Дві груші і одна. Б.Комар

1 завдання - прочитати:

Груші дві і одна

Якось ми з Оксаною сиділи на лаві у сквері. Повз нас стежкою пройшла бабуся. В

одній руці вона несла кошик з грушами, другою спиралася на сукувату палицю.

Спіткнулася бабуся і мало не впала. А кошик не втримала, випустила з рук, і груші

розсипалися.

— От лихо! — скрушно зітхнувши, мовила бабуся й заходилася збирати груші.

Тільки їй, старенькій, дуже важко було нахилятися. Та вона ще й не добачала:

мацає, мацає рукою навколо себе, аж поки знайде якусь грушу.

Я підійшов до бабусі і почав показувати, де вони лежать.

— Ось...ось... — тикав пальцем.

А коли бабуся мацала не там, куди показував, то аж сердився:

—Та не там! Ось тут!

До нас підбігла Оксана. Але вона не стала підказувати. Присіла навпочіпки,

швиденько зібрала груші у фартушок і висипала в кошик.

— Всі? — спитала бабуся.— Всі! — дружно відповіли ми.

— Спасибі, дітки, що допомогли,— подякувала вона і простягнула нам груші. — Це

тобі, дівчинко,— бабуся дала Оксані дві здоровенні з рум’яними боками груші, —А це

тобі хлопчику...

У руці у мене опинилася одна груша, також велика й рум’яна. Бабуся ще раз

подякувала, попрощалася й пішла далі. Ми раді були. Одразу ж побігли додому

розповісти мамі, як допомогли старенькій і які гарні груші вона дала нам. Мама теж

раділа, що в неї такі виховані та чемні діти.

— Молодці, молодці! — хвалила. А потім помітила, що в Оксани дві груші, а в мене

одна.

Вона з подивом дивилася на мене.

— Ти вже встиг з’їсти другу?

— Ні, не їв,— відповів я.— Бабуся дала Оксані дві, а мені тільки одну.

— Чого ж це? — не зрозуміла мама.

— Не знаю... Може, тому, що Оксана дівчина, або тому, що мала?

Я здвигнув плечима.

— Та ні, тут щось не те,— не погодилась мама. — Ану розкажіть докладніше, як ви

допомагали бабусі.

І ми розповіли.

— От тепер мені зрозуміло, чому вона тобі, Ромо, тільки одну грушу дала,— сказала

мама,— а могла б зовсім не дати.

— Чому? — зніяковів я.

— А ти сам добре поміркуй,— відповіла мама.

2 завдання - пройти тест