8 клас №18 Інформаційна безпека

Перш ніж говорити про інформаційну безпеку, необхідно з’ясувати, що таке інформація.

Поняття «інформація» сьогодні застосовують дуже широко. Важко знайти таку сферу знань, де б його не використовували. Обсяг наукових знань, за оцінкою фахівців, подвоюється кожні п’ять років.

• Інформація — дані про людей, предмети, факти, події, явища і процеси незалежно від форми їхнього представлення.

Інформація — це результат відображення та обробки в людській свідомості різноманіття навколишнього світу, відомостей про предмети, що оточують людину, явища природи, діяльність інших людей.

З такого визначення випливає, що будь-яка інформація може бути важливою. Відомо, що інформація може мати різну форму, зокрема, дані, закладені в комп’ютерах, листи, пам’ятні записи, досьє, формули, креслення, діаграми, моделі продукції і прототипи, дисертації, судові документи тощо.

Як і кожен продукт, інформація має споживачів, що потребують її, і тому має певні споживчі якості, а також має і своїх власників або виробників.

Відповідно до різноманітності інформації, словосполучення «інформаційна безпека» в різних контекстах може мати різний сенс.

• Інформаційна безпека — стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, за якого запобігають завдання шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації.

У сучасному соціумі інформаційна сфера має дві складові: інформаційно-технічну (штучно створений людиною світ техніки, технологій тощо) та інформаційно-психологічну (природний світ живої природи, що містить і саму людину).

Як стандартну модель безпеки часто наводять модель із трьох категорій:

• конфіденційність — стан інформації, за якого доступ до неї здійснюють тільки суб’єкти, що мають на нього право, тобто це захист від несанкціонованого доступу до інформації;

• цілісність — актуальність і несуперечність інформації, її захищеність від руйнування і несанкціонованої зміни;

• доступність — це можливість за прийнятний час одержати необхідну інформаційну послугу, уникнення тимчасового або постійного приховування інформації від користувачів, що отримали права доступу.

  

Розглянемо детальніше, що поганого може статися з підлітком у разі, якщо він безконтрольно залишатиметься у Всесвітній павутині:

• існують сайти, присвячені порнографії, піротехніці, суїциду, обговоренню дії тих чи інших наркотиків. Звідси може слідувати захоплення всіма цими речами, що загрожують здоров’ю;

• зустріч із небезпечними людьми в чатах. За статистикою, це найбільший ризик. Підлітки можуть вступити в такі небажані компанії, як радикальні політичні групи, сатанинські культури, мережеві «оргії». Ці групи існують і в реальному світі, але брати участь у їх зборищах підлітку набагато легше, сидячи за комп’ютером у себе вдома;

• залучення до азартних ігор. Навіть прості іграшки наносять невиправну шкоду, займаючи в дитини переважну частину часу, відволікаючи її від занять та спокійного відпочинку, зашкоджуючи психічному та фізичному здоров’ю.

Підлітки самі можуть створювати загрозу, починаючи погрожувати людям через Інтернет та порушуючи закон. Наразі Інтернет являє собою «світ», паралельний нашому, у якому досить багато корисного для користувачів, але також у мережі дуже багато негативного.

• Медіаманіпуляція — вид психологічного впливу, що здійснюється через пресу (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, Інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотексти, телетексти, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп’ютерні та інші лінії зв’язку, соціальні мережі, що спричиняє пробудження в об’єкта впливу намірів, які змінюють його бажання, настрої, поведінку, погляди тощо.

• Маніпулювання — це спосіб психологічного впливу, спрямований на зміну напряму активності аудиторії, її ідей, думок, поглядів тощо, який лишається непоміченим.

• Маніпуляція свідомістю — це своєрідне панування над духовним станом людей, управління їхньою поведінкою шляхом нав’язування їм ідей, установок, мотивів, стереотипів поведінки, вигідних суб’єкту впливу.

Виділяють три рівні маніпулювання:

• посилення наявних у свідомості людей потрібних маніпулятору ідей, установок, мотивів, цінностей, норм;

• часткові, малі зміни поглядів на ті чи інші події, процеси, факти, що також вплив на емоційне і практичне ставлення людей до конкретного явища;

• докорінна, кардинальна зміна життєвих установок шляхом поширення серед виборців сенсаційних, драматичних, надзвичайно важливих для них повідомлень.

