Екологічне виховання дошкільника з новітніми педагогічними технологіями

Національний науково-природничий музей НАН України (англ. The National Museum of Natural History) — наукова і просвітницька установа, один з провідних центрів розвитку природничих досліджень Україні, що діє в системі Національної академії наук України, та одночасно один із найбільших науково-природничих музеїв світу. Музей розташований у центрі Києва у старовинному будинку колишньої Ольгинської гімназії. Наукові фонди на експозицію ННПМ належать до Наукових об'єктів, що становлять національне надбання (з 2001 року).

Музей підпорядкований Відділенню загальної біології НАН України.

Напрямки діяльності ННПМ[ред. | ред. код]

В одній з нових експозицій ННПМ: зала "Україна" ботанічного відділу ННПМ, 2016

Основними напрямками діяльності ННПМ НАН України є (за:^[2]):

• Розробка наукових основ природничої музеології, створення, збагачення та збереження фондових колекцій та експозицій.

• Вивчення сучасного стану і поширення представників флори й фауни, флористичних і фауністичних комплексів України та інших регіонів.

• Проведення досліджень з питань екології та еволюції організмів і біостратиграфії, історії флори та фауни.

• Аналіз сучасного стану та збереження природних геологічних пам'яток України, зокрема мінералогічні дослідження коштовних та напівкоштовних зразків.

• Проведення науково-освітньої, популяризаторської та культурно-просвітницької роботи з природничої тематики.

Науковці музею виконують 6 планових наукових тем: одну загальну тему всього ННПМ та по одній на кожний науковий відділ (відділи геології, палеонтології, зоології, ботаніки, музеології). Загальна тема музею пов'язана з вивченням впливів довкілля на стан біорізноманіття та з моніторингом його просторово-часових змін:

• «Вплив біотичних та абіотичних факторів на стан біорізноманіття України, його моніторинг у просторі та часі на основі комплексного (фауністичного та палеофауністичного, флористичного і геоекологічного) аналізу наукових колекцій ННПМ НАН України та польових досліджень» (планові строки 2012–2016 рр.; керівник — чл.-кор. НАН України І. Г. Ємельянов)^[3].