Екскурсія до пам’ятки природи «Сланцеві скелі»

Неподалік від площі Артема у Саксаганському районі нашого міста знаходиться унікальна пам’ятка природи місцевого значення – Сланцеві скелі. Вони простягаються вздовж правого берега річки Саксагань між шахтами «Артем-1» та «Північна» і займають площу 4га. Найбільш живописний куточок цих скель розміщений між так названим поселенням Покровське та Деконька, які в народі ще називають поселеннями шахти «Північна» та Катеринівки.

Вихованці гуртка «Юні екологи» станції юних натуралістів іноді виїзжають туди, хоча сланцеві скелі знаходяться в Саксаганському районі – досить далеченько від нашого житла та станції юннатів.

Сланцеві скелі - геологічна пам’ятка природи місцевого значення Але ми вважаємо, що такого статуту охорони для цієї унікальної місцини недостатньо. На самих скелях та біля їх підніжжя зібрані унікальні асоціації рослинності скельних оголень та степової рослинності.

Рідкісна рослинність підвернена постійному ризику знищення людиною. Тут багато любителів відпочити на природі, розпалити багаття. Крім того, зверху проходить залізнична дорога, поряд дві шахти, що негативно впливає на стан рослинних угруповань. Русло річки всохло зовсім ще декілька років тому, а по той бік місцеві жителі розорюють городи.

Геолого-географічна характеристика об’єкту

Сланцеві скелі тягнуться уздовж річки на 250метрів і займають територію площею чотири гектари. Скелі мають різну висоту і досягають 20метрів. У геологічному відношенні вони є різновиду амфіболітів і сланців, які сильно вивітрені і розшаровані. Якщо стати близько біля такої скелі і придивитися, то здається що вона складена з цегли різного розміру і кольору. А ця «цегляна кладка» виходить із землі під кутом близько 45-30 . Інші породи нагадують величезний «листковий пиріг», в якому пластини відколюються одна від однієї і нагадують листи фанери чорного кольору. За цей сине-чорний колір сланці і назвали аспідними. Такі пластини раніше використовувалися як грифельні дошки та покрівельний матеріал. А звідси і назва селища - Покровське.

Міць сланцевих шарів коливається від декількох сантиметрів до 1-1,5м.

Шари безрудого роговику – кварцеві, сірого й світло-сірого кольору, щільні, масивні зі скляним блиском. Всі породи розбиті тріщинами в різних напрямках.

Вся порода на поверхні слабко вивітрена, місцями пофарбована гідроокисами заліза в буруватий чи жовто-бурий колір.

Внизу біля річки знаходиться так звана «печера» - стара штольня, в якій колись добували сланець. Довжина її 28,5м, ширина 3,2-3,4м, висота проходу коливається від півметра при вході до 1,9м в середині штольні. За спогадами місцевих жителів до цієї «печери» ще в радянські часи приїжджали дослідники-геологи з Московського державного університету, з Інституту дружби народів ім. Патриса Лумумби та багато інших вищих навчальних закладів. Скелі тоді були пам'ятником природи всесоюзного значення.

З історії Сланцевих скель

Олександр Поль придбав у князя Кочубея цю ділянку землій організував видобуток покрівельного аспіда. Аспідним сланцем були покриті будівлі на станціях Катеринівської залізної дороги, з нього виготовляли підвіконня, дошки для столів в їдальнях і шкільних класах і т.д. У 1930-х роках з нього уперше в Радянському Союзі було отримано пемзоподібний легкий матеріал типу сучасного керамзиту.

Невеликий кар'єр, розташований над річкою поряд з білою двоповерховою будівлею, очевидно є найстарішою гірською копальнею в Кривбасі, а відповідно являється свідком використання сланцевих порід ще у давнину. Так, в декількох кілометрах від цього місця, в районі селища Довгинцево знайдена погребальна камера 2000-3000-річного віку, а її стіни були заставлені величезними плитами аспідного сланцю. За часів Київської Русі, при князях Володимирі і Ярославі київські храми покривалися аспідним сланцем, ймовірно з цих місць. За оповіданнями старожилів Катеринівки в 1932-1934 роках, коли будували Соцмісто, сланець йшов на закладання фундаменту шести будинків, які стоять уздовж ринку Соцміста. Жителі селища Покровського здавна використовували сланець в господарських цілях - вибруковували ним виїмки на городах, які потім засипали землею; будували із сланцю загорожі і сараї, покривали ним дахи тощо.

