ДІЄСЛОВО ЯК ЧАСТИНА МОВИ: ЗНАЧЕННЯ, МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ, СИНТАКСИЧНІ ФУНКЦІЇ. ФОРМИ ДІЄСЛОВА

Мова солов'їна, а тьохкають чортзна-що. Л.Костенко

Вислів Ліни Костенко, узятий за епіграф до уроку, можна продовжити словами - синонімами:

• Мовити

• Казати

• Балакати

• Відати

• Розмовляти

• Ректи (урочисто проголошувати)

• Гутарити (ладно домовлятися)

• Цвірінькати (лагідно говорити)

• Тьохкати (розмовляти, як пара соловейків)

• Лепетати (дитяча мова)

• Шкабарчати (не дуже приязно говорити)

• Прорікати (майбутнє)

• Цвікати (докоряти)

• Пащекувати (грубо говорити)

• Бормотати (мовити не розкриваючи рота)

• Гомоніти (лагідно, приглушено говорити)

• Сокотати (ніжно, солодко говорити)

• Наговорювати (текст у мікрофон; на когось)

• Лаяти (сварити)

• Висловлювати (думку)

• Гиркати (перекидатися словами, сваритися)

• Туркотіти (мило перемовлятися)

• Цвенькати (мовити іноземною мовою)

• Нарікати (на дощ або пекуче сонце; долю)

• Провіщати (ладну погоду, майбутнє)

• Ґерґотати (незрозуміло балакати)

• Звіщати (добру новину)

• Балабонити (пустомовити)

• Верзти (незрозуміло говорити)

• В'якати (мовити)

• Жебоніти (мовити ласкаво)

• Базікати (про пусте)

• Бельмекати (не розуміючи щось казати)

• Варнякати (мовити уві сні)

• Проказувати (напам'ять поезію)

• Глаголити (говорити)

• Шепотіти (тихенько мовити)

• Гаркавити (нечітко вимовляти літеру "Р")

• Агакати (мовити часто слово "ага")

• Гуморити (мовити смішне)

• Гарчати (грубо говорити)

• Ляпати (язиком; говорити)

• Мурмотіти (мовити з напіввідкритим ротом)

• Буркати (зрідка відгукуватись під час розмови)

• Воркотати (тихо говорити)

• Гурити (научати)

• Бурчати (незадоволено говорити)

• Цабанити (зневажливими словами докоряти комусь)

• Квохтати (мама до своїх дітей)

• Кликати (звертатись до когось)

• Кпити (висміювати)

• Напучувати (научати словом)

• Голосити (голосно плакати, причитаючи)

• Повідати (історію, бувальщину)

• Лебедіти (закохано говорити)

• Розпатякувати (секрети всім)

• Торохтіти (швидко говорити)

• Брякати (невдало вставляти слово)

• Тараторити (скоромовкою повторювати одне і те ж)

• Патякати (говорити не те і не тим)

• Бубоніти (глухо мовити)

• Теревенити (мовити про незначне)

• Радити (щось добре або зле)

• Галдіти (розмовляти голосно)

• Славити (словом)

• Вуркотіти (говорити ніжно, як голубки)

• Мимрити (розмовляти з закритим ротом)

• Розраджувати (втішати словом)

• Словоблудити (обманювати інших)

• Скоромовити (говорити скоромовкою)

• Примовляти (лихо)

• Переказувати (усно твір у школі, виші; вітання)

• Нараяти (побажати щось хороше іншим)

• Торочити (настійно повторювати те ж саме)

• Благословляти (словом)

• Шкандалити (скандалити словесно, обмовляти)

• Шпетити (присоромлювати)

• Розпатякувати (розказувати секрети всім)

• Підмовляти (налаштовувати на авантюру)

• Іронізувати (мовити з іронією, але без сарказму)

• Базарити (сленґ: говорити, домовлятись)

• Бубніти (читати вголос)

• М'ямлити (нечітко мовити)

• Галасувати (гуртом промовляти різні слова).

