Діагностична робота. Аудіювання 3 клас НУШ "Хмаринка"

Хмаринка

Жила собі хмаринка, гарненька та пустотлива. І любила вона всіх перекривляти. Летить якось по небу, а внизу на галявині біля пенька зайчисько. Вуха довгі, очі налякані, прислухається, чи не крадеться десь за кущами вовк.

- Ей! – гукає хмаринка. – Зайчисько-боягуз!

Зайчисько глянув угору, а там такий же, як і він, пухнастий заєць у небі. Тільки кумедний - кумедний, вуха довгі - предовгі, вуса в обидва боки стирчать, як у розбійника, а хвостик маленький, так і труситься.

- Чому ти мене перекривляєш? – ображається заєць.

А хмаринка сміється та далі пливе. Раптом бачить – на паркані півник.

- Ей! – гукає хмаринка. – Півнику-дурнику!

І півник угору поглянув одним оком, а там такий же, як і він, розкуйовджений півник у небі. Тільки кумедний - кумедний, з великим дзьобом, гребінець набакир, груди колесом, а шпори, як шаблі.

Чого ти мене перекривляєш? – образився півник.

Хмаринка сміється і знову далі пливе.

Іде дорогою дідусь із ціпком. Хмаринка – р-раз! – і в неї вже і вуса, і борода, і ціпок – усе, яку дідуся. Старий на небо поглянув – хмаринка ще й язика показує – дражнить.

І де не літає – все пустує. Дивися, он вона – то на будинок схожа, то на квітку, то на трамвай, а то на їжака. Кого не зустріне – кожного перекривляє. Врешті усі навіть забули, хто вона насправді, як її кличуть.

- Ти, – питають, – зайчисько-боягуз?

- Ні, я хмаринка. А їй не вірять.

Ти, – запитують знову, – півник-дурник?

- Ні, я хмаринка!

А їй знову не вірять.

- Ти, – кажуть, – дідусь із ціпком.

- Я хмаринка! Хмаринка!..

І від образи вона заплакала. А коли хмаринка плаче, іде дощик. Тепер усі побачили, що вона справді хмаринка.

Заплакала і раптом зникла, наче її й не було. Чи то вся на землю дощиком пролилася. Чи, може, до інших хмаринок полетіла розповісти, що з нею трапилося і як не слід робити.

(Ю. Рибчинський) 284 слова

Позначте правильну відповідь