Сьогодні ми навчимося читати і писати слова, в яких літери я, ю, є, ї позначають два звуки після твердих приголосних. Таких слів в українській мові багато. Без них вона б не була такою красивою. То ж будьте уважними.
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Насамперед, хочу прочитати вам казку. Послухайте її уважно, а після доберете до неї назву.
КАЗКА ПРО АПОСТРОФ ( Авторська )
Жила-була Мова. Всі вважали її гарною, мелодійною і багатою. Такою, яких мало в світі. Люди любили Мову і її дітей, яких звали Звуками.
Звуки були не схожі між собою. [А],[е], [и],[і], [о],[у] були голосні. Їх можна було почути скрізь. Якщо вони десь заблукали, їхнє «А-у!» міг почути будь-хто. А скільки радості в житті принесли людям «У-а!»! Це навіть уявити важко!
Решта Звуків були приголосні. Голосні і приголосні жили дружно і охоче гралися разом. Часом розбіжаться хто куди, а потім вишикуються в рядок і розповідають читачам про Батьківщину, мир, щастя, героїв, зиму, любов, радість, весняний дощик, запашні квіти, високі гори і широкі полонини. За це їх усі любили.Та якось приголосні [б], [п], [в], [м], [ф], [р] випадково почули, як[й] переконував голосних, що він найкращий і любить їх найбільше. Така зухвалість [й]обурила братів.
- Якщо ти такий найкращий, не підходь до нас близько! – загукали вони дружно та й поставили після себе гачечок, схожий на кому. Тільки вгорі. Люди назвали його Апострофом.
Скільки не намагався [й] стати біля своїх приголосних братів, нічого в нього не виходило. Думав, у пір’ї його не помітять, у бур’яні не звернуть уваги, у пам’ятізможе підійти ближче. Та все дарма.
А Мова зібрала своїх дітей і, суворо глянувши на них, сказала:
- У житті кожен завжди пожинає те, що посіяв! Ця істина давно відома всім!
Зрозумів [й] свою помилку, змирився зі своєю долею і більше ніколи не вихвалявся і не намагався підійти ближче до своїх приголосних братів.
Перегляньте відео
https://www.youtube.com/watch?v=DmgEreO7Iso