• Молестувати (дражнити)

• Лементувати (говорити дуже голосно)

• Жвиндіти (безперервно дорікати)

• Гундіти (скиглити, скаржитися)

• Гримати (голосно лаяти, дорікати кому-небудь у чомусь)

• Бовкати (говорити навмання; говорити те, чого не слід)

• МолОти (надто швидко говорити, верзти нісенітницю)

• Просторікувати (багато, часто беззмістовно говорити)

• Теленити (говорити про щось монотонно, набридливо)

• Горлати (голосно говорити, кричати або співати на все горло)

• Цідити (говорити неохоче, недбало)

• Рокотати (говорити, співати, сміятися низьким, розкотистим голосом)

• Пискувати (говорити нахабно, грубо)

• Шваркотіти (говорити незрозуміло)

• Витійствувати (вправлятися в красномовстві, говорити вишукано)

• Белебенити (базікати)

  ( Джерело https://maximum.fm/novini_t2)

  Сподіваюсь, що цим прикладом вдалося переконати в багатстві, неповторності, милозвучності й красі української мови й мотивувати поглибити знання з морфології, зокрема про дієслово.

Дієслово — частина мови, яка за кількістю слів є однією з найчисельніших. Дієслова ми використовуємо в кожному реченні. Завдання, пов’язані з дієсловом, є в кожному тесті ЗНО. Тому не зволікайте і вивчайте дієслово детальніше!

ДІЄСЛОВО ЯК ЧАСТИНА МОВИ

Дієсловом називається частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання:

• що робить (робив, зробив, робитиме, зробить, робив би, зробив би тощо) предмет?

• що з ним робиться (робилося, робитиметься, зробиться, робилося б, зробилося б тощо)? Наприклад: читає, читає прийшов, малюватиму, морозило тощо.

Діслово може означати

• переміщення у просторі: бігти, йти, пливти, стрибати;

  

• процес мовлення: говорити, розмовляти, теревенити;

  

• стан особи чи предмета: сидіти, висіти;

  

• ставлення до когось або чогось: ненавидіти, кохати;

  

• процес сприйняття органами чуття: бачити, чути, нюхати;

  

• конкретну фізичну дію: вмиватися, читати;

  

• процес мислення: думати, мудрувати;

• бажання: хотіти, прагнути, воліти;

• зміни: молодіти, сивіти.

  МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ

  Дієслова мають такі граматичні категорії: час ( минулий, теперішній, майбутній) число (однина, множина), особу ( 1 ,2, 3) , рід ( чоловічий, жіночий. середній у минулому часі та умовному способі), вид ( доконаний чи недоконаний), спосіб ( дійсний, умовний, наказовий), перехідність або неперехідність, дієвідміну.

  

  

  

  

  

  ФОРМИ ДІЄСЛОВА

  

  Дієслова із суфіксом -ся(-сь), які виражають зворотну дію, називаються зворотними: навчатися, закохатися. Сучасний дієслівний суфікс -ся(-сь) — це давня коротка форма зворотного займенника себе в Зн. в. однини: Я не боюся. — Я ся не бою (діал.). Уживається -ся(-сь) після інфінітивного суфікса -ти(-ть) або закінчення в особових формах дієслова: вмивати — вмиватися, взувати — взуватися.

  СИНТАКСИЧНА РОЛЬ

  Дієслово в реченні найчастіше виконує функцію присудка, але може бути будь-яким членом речення.

  Форми дієслова	Член речення	Приклади
  1. Неозначена форма       (інфінітив що робити? що зробити?	Підмет, присудок, додаток, означення, обставина	Лиш (що?) боротись — (що робити?) значить жить.  (І. Франко). Нас просили (про що?) не кричати. Жага знань і бажання ( яке?) поділитися ними визначали життєве кредо Григорія Сковороди. Семикласники дружно вийшли ( з якою метою? ) садити дерева в міському парку.
  2. Особові дієслова що роблю? що зробив? що зробимо?	присудок	Одлунала далека пісня. Гамірливий вечір замовк (В. Симоненко).
  3. Дієприкметник який? яка? яке? які?	означення, присудок	Натомлені села вечеряти сіли під грушами, вишнями і небесами (М. Вінграновський). Дорога заасфальтована.
  4. Дієприслівник що роблячи? що зробивши?	обставина	Загуркотів мотор, і легкий човен стрімко помчав проти течії, залишаючи за собою високий гребінь спіненої води (С. Хаврусь).
  5. Безособові дієслова що робиться? що зроблено?	присудок	Дощить. Йому таланило в усьому.

Визначте синтаксичну роль дієслів.

Відкриття свого внутрішнього світу — подія, яка не лише радісно хвилює, а й тривожить. «Внутрішнє Я» може не збігатися із «зовнішньою» поведінкою, оцінюючи, контролюючи цю поведінку. Не випадково скарги на слабку волю — найпоширеніша форма підліткової самокритики.

