Англія в XІ—XV ст. Велика хартія вольностей

Пригадайте, що таке станово-представницька монархія. Яку роль в управлінні державою у Франції відігравали Генеральні штати?

1. ВІЛЬГЕЛЬМ ЗАВОЙОВНИК

Однією з поворотних подій в історії було завоювання Англії нормандським королем Вільгельмом. Після вирішальної битви під Гастингсом у 1066 р. він коронувався як король Вільгельм І.

Історичні подробиці

Вільгельм і його придворні розмовляли на нормандському діалекті французької мови, а за ними французькою заговорила й англійська знать. Унаслідок цього в англійській мові є чимало слів, запозичених з нормандського французького діалекту.

Вільгельм І Завойовник (1066-1087 рр.) доклав чимало зусиль для зміцнення своєї влади в Англії. Водночас його заходи сприяли й централізації держави.

Пам'ятник Вільгельму Завойовнику в м. Фалез, Франція

Поміркуйте та поясніть, як заходи Вільгельма І сприяли зміцненню центральної королівської влади в Англії.

2. ГЕНРІХ ІІ ПЛАНТАГЕНЕТ

Нащадки Вільгельма І Завойовника продовжували зміцнювати королівську владу.

За правління Генріха ІІ Плантагенета (1154-1189 рр.) Англійське королівство надзвичайно розширило свої кордони. До його володінь входили, крім Англії і Нормандії, спадкові володіння у Франції — Анжу, Пуату, Турень та ін. Як посаг королеви Елеонори Генріх ІІ одержав герцогство Аквітанське. При ньому розпочалося завоювання Англією Ірландії.

Зміцненню королівської влади сприяло встановлення суду присяжних.

Історичні подробиці

Суд присяжних як форма демократичного судочинства

Королівські роз'їзні судді, розглядаючи справи на місцях, залучали до розслідування особливих «присяжних» — представників місцевого рицарства і заможних землевласників. Їхні свідчення мали більшу вагу, ніж зізнання людей за старими судовими порядками (раніше винність обвинувачуваних встановлювалася за допомогою катувань вогнем, розпеченим залізом або через судовий поєдинок).

Суд присяжних (середньовічна ілюстрація)

Королівські суди давали чимало прибутків королю. Проте головне в судовій реформі було те, що Генріх II схилив на свій бік дрібних рицарів, селян і так званих вільних землевласників, а також городян. Цих представників суспільства королівський суд певною мірою захищав від сваволі великих феодалів.

Щоб бути незалежним від феодалів, Генріх ІІ створив наймане військо. Для його утримання було встановлено військовий податок («щитові гроші»), сплативши який рицарі звільнялися від військової служби. Однак остаточно подолати опір феодалів королю Генріху ІІ не вдалося.

• 1. Поясніть, як суд присяжних сприяв послабленню впливу феодальної знаті.

• 2. Визначте, які верстви англійського суспільства скористалися з переваг судової реформи Генріха ІІ Плантагенета, а які — ні. Чому?

3. АНГЛІЯ в ХІ—ХІІІ ст. ВЕЛИКА ХАРТІЯ ВОЛЬНОСТЕЙ

На початку ХІІІ ст. у політичному житті Англії відбулися важливі зміни. Під час третього хрестового походу, поки король Річард І Левове Серце (1189-1199 рр.) воював на Сході в хрестових походах, країною правив його брат Іоанн Безземельний (1166-1216 рр.). У зв'язку з постійними війнами Іоанн намагався збільшити податки та «щитові гроші».

Незадоволені барони, до яких долучилися рицарі, городяни і частина вільних селян, повстали проти Іоанна Безземельного. У травні 1215 р. король змушений був пристати на їхні вимоги й підписав Велику хартію вольностей, яка обмежувала владу короля.

Варто запам'ятати!

Хартія (від лат. charta — папір, грамота) — документ, який відображає вимоги певних груп людей.

Велика хартія вольностей (англійською — Magna Carta, або Big Mag) забороняла королю втручатися в церковні вибори. Ні «щитові гроші», ні інші платежі васалів він не міг тепер стягувати без згоди «загальної ради королівства», до якої належали барони.

