Син Юрія Долгорукого, князя Суздальського, який у 1155–1157 рр. був князем Київським.
Мати Андрія — половецька княжна (донька хана Аепи).
Народився близько 1111 р., виховувався на північному сході Русі.

🏰 Ранні роки

Брав участь у походах батька проти сусідів і за київський престол.
Відзначався амбіційністю та прагненням зробити Суздальський край центром усієї Русі.

👑 Князювання

У 1155 р. забрав із Києва чудотворну Володимирську ікону Божої Матері й переніс її до міста Володимира.
Відмовився правити Києвом, натомість створював новий центр Русі на північному сході.
У 1157 р. після смерті Юрія Долгорукого став великим князем Володимиро-Суздальським.

Послабив роль Києва:
- у 1169 р. організував похід коаліції князів, захопив і жорстоко розграбував Київ (уперше місто було так принижене).
- Київ втратив статус головного політичного центру Русі.
Зміцнював владу князя у Володимиро-Суздальській землі:
- будував міста, фортеці, укріплював владу над боярами;
- переносив столицю з Суздаля до Володимира-на-Клязьмі.
Боровся з Новгородом і контролював торгові шляхи.
Здійснював походи проти Волзької Булгарії.

Став одним із творців нового культурного центру — Володимира-на-Клязьмі.
За його правління будувалися величні храми:
- Успенський собор у Володимирі,
- церква Покрова на Нерлі.
Поширювалося шанування Володимирської ікони Божої Матері.

У 1174 р. Андрія було вбито внаслідок боярської змови у власному палаці в Боголюбові.
Причина — його політика посилення княжої влади і придушення боярської аристократії.

Остаточно похитнув значення Києва як центру Русі.
Сприяв утвердженню Володимиро-Суздальської землі як нового політичного центру.
Зміцнив князівську владу в північно-східній Русі.
Його діяльність підготувала ґрунт для подальшого піднесення Москви у XIV–XV ст.