Ось як про себе пише дівчинка-підліток: «Я у своєму уявленні — це ніби дві істоти: «Я зовнішня» і «Я внутрішня». Перша зазвичай чинить так, як їй наказує друга, яка приймає рішення, розмірковує, щось доводить. Іноді «Я зовнішня» вступає в жорстоку боротьбу з «Я внутрішньою». Наприклад, захочеться «Я зовнішній» пококетувати, зробити щось таке, яке аж ніяк не потрібно робити, а так хочеться. А зсередини їй кричать: «Ні! Ні! Не можна!» І як я рада, коли «внутрішні» шальки терезів переважують, бо «внутрішній» істоті довіряю більше!» (За І. Коном).

Випишіть усі форми дієслова. Підкресліть перші букви кожного дієслова й складіть з них продовження висловлення римського філософа Луція Аннея Сенеки «Найсильніший той, хто…»

Мальований, малиновий, аналізувати, білявка, єднаючи, існування, каламутний, віриш, кухоль, лагідний, лагодити, асфальтований, декламуватиму, учорашній, урізноманітнений, несучи, адресований, досягнення, досягнути, саджали, освітлення, освітлений, бавитися, освітити, освіта, юрмитися.

1.Спишіть текст, поставивши дієслова в дужках у потрібну форму.

2. Визначте число, особу та дієвідміну дієслів.

«Скільки людей — стільки й характерів», — часто (повторювати) ми. І це справді так, двох однакових людей не (знайти). Навіть близнюки, яких не (могти) (розрізнити) з першого погляду, (виявлятися) зовсім різними людьми. Люди (мати) різні системи цінностей, захоплення, принципи і світогляд, по-різному (реагувати) на події. Характер людини (зумовлювати) її вчинки, з яких і (складати) життя.

1. Прочитайте текст. Випишіть дієслова особової форми.

2. Визначте час, число, рід (у минулому часі), особу (у теперішньому й майбутньому часі) виписаних дієслів

Сила волі — одна з головних рис характеру людини. Часом навіть уживають слово характер замість сила волі. Це не випадково, адже від того, наскільки в людини розвинулася сила волі, залежатиме, як вона зможе реалізувати інші свої якості.

Деякі люди стверджують, що їм сила волі не потрібна або що їм це просто не дано. Вони виправдовують себе, кажучи: «Ну немає в мене сили волі». Тому й зарядку, і холодний душ вранці з чистою совістю відкладуть до наступного понеділка. Так само за звичкою дістануть черговий пакетик чипсів або зроблять щось таке, від чого відмовилася б вольова людина.

Мабуть, ці люди просто лукавлять перед іншими, а може, і самі перед собою, прикриваючи свою слабкість. До речі, вони щиро обурюються, коли їх називають безхарактерними. Мати характер хочуть усі (За В. Володіним).

Перепишіть прислів’я, уставляючи на місці крапок дібрані з довідки дієслівні форми. Визначте назву кожної з форм.

1. Аж до діброви ... ваші розмови. 2. Ви говоріть, а ми будемо ... . 3. Твою роботу визначає ... тобою діло. 4. До чужого рота ... ворота. 5. За що куплено, зате .... 6. Брехню ..., брехунів б’ють. 7. Не на користь книж ку читати, коли вершки лиш ... . 8. Хороша книга — яскравіш е зірки ....

ДОВІДКА : не приставиш, підтакувати, чути, сяє, продано, знімати, слухаючи, зроблене.

1.Прочитайте .

НЕОЗНАЧЕНА ФОРМА (ІНФІНІТИВ) — це початкова незмінна форма дієслова. Вона називає дію, стан або процес, але не вказує ні на час, ні на особу, ні на рід, ні на число, і відповідає на питання що робити? що зробити? Наприклад: казати, любити, перемогти, відчути. На кінці дієслово в неозначеній формі має суфікс -ти (-ть).

Неозначена форма дієслова може бути різним членом речення:

• підметом: Пізнать себе — то справа нелегка (П. Воронько).

• присудком: Пізнати мову народу — зрозуміти його душу (М. Бурмака).

• додатком: Не любив я {чого?) ловити птахів (П. Перебийніс).

• означенням: Настав час (який?) прощатися^ (Л. Дмитерко).

