Боротьба за збереження Української державності (1918 - 1921 рр.). Початковий етап.

Брестський (Брест - Литовський) мир та УНР

січень (лютий) 1918 р. - підписання Берестейського (Брест - Литовського) мирного договору між Україною та державами Четвертного союзу:

• завершення війни між сторонами;

• відмова від взаємних претензій;

• Австро - Угорщина зобов'язалась передати УНР частину Холмщини і Підляшшя;

• поновлення довоєнних кордонів між Україною та Австро - Угорщиною;

• зобов'язання України надати країнам Четвертного союзу значної матеріальної допомоги у вигляді продуктів (хліба, м'яса, яєць, цукру...).

В лютому 1918 р. німецькі війська вступили на територію України. Їх підтримали Австро - Угорські війська. Німці зайняли Київ, туди переїхала Центральна Рада (до цього перебувала в Житомирі).

Але політика Центральної Ради викликала незадоволення населення:

• російськомовне населення засуджувало ЦР за розрив з Росією;

• селяни засуджували за те, що не отримали очікуваної землі;

• заможні люди засуджували за аграрне законодавство, яке передбачало конфіскацію землі;

• всі вони засуджували за введення німецьких і австрійських військ.

  У квітні 1918 р. відносини між ЦР, німцями та австрійцями загострились через економічні питання і ЦР закликала український народ більше не підтримувати німців та австрійців.

  Керівництвом німецьких та австро - угорських військ було прийнято рішення про повалення влади ЦР.

В останні дні свого існування УЦР скасувала приватну власність на землю, ухвалила Конституція УНР (29 квітня 1918 р.). Відсутність ефективно працюючого адміністративного апарату, утрата широкої народної підтримки, конфлікт з німецько - австрійською окупаційною адміністрацією спричинили падіння УЦР.

29 квітня 1918 р. за підтримки німецько - австрійських військ відбувся державний переворот, який призвів до повалення влади УЦР і встановлення гетьманату Павла Скоропадського.

Отже, Українська Центральна Рада існувала з 4 березня 1917 р. до 29 квітня 1918 р.

Гетьманування Павла Скоропадського

29 квітня 1918 р. на з'їзді хліборобів владу було передано генералу Павлу Скоропадському.

УЦР була розігнана в цей же день.

П. Скоропадський видав грамоту, в якій проголосив себе гетьманом усієї України.

Павло Скоропадський - український політичний діяч, військовий. Походив з козацько - старшинського роду Скоропадських. Офіцер армії Російської імперії. Перший командувач українізованого корпусу російської армії під час Першої світової війни.

Внутрішня політика гетьмана П. Скоропадського

• УНР перестала існувати, натомість виникла Українська Держава на чолі з гетьманом П. Скоропадським;

• відновлення права приватної власності на землю;

• повернення націоналізованих підприємств, землі, майна попереднім власникам;

• запровадження гривні, відкриття українських банків;

  

• піднесення економіки;

• соціальна основа (підтримка) гетьманату: підприємці, землевласники, заможні селяни;

• визнання української мови державною;

• українізація освіти: відкрито 2 українських університети у Камянець - Подільському та Києві; відкрито понад 150 українських гімназій та велику мережу шкіл;

• створення в листопаді 1918 р. Української Академії наук на чолі з Володимиром Вернадським;

  

• спроба відновлення українського козацтва;

• монархічні ідеї - планував зробити свою владу спадковою;

• Рада Міністрів Української Держави - уряд Української Держави, сформований гетьманом П. Скоропадським.

Зовнішня політика гетьмана П. Скоропадського:

• установлення дипломатичних відносин з 23 країнами;

• пронімецька орієнтація;

• підписання перемир'я з радянською росією;

• дипломатична боротьба за повернення українських територій, які залишилися за межами Української держави;

• країни Антанти негативно ставилися до самостійної Української Держави, вважали це інтригою свого ворога Німеччини і виступали тільки за єдину і неподільну росію.

  Територія Української Держави за гетьманування Скоропадського

  

Німеччина програла Першу світову війну. Не маючи більше підтримки, Німеччина виводить війська з України. Скоропадський залишається без підтримки.

Скоропадський, розуміючи своє хитке становище, виконує вимогу Антанти і оголошує грамоту, в якій йдеться про відмову від самостійної Української Держави на користь Усеросійської федерації народів.

Грамота гетьмана П. Скоропадського 14 листопада 1918 р.: