Директорія УHP: у вогні війни та політичного протиборства

За розпорядженням Директорії, місцеві ради організували вибори на Всеукраїнський Трудовий конгрес. За інструкцією, вибори на Трудовий конгрес відбувалися по куріях¹ (селянської, робітничої і «трудової інтелігенції») у кожній губернії і в ЗУНР.

Робота з поняттям:

Всеукраїнський Трудовий конгрес - вищий тимчасовий законодавчий орган УНР.

Курія- розряд виборців за якоюсь ознакою (соціальний стан, майно, національність тощо).

Основні дати:

1 листопада 1918 р. - на західноукраїнських землях була проголошена українська держава - Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

22 січня 1918 р. - проголошено про возз’єднання УНР і ЗУНР у єдину соборну Україну. 

23 січня 1918 р.- Перша сесія Трудового конгресу близько 400 делегатів, серед яких і 36 представників ЗУНР.

Директорія виробила основні напрямки внутрішньої політики, але населення різних веств залишилися незадоволені діяльністю нового уряду.

Що визначало перебіг другої війни радянської Росії з УНР (грудень 1918 р. - червень 1919 р.)

Наступ більшовицьких військ змусив Директорію залишити Київ. 2 лютого в Київ ввійшли більшовики, а резиденцією українського уряду стала Вінниця.

11 листопада 1918 р. кайзерівська Німеччина підписала акт про перемир’я, який де-факто означав капітуляцію. Брестський мирний договір утратив чинність. Отже країни Четверного союзу не були зацікавлені у допомозі УНР у війні з Радянською Росією. Україна залишилася наодинці з сильним та підступним ворогом.

17 листопада 1918 р. в Москві було створено окрему від Реввійськради РСФРР Українську революційну військову раду в складі В. Антонова-Овсієнка, В. Затонського, Г. П’ятакова та Й. Сталіна: виглядало так, нібито цілком незалежна від Росії радянська Україна бореться з режимом, накинутим трудящим масам іноземними імперіалістами.

28 листопада, через два тижні після створення Директорії, було сформовано Тимчасовий робітничо-селянський уряд України у складі Г. П’ятакова (голова), Артема (Ф. Сергєєва), К. Ворошилова, В. Затонського, Е. Квірінга, Ю. Коцюбинського, М. Подвойського, О. Шліхтера та інших.

3 січня 1919 р. його армія увійшла до Харкова. Разом із нею прибув Тимчасовий уряд України.

4 січня 1919 р.було створено Український фронт під командуванням Антонова-Овсієнка, перед яким стояло завдання оволодіти головними переправами на Дніпрі в районі Києва, Черкас, Кременчука й Катеринослава. Пересвідчившись у неможливості дипломатичних переговорів, Директорія УНР 16 січня офіційно оголосила війну радянській Росії.

Уряд УНР перебував у складній ситуації. Ворги були з декількох сторін.