.

У Єгипті правив Птолемей Лаг на прізвисько «Спаситель», засновник династії Птолемеїв. Столиця держави Александрія стала найбільшим містом світу, яке сучасники порівнювали із центром Всесвіту. У забудові Александрії було враховано досягнення античного містобудування й архітектури. Рівні широкі вулиці перетиналися під прямим кутом. Близько третини міста займав комплекс царських споруд: окрім власне царського палацу, до нього належали інші споруди й паркові ансамблі. Александрія була великим портом.

Уже в 3 ст. до н. е. Єгипет постачав продукти харчування всьому античному світу. Знаними у світі були єгипетські вироби з кольорового скла, тканини з вовни та льону, папірус, посуд, вироби із заліза, міді й бронзи.

Головним суперником Єгипту була держава Селевкідів. Засновником держави був Селевк, один з колишніх охоронців Александра Македонського. Тут також було встановлено монархію. Самому Селевкові належать слова: «Завжди справедливо те, що встановлено царем».

Час від часу різні частини держави проголошували незалежність. Наприкінці 3 ст. до н. е. від неї, зокрема, від’єдналася Парфія. У 83 р. до н. е. вірменський цар Тигран II завоював більшу частину держави Селевкідів, і лише невеличке володіння в Сирії проіснувало ще 20 років, після чого було завойоване Римом.

У самій Греції занепадали всі галузі господарства, особливо землеробство та тваринництво. Водночас з’явилися нові види та центри ремесла. Так, острів Кос уславився своїми прозорими тканинами; на острові Парос видобували славнозвісний мармур. Відбулося небачене зростання кількості античних «банків» (трапезитів - від грецького «трапеза» - стіл) - обмінних пунктів та місць, де можна було віддати та взяти гроші під відсотки або коштовності й покласти гроші на збереження.

Греки неодноразово повставали проти македонського панування, адже прагнення до демократії елліни не втрачали ніколи.

Прочитавши уривки з джерел, дайте відповідь на запитання: що вирізняє Александрію з-поміж інших відомих вам міст стародавнього світу?

• «Вінець усіх міст - Александрія. Славу її підносило багато чого: і велике ім’я засновника, і мистецтво архітектора Динократа. У місті є дуже високі храми. Вирізняється серед них Серапейон. Моя мова безсила описати його. Просторі, оточені колонадами двори, статуї, що дихають життям, і безліч інших творів - нічого більш чудового не знає всесвіт. У цьому храмі зберігалися книжкові скарби неоціненної вартості» (Амміан Марцеллін).

«Майже по центру місто прорізає вулиця, що вражає розміром і красою, - вона тягнеться від одних воріт до інших. Уся вона забудована розкішними будинками та храмами. Завдяки майстерному розташуванню вулиць місто відкрите вітрам, які дмуть з моря, приносять із собою прохолоду й роблять тутешній клімат помірним і здоровим» (Діодор Сицилійський).

2. Як розвивалася наука за доби еллінізму?

Александрія зажила слави найбільшого наукового центру елліністичного світу. Тут було створено наукову установу, яка дістала назву мусейон (музей), що в перекладі означає «житло муз». Багато наукових відкриттів цієї доби належить александрійським ученим. При александрійському мусейоні постала й перша в історії людства бібліотека, якою могли користуватися і городяни, і мандрівники. Усередині бібліотеки стояли столи для читання й письма, а біля них - крісла й ложа (греки любили читати лежачи за столом на м’яких ложах). Писали в той час або на папірусі, або на спеціально обробленій шкірі - пергаменті (від назви міста Пергам, де вперше стали виготовляти цей матеріал для письма). Дослідники твердять, що александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. рукописних книг.

Добу еллінізму вважають добою розквіту науки. Відомими вченими були Евклід з Александры, автор математичної енциклопедії, та Архімед із Сиракуз - засновник кількох розділів фізики.

За доби еллінізму з’являються нові філософські школи. Засновником однієї з них був філософ Зенон з острова Кіпр. Він проповідував життєву активність, закликав дбати про суспільне благо. Свою школу мав також Діоген, яким захоплювався Александр Македонський. Філософи тієї доби зосереджували увагу на окремій людині та її проблемах. Так, філософ Епікур своє завдання вбачав у звільненні людини від страху перед смертю й долею. Він заперечував втручання богів у життя природи та людини.

3. У чому своєрідність архітектури та скульптури доби еллінізму?

Архітектура та скульптура розквітли в усьому елліністичному світі. Небачених масштабів досягло містобудування. В архітектурі найбільше уваги приділяли будівництву театрів, гімнасій, палаців правителів. Найяскравіша риса архітектури еллінізму - прагнення до грандіозності. Так, на акрополі столиці Пергамського царства в 180 р. до н. е. спорудили вівтар Зевса та Афіни, який мав, за задумом архітекторів, затьмарити велич Афінського Парфенона. Вівтар - величезний мармуровий поміст для жертвоприношень верховному богові греків - було прикрашено величним рельєфом. Сюжет рельєфу - битва богів з гігантами - символізував перемогу пергамських царів над ворогами. Могутні боги стрімкими, рвучкими рухами атакують і валять додолу гігантів. Пам’яткою культури еллінізму є одне із семи чудес світу - Колос Родоський - 37-метрова бронзова статуя бога Геліоса на Родосі.

Колос Родоський. Маяк на Родосі зведено в 285 р. до н. е. Сучасна реконструкція.

Хлопчик з гусаком. Скульптор Боеф. Кінець 3 - початок 2 ст. до н. е.

• Як слова «колосальний» та «фара» пов’язані з Александрією Єгипетською?

Пергамський вівтар. Модель-реконструкція з фрагментами вцілілих деталей з Пергамського музею в Берліні.

«Фарнезький бик». Скульптурна група. Кінець 2 ст. до н. е.

За доби еллінізму з’являються скульптурні портрети, які передавали індивідуальні риси, статуї старих і дітей. Прикладом таких творів є портрет Александра Македонського роботи Лісіппа, статуя хлопчика з гусаком скульптора Боефа. Скульптори доби еллінізму навчилися втілювати душевні переживання людей. Про це свідчить скульптурна група «Лаокоон та його сини» роботи родоських скульпторів. Лаокоон у грецькій міфології - жрець Аполлона в Трої. Під час Троянської війни цей звитяжець застерігав троянців не заносити в місто дерев’яного коня.

Переймаючись, що троянці прислухаються до Лаокоона, богиня Афіна наказала двом зміям задушити його разом із синами. Багатофігурність, складність композиції, динаміка характеризують й інші елліністичні твори. Зокрема, до нашого часу також збереглася скульптурна група «Фарнезький бик».

Чудовими зразками елліністичного мистецтва є статуї Афродіти (Венери) Милосської та Ніки Самофракійської. Довгий час статуя Аполлона Бельведерського вважалася вершиною античного мистецтва.

1. «Лаокоон та його сини». Скульптурна група. 1 ст. до н. е. 2. Афродіта (Венера) Милосська. 120 р. до н. е. 3. Ніка Самофракійська. 2 ст. до н. е. 4. Аполлон Бельведерський. Скульптор Леохар. Середина 4 ст. до н. е.

1. Порівняйте зображені на ілюстраціях витвори мистецтва із скульптурою Давньої Греції часів розквіту. Що спільного в цих творах? Які помітили відмінності? 2. Скількома чудесами світу славилися елліністичні держави? Що це за чудеса?

Наскільки доречно характеризувати створення імперії Александра Македонського висловом зустріч цивілізацій? Чи зміг Александр Македонський, об’єднавши в одній імперії багато народів, створити одну цивілізацію?