День КАПЕЛЮШКА. Олена Кукуєвицька "Пригоди чарівного капелюшка"

День КАПЕЛЮШКА

Олена Кукуєвицька "Пригоди чарівного капелюшка"

Якось у маленької пташки трапилася біда: під час урагану на неї впала важка гілка з дерева і зламала їй крильце. Лежить пташка із зламаним крилом на землі, не може злетіти та думає: "Невже я так і загину тут, від холоду та голоду, адже наближається ніч?"

Раптом вітер приніс невідомо звідки капелюх. Він був глибокий, з широкими полями. Маленька пташка зраділа. Вона вмостилася в капелюсі, немов в гніздечку, і сказала:

- Завдяки цьому капелюху я не замерзну цієї ночі. Відпочину, а завтра може вигадаю, як врятуватися. От якби моє крилом знову було цілим!

Коли пташка прокинулася вранці, то відчула, що крило, яке вчора було зламаним, сьогодні не болить та працює. "Ось так диво! " - вигукнула пташка та полетіла шукати своє гніздо. Виявляється, цей капелюх був не звичайний, а чарівний. Його загубив один чарівник, потрапивши в той ураган, від якого постраждала пташка.

Вітер поніс чарівного капелюха лісом, а згодом опустив на траву. В той самий час у траві сумувала маленька мурашка. Вона побігла далеко від свого мурашника, а тепер в неї не було сили повернутися додому.

- От якби в мене був літак! – замріялася мурашка, повзаючи по капелюху.

В ту ж мить вітер підняв чарівного капелюха та поніс мурашку кудись. Вона спочатку дуже злякалася, а потім побачила, що капелюх приземлився біля самісінького мурашника.

"Ось так диво!" - сказала мурашка та поспішила додому. А чарівний капелюх полетів далі за вітром. Незабаром йому на шляху зустрілася мама-зайчиха, яка шукала смаколики для свого зайченятка. Зайчиха дуже здивувалася, коли побачила під деревом капелюх, в якому лежала величезна соковита морквинка.

- Сьогодні у мого малюка буде морквяне свято! – сказала мама-зайчиха. – Оце так диво!

Вона забрала морквинку, лишивши чарівний капелюх під деревом. Однак це побачив вовк.

"Ось так удача! Зараз піду слідом за зайчихою, і вона приведе мене до своєї норки. А там я вже поласую і зайчихою, і зайченятком!", - зрадів вовк.

Раптом знову піднявся вітер. Він схопив капелюха та як кине його просто вовку в очі! Вовк крутив головою, але ніяк не міг позбутися цієї перешкоди – наче, капелюх застряг у вовка на носі.

Поки вовк боровся з вітром та капелюхом, мама-зайчиха дісталася додому та порадувала свого синочка-зайчика смаколиком. Коли вітер вщух, від зайчихи не було й сліду - вітер заховав під пилом усі її сліди.

Виявляється, що чарівний капелюх виконував лише хороші бажання. Тепер літає цей чарівний капелюх світом та здійснює різні хороші бажання звірят та людей.

• Казку прочитати

• Скласти план до казки

• Придумати свою історію, де б ЧАРІВНИЙ КАПЕЛЮШОК допоміг