Сланцеві скелі відомі ще й тим, що тут знаходиться так звана «Деконська петля». Це звивина річки Саксагань, яка починається від автомобільного мосту й доходить до вулиці Філатова, де річка «впадає» в тунель під автошляхом Мудрьона – кільце Артема. Ця частина району зветься Деконькой – народна назва частини старого селища Катеринівки. Тут в кінці ХІХ ст. на лівому березі Саксагані з’явилась экономія паніОлени Михайлівни Деконської.

Природоохоронний статус і сучасний стан

Офіційно статус пам’ятки природи за «Сланцевими скелями» закріплено рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської області від 22.06.1972 № 391 з метою збереження природних комплексів виходу на денну поверхню аспідних сланців-порід середньої світи Криворізької серії докембрію та стародавніх гірничих розробок.

Охоронні зобов’язання за цим пам’ятником природи покладено на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», які сумлінно та відповідально виконують їх по відношенню до постійної підтримки території пам’ятника у належному стані. Проте недобросовісність місцевих мешканців, які спричиняють накопичення побутового сміття біля «Сланцевих скель», випалювання трави, що знищує в подальшому унікальні види рослинності заповідної території.

На сьогоднішній день «Сланцеві скелі» є однією із візитівок Саксаганського району, та міста в цілому. Вони включені до найбільш цікавого та пізнавального маршруту промислового туризму міста. 

        Наявність рослинних асоціацій території сланцевих скель обумовлюється, насамперед, особливостями рельєфу місцевості. З одного боку комплексу – вигнуті дугою круті кам’янисті урвища чи осипи скельних порід вперемішку з суглинками та чорноземом, з другого – русло річки Саксагань. Річка вже всохла, але низина досі волога, заросла очеретом та рогозом. Скельні урвища відбивають сонячні промені та створюють затишний мікроклімат місцевості. Тому ми спостерігаємо тут багатство рослинності, що об’єднані у чотири комплекси: водно-болотяний та лучний, яружно-балковий, степовий та фітоценоз скельних оголень.

        Лучний та водно-болотяий комплекс. Лучні трави являють собою зовсім невеличку смужку вздовж очеретяних заростей по всохлому руслу річки. Комплекс складається, головним чином з вологолюбних рослин: очерету, рогозу широколистого, а також пирію повзучого. З супутніх рослин ми тут спостерігали кропиву дводомну, підбіл звичайний, конюшину лучну, герань лучну, бекманію звичайну, тонконіг лучний, пшінку весняну, лопух великий, щавель кінський, подорожник великий та інші рослини. 

        Яружно-балкові угруповання – це невеличка смуга (від 4 до 12м) деревно-чагарникових заростей під найбільш прямовисними скелями, які складаються, головним чином із типово степових чагарників шипшини собачої та глоду оманливого,  терену, бузини чорної, свидини криваво-червоної; а також дерев: клену татарського, груші звичайної, верби білої, в’язу малого, адвентивних клену ясенелистого, акації білої, абрикосу та деяких інших. Місцями зарості густо охвачені стеблами хмелю звичайного. З трав’янистих рослин ми визначили моркву дику, підмаренник чіпкий та підмаренник справжній, чистотіл великий, гравілат міський. 

        На стовбурах зустрічаються епіфітні лишайники пармелії та ксанторії. Також часто бачили деревні гриби на повалених стовбурах: фоліоти, трутовики трьох видів. 

        Степова рослинність території заказника складається з ксерофільних видів, оліго- та мезотрофів, більшість з яких є до того ж петрофітами. Адже ґрунти степових схилів бідні на чорнозем, змішані з кам’яним щебенем.

Тут присутні різноманітні степові злаки, бобові, складноцвіті. Ми визначили деревій звичайний, тонконіг вузьколистий, келерію гребінчасту, кострицю лучну, татарник звичайний, піжмо звичайне, полин гірку, в’юнок польовий, шавлію пониклу цикорій дикий, конюшину альпійську. Із бобових та різнотрав’я є: астрагал еспарцетовидний, люцерна румунська, в’язіль барвистий, зіновать руська, багато молочаю степового, підмаренника руського, гадючника звичайного тощо.