Найважливішою в хартії була стаття 39, яка фактично захищала особисті та майнові права людини. Тоді таким правом могли користуватися лише барони.

Усім вільним було обіцяно захист від сваволі королівських чиновників. Хартія підтвердила вже існуючі права Лондона й інших міст.

Щоб контролювати виконання хартії, з баронів обиралася «Рада 25-ти». Ця рада могла розпочати воєнні дії проти короля у разі порушення ним або його управлінцями умов угоди. Таким чином, король мав дотримуватися хартії під загрозою феодальної війни.

Пам'ятний знак в містечку Раннімед (Англія), присвячений Великій хартії вольностей

Свідчать документи

Велика хартія вольностей (1215 р.)

Стаття 39. Жодна вільна людина не буде заарештована або ув'язнена, або позбавлена володіння, або оголошена поза законом, або вигнана, або якимось [іншим] способом знедолена, і ми не підемо на неї... інакше, як за законним вироком рівних їй і за законами країни.

• 1. Поміркуйте, у чому полягає історичне значення документа.

• 2. Чому Велику хартію вольностей можна назвати фундаментом демократії? Що справді нового запропоновано в документі?

4. СТВОРЕННЯ ПАРЛАМЕНТУ В АНГЛІЇ

Діємо: практичні завдання

Працюючи з текстом, визначте причини, час утворення, повноваження парламенту в Англії. Побудуйте схему «Структура англійського парламенту». Поміркуйте, хто і чому був зацікавлений у наявності в Англії парламенту.

Протистояння короля і суспільства не вщухало й за часів наступника Іоанна Безземельного — короля Генріха ІІІ (1216-1272 рр.)

Король відмовлявся йти на поступки знаті та іншим верствам населення, що призвело до збройної боротьби.

У 1265 р., у розпал цієї боротьби, в Англії вперше були скликані збори, що дістали назву «парламент».

Варто запам'ятати!

Парламент (від фр. parler — говорити або місце, де говорять) — виборний колегіальний орган влади, вищий законодавчий орган країни (основне завдання парламенту — розроблення і ухвалення необхідних для держави законів). Найдавнішим парламентом у світі вважається парламент Ісландії (альтинг), створений у X ст.

У ХIV ст. парламент розділився на палату лордів і палату громад. У палаті лордів засідали єпископи, абати і знатні феодали, спеціально запрошені королем. До палати громад обирали рицарів (по два від кожного графства) і по два городянина від кожного великого міста. Парламент видав закон, за яким жоден податок не міг стягуватися без згоди палати громад. Парламент обмежив прагнення баронів правити країною без урахування інтересів рицарів і городян. Тут висловлювали свої погляди представники різних верств населення. Так в Англії склалася станово-представницька монархія.

Сімон де Монфор — засновник Палати громад англійського парламенту (мармуровий барельєф)

5. ВІЙНА ЧЕРВОНОЇ І БІЛОЇ ТРОЯНД

Поразка Англії у Столітній війні викликала політичну кризу династії Ланкастерів. Боротьбу проти них очолив герцог йоркський Річард.

У 1455 р. Річарда оголосили регентом (тимчасовим правителем) королівства. Це не влаштовувало родину Ланкастерів, яка не бажала поступатися Йоркам. Палацові інтриги переросли у відкриті збройні протистояння між прибічниками двох родин, які ввійшли в історію як війна Червоної і Білої троянд. Війна Червоної і Білої троянд (1455-1485 рр.) призвела до виснаження країни та знищення значної частини англійської аристократії. У підсумку корона перейшла Генріху Тюдору, який почав правити під ім'ям Генріха VII Тюдора (1485-1503 рр.).

Генріх VII (портрет XVI ст.)

Щоб остаточно примирити ворожі сторони, Генріх VII одружився з єдиною представницею Йорків, а у своєму гербі поєднав червону та білу троянди (червона троянда була емблемою Ланкастерів, біла — Йорків). Війна скінчилася встановленням в Англії династії Тюдорів.

Біло-червона троянда — емблема Тюдорів

Мислю творчо

Як позначилося прийняття Великої хартії вольностей на розвитку демократії у Європі?