У серпні 1918 р. створено блок політичних сил Український національний союз (УНС), який проголосив своєю метою створення суверенної демократичної держави парламентського типу. П. Скоропадський спробував порозумітися з Національним союзом, однак цього не допустили кадетські міністри й торговельно-промислові кола.

В ніч на 14 листопада 1918 р. в Києві відбулося таємне засідання, в якому взяли участь представники політичних партій, Селянської спілки, Січових стрільців, профспілки залізничників.

Було створено орган із п’яти осіб для керівництва повстанням проти гетьмана - Директорію.

Головою Директорії став В. Винниченко,а збройні сили очолив С. Петлюра.

Директорія - найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 13 листопада 1918 р. до 10 листопада 1919 р.

За розпорядженням Директорії, місцеві ради організували вибори на Всеукраїнський Трудовий конгрес. За інструкцією, вибори на Трудовий конгрес відбувалися по куріях¹ (селянської, робітничої і «трудової інтелігенції») у кожній губернії і в ЗУНР.

Робота з поняттям:

Всеукраїнський Трудовий конгрес - вищий тимчасовий законодавчий орган УНР.

Курія- розряд виборців за якоюсь ознакою (соціальний стан, майно, національність тощо).

Основні дати:

1 листопада 1918 р. - на західноукраїнських землях була проголошена українська держава - Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

22 січня 1918 р. - проголошено про возз’єднання УНР і ЗУНР у єдину соборну Україну.

23 січня 1918 р.- Перша сесія Трудового конгресу близько 400 делегатів, серед яких і 36 представників ЗУНР.

Директорія виробила основні напрямки внутрішньої політики, але населення різних веств залишилися незадоволені діяльністю нового уряду.

Серед членів Директорії УНР не було згоди щодо зовнішнього політичного курсу. В. Винниченко й перший голова Ради народних міністрів В. Чехівський - прагнули порозуміння з Москвою.

С. Петлюра обстоював зближення з Антантою. Щоправда, невдовзі стало зрозуміло, що обидва ці вектори є однаково безперспективними.

Криза влади поглиблювалася особистим суперництвом між В. Винниченком і С. Петлюрою. Вплив останнього невпинно зростав. Однак реальна влада на місцях належала виборним отаманам напівпартизанських загонів, з яких складалися збройні сили УНР.

Що визначало перебіг другої війни радянської Росії з УНР (грудень 1918 р. - червень 1919 р.)

Наступ більшовицьких військ змусив Директорію залишити Київ. 2 лютого в Київ ввійшли більшовики, а резиденцією українського уряду стала Вінниця.

11 листопада 1918 р. кайзерівська Німеччина підписала акт про перемир’я, який де-факто означав капітуляцію. Брестський мирний договір утратив чинність. Отже країни Четверного союзу не були зацікавлені у допомозі УНР у війні з Радянською Росією. Україна залишилася наодинці з сильним та підступним ворогом.

17 листопада 1918 р. в Москві було створено окрему від Реввійськради РСФРР Українську революційну військову раду в складі В. Антонова-Овсієнка, В. Затонського, Г. П’ятакова та Й. Сталіна: виглядало так, нібито цілком незалежна від Росії радянська Україна бореться з режимом, накинутим трудящим масам іноземними імперіалістами.

28 листопада, через два тижні після створення Директорії, було сформовано Тимчасовий робітничо-селянський уряд України у складі Г. П’ятакова (голова), Артема (Ф. Сергєєва), К. Ворошилова, В. Затонського, Е. Квірінга, Ю. Коцюбинського, М. Подвойського, О. Шліхтера та інших.

3 січня 1919 р. його армія увійшла до Харкова. Разом із нею прибув Тимчасовий уряд України.

4 січня 1919 р.було створено Український фронт під командуванням Антонова-Овсієнка, перед яким стояло завдання оволодіти головними переправами на Дніпрі в районі Києва, Черкас, Кременчука й Катеринослава. Пересвідчившись у неможливості дипломатичних переговорів, Директорія УНР 16 січня офіційно оголосила війну радянській Росії.

Уряд УНР перебував у складній ситуації. Ворги були з декількох сторін.

Що визначало становище Директорії УНР улітку 1919 р.

На початку червня 1919 р. Армія УНР, закінчивши реорганізацію (усі військові з’єднання було зведено в групи й дивізії), опинилася в оточенні між польськими й більшовицькими військами.

3 червня 1919 р частини Армії УНР під командуванням полковника Олександра Удовиченка розбили більшовицькі частини під Кам’янцем і захопили місто. У червні розпочинається Кам’янецька доба Директорії УНР (до листопада 1919 р.). Незабаром до Кам’янця-Подільська переїхали центральні державні установи УНР, усі міністерства.

Для закріплення матеріалу пропоную тобі переглянути відео за темою уроку

Також перечитай основні події та дати, діячі за параграфом 12 ст.78-85.

Добери 3-4 аргументи на підтвердження слушності думки, яка й стала назвою цього параграфа: «Директорія УНР: у вогні війни та політичного протиборства». Напиши тут свою відповідь