З чагарників тут теж присутні шипшини, спірея звіробоєлиста, є небагато скупчень мигдалю степового. 

        Рослинність скельних оголень досить своєрідна. Тут часто зустрічаються рослини, які занесені до Червоної книги Дніпропетровської області. З рослин, що не є рідкісними ми можемо назвати перлівку трансільванську, жовтушник розлогий, молочай Сегієрів, очиток їдкий та великий. Каміння густо вкриті мохом та накіпними лишайниками. Подекуди зустрічаються листуваті лишайники. 

        Рідкісні рослини на території пам’ятки природи

        Колись на цій території буяла густа діброва. Крутий вигін річки та скельні урвища зумовили сприятливий теплий мікроклімат для різних лісових і скельних рослин. Тепер річка всохла, заплаву по другий бік від русла розорили під городи, але той бік берега, що знаходиться під крутосхилами, ще зберіг залишки унікальної цілинної рослинності.

        Лише в цій місцевості ми знайшли місцезростання гарної петрофільної рослини – молодила руського, що занесено до Червоної книги Дніпропетровської області. Його тут дуже багато.

        Також тут дуже багато аврінії скельної. Яка теж занесена до регіонального червоного списку. Ми можемо спостерігати досить тривале її цвітіння. Адже на схилах, які не прикриті деревами, вона починає цвісти значно раніше, ніж на тих скелях, які затінені високими деревами.

        Навесні ми спостерігали цвітіння фіалки духмяної та зірочок жовтих. Зустрілася куртинка фіалок триколірних. Барвінок трав'янистий густо росте на пласкому верхів'ї скель. Фіалка польова широко розкидана на пологих степових схилах під скелястими стінами.

        Невеликий чагарник мигдаль степовий, який росте на деяких степових ділянках та пологих схилах, теж занесено до Червоної книги Дніпропетровщини. 

        До Червоної книги України відносяться деякі цікаві види. Рястка Буше, росте двома плямами на галявинці поряд з чагарниками під скелями, що мають південно-східну експозицію. 

        Тюльпан бузький росте поодиноко на верхів’ї скель. Лише в одній локації зустрічається оставник одеський – єдине місцезнаходження в Дніпропетровській області. На степових цілинних ділянках помітні вузькі сріблясті довгі листки ковили Лессінга.

В цій місцевості, зустрічаються й інші рідкісні види рослин, наприклад, ефедра двоколоскова, ломиніс цілолистий, цибуля лінійна, папороть костянець північний.

        Тваринний світ

        Тварини мають значний вплив на існування та розвиток фітоценозів. На території сланцевих скель мешкають багато комах, є молюски, плазуни, мишовидні гризуни, птахи, які притаманні степовим екосистемам. 

        Ми особисто вже спостерігали трьох білочок на деревах. Бачили також вужа, ящірок прудких. З птахів тут звичайні горобці польовий та хатній, велика синиця, ремез, блакитна синиця, сорока, сойка, фазани. Можуть залітати дятел, сизі голуби, горлиці, шпаки, горихвістки, крижні та інші птахи, які мешкають в місті. Сюди можуть заходити в пошуках їжі зайці та лисиці.

Але ми помічаємо, що пам’ятка природи потерпає від значного антропогенного тиску. Це може призвести до того, що багато з рідкісних видів рослин може скоро щезнути. Тому ми пропонуємо оголосити територію геологічної пам’ятки природи площею 4га геолого-ботанічним заказником загальнодержавного значення. 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. В.Л. Казаков Природнича географія Кривбасу / Казаков В.Л., Паранько І.С., Сметана М.Г., Шипунова В.О., Коцюруба В.В., Кальніченко О.О. - Кривий Ріг, КДПУ, 2005. - 155с.

2. В.В. Приймачук: Навчальне краєзнавство в роботі сучасного вчителя - Кривий Ріг, Видавничий дім 2007, 112с.

3. В.В. Кучеревський: Атлас рідкісних і зникаючих рослин Дніпропетровщини. Київ, Фітосоціоцентр, 2001.

4. В.В. Кучеревський Конспект флори правобережного степового Придніпров’я; Дніпропетровськ: Проспект, 2004. - 292с.;

5. Електронні джерела:

http://1775.dp.ua/priroda-ss/slancevye-skaly

http://vk.com/prirodakrivbassa

http://srvk.gov.ua/ua/news/pg/300913302692137_n/