обставиною: Прийшов я (з якою метою?) сповідатися калині (І. Драч). Найчастіше дієслово в неозначеній формі виступає в ролі головного члена речення в односкладному безособовому реченні: У школі тільки його й чути . Дієслово в неозначеній формі може бути частиною присудка, що складається з двох і більше слів: Намагайтеся пізнавати свої недоліки (Петро Могила). Присудок, який складається з двох І більше слів, називається складеним.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо один із головних членів речення або обидва виражено неозначеною формою дієслова, між ними ставлять тире: Вік прожити — не ниву пройти .

2.Перепишіть речення, розставляючи роздыловы знаки. Визначте й підкресліть у кожному з них граматичну основу. З ’ясуйте синтаксичну роль дієслів у неозначеній формі.

1. Найбільша радість жити на землі . 2. Велике щастя посадити дерево. Подвійне щастя виплекати сад (Ю. Береза). 3. Сад саджати життя прикрашати (Народна творчість). 4. Яке це щастя дарувать вологу квітам деревам травам! (М. Рильський). 5. Відповідати на добро добром справа кожного. Відповідати на зло добром справа відважного. 6. Просити ганьба а не давати ганьба подвійна (Туркменські прислів’я).

3.Поясніть уживання в реченнях розділових знаків.

Дієслова дійсного, умовного й наказового способів запишіть у три колонки:

дійсний спосіб умовний спосіб наказовий спосіб

Зробили б, поміркуйте, вирішив, зацікавилася, розуміємо, ходімо, послухайте, почув би, сказала б, запиш и, переклали, хвилюємося.

Витлумачте значення фразеологізмів. Чому в кожному з них ужито безособове дієслово? Із трьома фразеологізмами складіть речення. Укажіть, яким членом речення є в кожному з них фразеологізм.

1. Зав’язало мову. 2. Позакладало вуха. 3. Похололо на душі. 4. Памороки забило. 5. Мов язиком злизало. 6. Замакітрилося в голові. 7. Мов у жар кинуло. 8. Запахло смаленим. 9. А ж животи попідтягало.

Прочитайте речення, визначте в кожному граматичну основу. Перепишіть тільки ті речення, що мають один головний член — присудок. Якою частиною мови він виражений? Доведіть, що це дієслово — безособове.

1. Благословляється на день. І сяють роси над ланами (М. Єркін).

2. Знов повернулися морози. Снігів холодних намело (Г. Чубач).

3. М рячило. М жичило. Над головою клубочилися важ кі сірі хмари (Зірка Мензатюк).

4. Уночі зривалася справжня буря. Надворі блискало, гриміло, тріщало й лило (М. Павленко).

5. Віє туманами з поля. Пахне барвінком нічним (А. Михайлевський).

ПРОЧИТАЙТЕ ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ.

Безособові дієслова. Безособові форми на -но, -то, -ло.

Такі дієслова:

• називають дію або стан, що проходять незалежно від особи (без особи);

• не поєднуються з підметом;

• мають тільки одну форму, не змінюються.

Безособові дієслова можуть означати:
1) явища природи (світає, розвидняється, смеркає, підмерзає, замело, занесло, хурделить, вечоріє, задощило);
2) фізичний або психічний стан людини (нудить, морозить, гнітить, кортить, не віриться, бачиться, примарилось, не сидиться, не хочеться);
3) випадковість (щастить, повезло, не везе, таланить, удалося);
4) буттєвість (минулося, не стало, було, не було, немає).
Безособові дієслова виступають головним членом у односкладних реченнях, і такі речення називаються безособовими: Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться (Нар. творчість); Краю плавням не було (М. Коцюбинський); Пахло полином. І тишею, спокоєм віяло звідусіль (А. Головко).

Безособові форми на -но, -то вказують на уже виконану невідомою чи неназваною особою дію, тому утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу і, як і безособові дієслова, є головним членом у односкладних безособових реченнях:

Ой у полі жито копитами збито,
Під білою березою козаченька вбито.
Ой убито-вбито, затягнено в жито,
Червоною китайкою личенько покрито (Нар. пісня).
Уже мене пошарпано, всі квітоньки загарбано,
Всі квітоньки-зірниченьки геть вирвано з пшениченьки (Леся Українка)

ЗАВДАННЯ. Підкреслити безособові дієслова, поясніть , до яких груп за значенням вони належать. Схарактеризувати їх граматичні ознаки.

1) Не дрімалося у хаті — думалось про наступний день.

2) Роздощилося, щоденно квасить і квасить, а ти мусиш іти.

3) Хлопцям з голоду корчило шлунки, в очах літали метелики.

4) Надворі морозило, дув непривітний північний вітер.

5) Під цим високим зоряним небом думається про все одразу.