Екосистеми континентальних стоячих водойм.

Спочатку пригадаємо з попереднього уроку, що все населення водних біогеоценозів, як і наземних, розподіляють на продуцентів, консументів і редуцентів. За способом пристосування та приуроченістю до певного субстрату водних тварин і рослини об'єднують в три великих комплекси:

• Планктон – організми, що плавно дрейфують з водними масами (завислі у воді діатомові та інші водорості. Тимчасові компоненти - личинки черв'яків, молюсків, ракоподібних, голкошкірих, мальки риб. З постійного компонента - найпростіші, черевоногі молюски, веслоногі рачки. Вони є поживою для морських птахів);

• Нектон - активно плаваючі в товщі води (риби, головоногі молюски, а також ссавці – дельфіни, кити, ластоногі);

• Бентос - живуть на дні чи в ґрунті (водорості, губки, моховатки, асцидії, повзаючі:голкошкірі, ракоподібні, риби, молюски).

До ціх 3 груп вчені ще додають:

• Нейстон - мешканці поверхневої плівки води, що бігають і плавають;

• Епібентос - прикріплені до дна мешканці водойм, або лежать на ньому.

• Інбентос - внутрішньо ґрунтові організми - живуть у товщі донних

Прісноводні екосистеми займають незначні площі, але відіграють особливо важливу роль як у функціонуванні наземних екосистем, так і в житті суспільства. Як пише Ю.Одум, усі без винятку великі міста світу розташовані на ріках, озерах або лиманах, які служать безплатними колекторами. Водні екосистеми, передовсім ріки, мають здатність до самоочищування, тому сотнями років їх біота виконувала санаційну функцію, і забруднення не досягало критичних меж.

Озеро — природна водойма в заглибленнях суходолу з виробленим профілем берегової зони, зі сповільненим водообміном, не має однобічного ухилу і безпосереднього зв'язку з морем чи океаном.

Озера слугують акумуляторами значної кількості прісної води в глобальному кругообігу води. Джерелом живлення озер є поверхневий і підземний стік, атмосферні опади. Озера регулюють стік річок, затримуючи в своїх улоговинах воду під час повені, поступово віддаючи її в інші сезони.

Озера за походженням котловини бувають : тектонічні, льодовикові, річкові, приморські (лагуни і лімани), провальні (карстові, термокарстові), вулканічні, завально-заплавні, штучні (водосховища, стави).

За характером водного балансу озера поділяють на стічні, безстічні та зі змінним стоком, за хімічним складом — на прісні, солонуваті, солоні й мінеральні (гідрокарбонатні, сульфатні, хлоридні). Хімічний склад озерних вод зберігається тривалий час відносно постійним (на відміну від річок). У водах озер відбуваються хімічні реакції, коли одні елементи відкладаються з розчину до донних відкладів, а інші переходять з твердого осаду в розчинений стан.

Форма, розміри та рівень води озер змінюються з часом в результаті нагромадження донних відкладів, змін обрисів берегів, балансу вологи. Площа озер варіює від декількох гектарів до сотень тисяч км², а глибини — від кількох сантиметрів (солончаки) до понад тисячу метрів.

У прісноводних озерах завжди виділяють три частини, які можна розглядати як окремі екосистеми:

прибережна частина — літораль;

глибоководна частина — профундаль;

основна товща води — пелагіаль.

Найбільш заселена живими організмами літораль. Прибережні зони будь-яких водойм є їхніми головними трофічними областями. Окрім напівзанурених рослин, у водоймах живуть придонні організми, які становлять бентос, і планктон, що плаває у товщі води. Продукція більшості водойм часто лімітується нестачею біогенних мінеральних речовин. Річ у тім, що життя зосереджене у верхніх шарах води, де є достатньо сонячного світла, а мінеральні речовини надходять з придонних шарів. Верхні та нижні шари води розділені між собою так званим термоклином, що особливо чітко проявляється у водоймах субтропічного та тропічного поясів. Термоклин перешкоджає вертикальному водообміну та призводить до дефіциту мінеральних речовин у поверхневих шарах води.

Літораль характеризується наявністю великої кількості прикріплених рослин — макрофітів. Фауна представлена комахами та їх личинками.

Багата і фауна хижаків. У прибережній частині озер звичайними є такі види риб, як плітка, краснопірка, лин, дикий короп, корюшка. Хижі риби представлені щукою, окунем та судаком. Придонна частина озер майже не має рослин, вода малорухома і зберігає протягом майже всього року температуру +4° С. Фауна таких місць збіднена. Вона представлена в основному личинками комарів-дзвонців та молюсками.

У пелагіалі рослини представлені планктоном із синьозеле-них, діатомових та зелених водоростей, макрофітами, що плавають (елодея, рдести). Усі живі організми мають різноманітні пристосування, що допомагають їм утримуватися в товщі води. У рослин — це парашутоподібні вирости, крапельки жиру в тілі, тварини активно плавають. У пелагіалі водяться озерна форель, сигові риби. Тут багато хижих коловерток, веслоногих рачків та циклопів.

Рослинний і тваринний світ озер у багатьох випадках визначається наявністю у воді поживних речовин. За цією ознакою озера поділяються на евтрофні, що багаті на азот, фосфор, оліготрофні, бідні на азот і фосфор (нітратів менше 1 мг/л) та проміжні між ними озера — мезотрофні. Фауна риб суттєво відрізняється в цих трьох типах озер. Для оліготрофних озер характерні сиги, гольці, окуні, щука та плітка. В евтрофних озерах живуть види, які стійкі до частого тут дефіциту кисню — короп, лин, карась, плітка та лящ.

Що ми можемо побачити під мікроскопом?

Декілька років тому в нашому закладі зявився новий сучасний мікроскоп. Вихованці гуртка із захопленням передивлялися різноманітні мікроскопічні препарати, досліджували мікрофауну грунтових витяжок, проб води.

Зараз, нажаль, я не маю змоги запросити вас у свою навчальну кімнату, тож пропоную до перегляду деякі епізоди наших спостережень: