Уявіть, що слова — це коштовні камінці. Кожен звук у них — ніби відблиск світла. Але є камінці, які іноді втрачають блиск: ненаголошені голосні. Вони звучать тихіше, ніби соромляться. Саме ми, уважні слухачі й майстри слова, повинні допомогти їм засяяти правильно.
А ще у мову приходять гості — слова з інших мов. Вони теж хочуть почуватися «своїми», але іноді губляться серед українських правил. Тому сьогодні ми будемо не лише «ювелірами», які надають словам точного блиску, а й «гостинними господарями», які приймають іноземні слова й вчать їх звучати по-українськи.
Голосні неначе хвильки — То звучать вони легкі, То ховаються тихенько, Ніби тіні вдалині.
А з чужих країв до слова Йдуть «і», «и» у гості знов. Ми навчимось їх приймати, Щоб ясніла рідна мова!
якщо в наголошеній позиції — И: криве́, бо кри́во; широкий, бо ши́роко.
Зверни увагу!
Написання слів, які не можна перевірити за допомогою правила, визначаємо за словником: детектор, електрон, килим, реклама, силует, циферблат.
Чипси чи чіпси?
З часом в українську мову увійшла велика кількість іншомовних слів. Правопис деяких із них відрізняється від правопису власне українських слів. Щоб правильно написати запозичені слова загальної назви, треба запам’ятати так зване «правило дев’ятки».
Чому дев’ятки?
Дев’ять літер, після яких перед літерами, які позначають приголосний звук (окрім «Й»), у словах іншомовного походження пишемо «И».
Це літери Д, Т, З, С, Ц, Ч, Ш, Ж, Р.
Приклад:
Ч..пси — літера Ч входить до правила «дев'ятки», після пропущеної літери бачимо літеру П. Вона позначає приголосний звук [п], тому правильно писати чИпси.
Зверни увагу!
У низці слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и: вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера,
а також у словах, запозичених зі східних мов, переважно тюркських: башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.
И пишемо також у запозичених словах, що є географічною назвою:
• які закінчуються на -иди, -ика — Атлантида, Корсика, Мексика;
• після ж, ч, ш, щ, ц — Чилі, Алжир, Вашингтон, Чикаго, Лейпциг;
• зі сполученням -ри- перед буквою на позначення приголосного — Крит, Париж, Мадрид, але Австрія;
• у деяких назвах після д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою — Аргентина, Бразилія, Ватикан, Сирія, Сицилія, Братислава.
Букву і пишемо:
• на початку слів — ідея, Іліада;
• у кінці невідмінюваних слів — журі, таксі;
• перед буквами на позначення голосних звуків та [й] — геніальний, аудієнція;
• після букв, що не входять до «дев’ятки» — бізнес, фініш;
• у власних назвах після букв на позначення приголосних, крім шиплячих — Лісабон, Міссісіпі, Дідро, Грімм.
4
Закріплення вивченого матеріалу
Вправа 1. «Заповни пропуски» (робота в зошитах).
Записати слова, вставляючи пропущені букви е або и.
Д..тина, с..ло, в..сна, з..мля, ч..рвоний.
Вправа 2. «Визнач правило» (робота в парах).
Завдання: вставити и або і, пояснивши, яким правилом користувалися (правилом «дев’ятки» чи іншим).
.png)
![Вимова голосних звуків. Ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.](https://fs06.vseosvita.ua/0602fe3y-0a81-306x170.png)
.png)