Екологічне право

Тема уроку: Екологічне право.

Мета уроку: Надати загальну характеристику екологічного права, з’ясувати його роль у системі права України, узагальнити отриману інформацію у вигляді таблиці, створити умови для формування відповідального ставлення учнів до реалізації своїх екологічних прав та екологічних обов’язків, виховувати екологічну культуру.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, мультимедійний проектор, Конституція України та нормативно-правові акти.

Основні поняття: екологічне право, джерела екологічного права, природні ресурси, природокористування, екологічні права та обов’язки громадян, Червона книга України.

Епіграф (записано на дошці):  Все, на що людина має право, дозволено, але не на все, що дозволено, вона має право. (М.М. Коркунов)

Структура уроку

І Організаційний момент.

ІІ Мотивація навчальної діяльності учнів.

        Бесіда з учнями

1. Скажіть, як ви розумієте вислів М.М.Коркунова.

2. Як, на вашу думку, воно пов’язане з темою нашого уроку?

3. Назвіть основні права громадян України, що гарантуються Конституцією України. ( ст. 50 Конституції).

4. А які обов’язки у зв’язку із гарантією ст. 50 покладає на себе держава. (ст. 16 Конституції України).

ІІІ Вивчення нового матеріалу.

1. 1. Загальна характеристика екологічного права.

Екологічне право – самостійна галузь права, що регулює відносини у сфері взаємодії суспільства та людини з навколишнім природним середовищем з метою охорони життя та здоров’я громадян, захисту їхніх екологічних прав і свобод, раціонального природокористування й забезпечення якості навколишнього природного середовища.

Об’єкти екологічного права – це сукупність природних, природно-соціальних процесів, природних ресурсів, ландшафтів, природних комплексів, екосистем та життя і здоров’я  громадян, що підлягають охороні за допомогою норм екологічного законодавства.

Суб’єкти екологічного права – це особи, яким відповідно до закону належить право природокористування і на яких покладено обов’язок щодо охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання, відтворення природних ресурсів.

        За змістом прав та обов’язків серед суб’єктів екологічного права можна виділити такі групи:

• юридичні особи;

• органи державної влади (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, органи судової влади та прокуратури).

Підставою виникнення екологічних відносин є юридичні факти, що виступають як події (аварії, катастрофи, стихійне лихо – повінь, землетрус тощо) або дії. Діями, наприклад, є отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин, організація проведення обов’язкової екологічної експертизи, а також правопорушення: недотримання умов спеціального природокористування, що визначені в дозволах на його здійснення, недотримання умов надання органами державної влади іншим особам інформації про здійснення природоохоронних заходів, стан довкілля (її замовчування та ін.).

Підставами припинення екологічних правовідносин є відповідні адміністративні акти, припинення існування або діяльності юридичної особи, відмова від природокористування, закінчення терміну договору, ліцензії, судове рішення тощо.

Джерелами екологічного права є  нормативно-правові акти, що містять еколого-правові норми. Насамперед, Конституція України, Закони України  «Про екологічну мережу України», «Про екологічний аудит», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про Червону книгу України», «Про природно-заповідний фонд України» тощо.

Відповідно до законів, а також із метою конкретизації положень постанов Кабінету Міністрів України ухвалюються підзаконні нормативні-правові акти. Їх ухвалює Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, інші центральні органи виконавчої влади з питань своєї компетенції в галузі охорони довкілля, органи місцевого самоврядування.

2. Екологічні права та обов’язки громадян

Екологічні права людини і громадянина – це встановлені та гарантовані державою можливості у сфері використання природних ресурсів, охорони природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Конституція України закріпила ряд екологічних прав людини і громадянина, зокрема, право на безпечне життя і здоров’я. Проте, уперше в Україні екологічні права людини і громадянина були визначені в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища». Відповідно до статті 9 цього Закону кожний громадянин має право:

1) на безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище;

2) участь в обговоренні та внесенні пропозицій до проектів нормативно-правових актів, будівництва та реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;

3) участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

4) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

5) об’єднання в громадські природоохоронні формування;

6) вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації.

        Крім екологічних прав громадяни мають і екологічні обов’язки. Екологічні обов’язки людини і громадянина передбачені в ряді нормативно-правових актів. Конституція України в статті 66 встановила обов’язок кожного не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Стаття 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає обов’язки громадян України, а саме:

        1) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

        2) здійснювати діяльність із дотриманням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів;

        3) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів;

        4) вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

        5) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

3. Використання природних ресурсів. Права та обов’язки власників природних ресурсів і природокористувачів.

Природокористування – це використання властивостей навколишнього природного середовища для задоволення економічних, екологічних, оздоровчих, лікувальних, культурних, естетичних та інших потреб людини.

