Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими й чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення. В основі стилю – регулярна система в забудові міст, стриманість і простота форм, наслідування художніх зразків античності.

Це будинок Капніста.

В к. XVIII ст. в Україні поширився стиль класицизму.
Раніше в монументальному будівництві переважали церкви.
Тепер – ансамблі міських урядових центрів, поміщицькі палаці й парки, різноманітні громадські споруди:
- театри,
- лікарні,
- навчальні заклади,
- військові установи.

Фасад ратуші та головний вхід

Принципи містобудування

Наприкінці XVIII ст. почали складати генеральні плани міст.
В основу їх було покладено класичне регулярне планування.
Відповідно до нього обов'язковим було виокремлення адміністративного центру з площею, на якій розташовувалися будівлі урядових установ.
Квартали мали бути прямокутними.
Приміром, на початку XIX ст. класичну схему планування центру міста було втілено в Полтаві.
За керівництва архітектора Михайла Амвросимова в 1805–1811 рр. збудовано один із найкращих ансамблів класицизму в Україні – Круглу площу. До центральної площі радіально сходяться вісім вулиць. По периметру зведено адміністративні споруди – будинок губернських присутствених місць, будинок генерал-губернатора, дворянського зібрання, поштамту.
У першій половині ХІХ ст. в українському малярстві відбулися істотні зміни, пов'язані, зокрема, із занепадом іконопису.
Образотворче мистецтво зазнало відчутного впливу європейського романтизму: художники зверталися до тем і образів, пов'язаних із життям народу, у їхніх творах помітно зріс інтерес до людської особистості, її внутрішнього світу.

undefined Приклад стилю романтизму

ЖАК-ЛУЇ ДАВІД. «ВАРТОВИЙ ХУДОЖНИКА В УВ'ЯЗНЕННІ»,

1794 РІК.

Пам'ятник князю Володимиру в Києві встановлено 1853 р. на нижній (штучній) терасі гірки, яка отримала назву Володимирської. Загальна висота пам'ятника – 20,4 м, висота бронзової статуї – 4,4 м, висота постаменту – 16 м. На постаменті встановлено статую князя на повний зріст, зображеного в парадному плащі, з хрестом у правій руці та облямованій хутром шапці – у лівій. Скульптурне оформлення постаменту складається з горельєфа «Хрещення Русі»; барельєфа з гербом Києва (архістратиг Михаїл на повний зріст); зірки ордена Святого Володимира. Це пам'ятка монументального мистецтва. Архітектор Олександр Тон.

У першій половині XIX ст. в українському малярстві відбулися істотні зміни, пов'язані, зокрема, із занепадом іконопису. Образотворче мистецтво зазнало відчутного впливу європейського романтизму: художники зверталися до тем і образів, пов'язаних із життям народу, у їхніх творах помітно зріс інтерес до людської особистості, її внутрішнього світу.

Василь Тропінін відкрив нову епоху портретного жанру в українському живописі першої чверті XIX ст. (в Україні Тропінін прожив близько 20 років, був кріпаком).


Подолянка (1820)	Хлопчик з топірцем (1810)	Українець (1820-ті)

У першій половині XIX ст. як самостійне явище в українському малярстві започатковано пейзажний жанр. Найкращими зразками пейзажу є картини Василя Штернберга – «Садиба Г. Тарновського в Качанівці», «Переправа через Дніпро під Києвом», «Вітряки в степу».

У Львові пейзажеві майже цілком присвятив діяльність вихованець Віденської академії мистецтв німець Антон Лянге.

Неабиякою майстерністю вирізнялися живописні полотна ще одного вихованця Віденської академії мистецтв Луки Долинського.

У пейзажному, портретному та інших жанрах працював Іван Сошенко.

Особливо вдалими вважають картини митця, на яких зображено сцени буденного життя на тлі української природи.

Новою сторінкою в історії національного пейзажу стала творчість Т. Шевченка. Збереглося 835 творів – картин, портретів, гравюр на різні теми, написаних протягом різних періодів життя.