Природокористування поділяється на загальне та спеціальне.

Загальне природокористування здійснюється громадянами для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних тощо). За загальне природокористування  (купання у водоймах, плавання на човнах, водопій тварин, збирання в лісах грибів тощо) плата не стягується. Воно здійснюється без закріплення природних ресурсів за окремими особами та без отримання на те відповідних дозволів (ліцензій).

Об’єктами права загального природокористування є екологічні ресурси природи – атмосферне повітря, питна вода, водойми загального користування. Об’єктами також можуть бути і деякі види економічних ресурсів – гриби, ягоди, горіхи в лісах, риба у водоймах.

В інтересах держави і суспільства права громадян на користування загальнодоступними благами природи можуть бути обмежені або заборонені. Такі юридичні обмеження природокористування пов’язані з необхідністю забезпечити ефективну охорону навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів. Наприклад, відповідно до статті 45 Водного кодексу в разі маловоддя, загрози виникнення епідемії та епізоотії права водокористувачів можуть бути обмежені.

Спеціальне природокористування здійснюється громадянами, підприємствами, установами і організаціями за плату на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), порядок видачі визначається Кабінетом Міністрів України.

Єдиною підставою виникнення права спеціального природокористування є дозвіл спеціального уповноваженого органу держави на використання відповідного природного ресурсу з певною метою. Наприклад, на користування ділянками надр необхідно отримати ліцензії (спеціальні дозволи). Лісорубний квиток (ордер) або лісовий квиток надає право на спеціальне використання лісових ресурсів.

Права та обов’язки природокористувачів можна поділити на загальні та спеціальні. Загальні є однаковими для всіх природокористувачів, спеціальні визначаються залежно від природного об’єкта, що використовується.

Головним обов’язком усіх природокористувачів виступає раціональне і ефективне використання природних об’єктів, дбайливе ставлення до них. Загальним обов’язком усіх природокористувачів є також дотримання ними вимог екологічної безпеки , екологічних нормативів і лімітів, внесення зборів за спеціальне використання природних об’єктів і штрафів за екологічне правопорушення; компенсація шкоди, заподіяної забрудненням або іншим негативним впливом на навколишнє середовище.

Законодавством передбачено три форми власності на природні ресурси: державну, комунальну і приватну. Однак не всі об’єкти права державної власності передаються державою в користування окремих суб’єктів. Так, відповідно до Закону України «Про нафту і газ» підземні сховища нафти, газу та продуктів їхньої переробки, створені в природних ємностях, є об’єктами права державної власності.

1. 5. Червона книга України.

Червона книга України – це основний документ, у якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їхню охорону, відтворення і раціональне використання.

Робота в групах

Ознайомтеся зі статтями Закону України «Про Червону книгу України» і визначте джерела та мету створення законодавства про Червону книгу України.

Закон України «Про Червону книгу України»

Стаття 1. Законодавство про Червону книгу України

Відносини, пов'язані   з  веденням Червоної  книги  України,  охороною, використанням та відтворенням рідкісних  і  таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, регулюються законами України "Про   охорону   навколишнього   природного  середовища" ,  "Про тваринний світ" ,  "Про  рослинний світ" ,   "Про  природно-заповідний  фонд  України",  "Про захист  тварин  від жорстокого  поводження", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 2. Завдання законодавства про Червону книгу України Завданням законодавства  про   Червону   книгу  України   є регулювання  суспільних відносин у сфері охорони,  використання та відтворення  рідкісних і  таких,  що перебувають  під   загрозою

зникнення, видів  тваринного  і рослинного  світу,  занесених до

Червоної книги України, з метою попередження зникнення таких видів

із природи, забезпечення збереження їх генофонду.

Занесені до Червоної книги України види тварин та рослин підлягають особливій охороні на всій території України. Організація збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування або зростання, створення належних умов для розмноження у природних умовах, розведення та розселення покладається в межах їх компетенції на Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші державні органи, на які законодавством України покладено здійснення  функцій у цій сфері.

Перегляд слайд-шоу «Червона книга України».

ІV Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок.

    Самостійна робота

Заповнити таблицю. Вказати екологічні права громадян України, поряд із правом розмістіть екологічний обов’язок, який йому делегований.

V Підсумки уроку

    Вчитель перевіряє виконання завдання (заповнення таблиці). Оцінює роботу учнів на уроці.

VІ Домашнє завдання

• Опрацювати текст підручника;

• З’ясувати, чи є у вашому регіоні види рослин чи тварин, занесені до Червоної книги України. Які способи їх охорони та відтворення передбачені Законом України «Про Червону книгу України»?