Способи маніпуляцій ЗМІ

Штучно продукується таке явище, як медіасвідомість (тобто свідомість, заснована на хибних цінностях, маніпулятивних інтерпретаціях, подвійній моралі), коли реальність, пропонована ЗМІ, відрізняється від справжньої. Громадська думка через медіа свідомість значно спотворюється.

За допомогою ЗМІ інформацію можна:

• спотворити за допомогою неповної, односторонньої подачі; так званий фрагментарний спосіб поширення інформації: масив інформації подрібнюють на менші масиви, що не дозволяє пересічному індивіду сформувати цілісну картину подій;

• відредагувати, додавши власні домисли і коментарі (значна частина спотворень у подачі інформації спричиняється індивідуально-психологічними особливостями поширювачів інформації, особистими політичними симпатіями);

• інтерпретувати у вигідному світлі;

• просто приховати, разом із тим, акцентуючи увагу на окремих сторонах події, замовчуючи інші, що створює додаткову можливість маніпулювати аудиторією;

• створити «інформаційний шум», тобто зниження сприйняття фактів за рахунок подачі такої кількості новин, за якої стає неможливим їхнє сортування;

• оперативно подати навіть неперевірену інформацію, що є певним маніпулятивним прийомом та відповідно до «закону випередження» (сформульованого ще 1925 року американським дослідником М. Лундтом), будь-яке перше повідомлення про подію справляє значно сильніший вплив на аудиторію, ніж наступні;

• поширювати певний погляд на інформацію як її єдино правильний варіант. За рахунок цього створюватиметься ілюзорний ефект підтримки трансльованої ЗМІ ідеї більшістю, який призведе до небажання індивіда відкрито висловлюватись під страхом суспільних санкцій, якщо його точка зору не схожа на погляди більшості. Що частіше це повідомлення повторюватиметься в ЗМІ, тим більше зростатиме небажання людини публічно говорити — модель спіралі мовчання.

Маніпуляції можуть застосовуватись до текстів, виступів, аудіо-, відео-, фотоматеріалів.

Дезінформація. Дезінформація (обман) — це спосіб психологічного впливу, який полягає в навмисному наданні суперникам або аудиторіям такої інформації, що вводить їх в оману щодо справжнього стану справ. Дезінформація містить використання свідомо помилкових даних і повідомлень. У цьому випадку вони стають обманом.

Межа між дезінформуванням і обманом досить тонка.

Техніка «сандвіча». Назва «сандвіч» означає нашарування один на одного матеріалів різного характеру. Цей маніпулятивний ефект полягає у протиставленні позитивних і негативних образів.

«Отруйний сендвіч». Позитивний факт або подія, сприятливі для суб’єкта впливу, обрамлюються спеціально підібраним попереднім і наступним негативним матеріалом і нівелюється позитивний ефект від факту чи події.

«Цукровий сендвіч». Негативний факт або подія, несприятливі для суб’єкта впливу, обрамлюються спеціально підібраним попереднім і наступним позитивним матеріалом і, таким чином, нівелюється негативний ефект від факту чи події.

Міфи. Масова комунікація сприяє поширенню соціальних міфів — ілюзорних ідей, що містять певні цінності й норми, які сприймаються переважно на віру, без раціонального, критичного їх осмислення. ЗМІ може брати активну участь у їх створенні та трансляції.

Створення інформаційної реальності. Людина, не маючи доступу до усіх подій, які відбуваються у світі, потребує інформації про процеси, що відбуваються, які зачіпають її інтереси і сприяють орієнтації в інформаційному потоці. Але ЗМІ можуть відображати не чисті факти, а їх інтерпретацію. Тому замість відображення дійсності вони створюють псевдореальність, у ній за допомогою стереотипів маркують і закріплюють необхідну інформацію.

Стереотипізація. Важливу роль у стереотипізації особи і соціуму роблять засоби масової комунікації й інформації, які активно впливають не лише на окрему людину, але і на усе суспільство, а також беруть участь у побудові образу соціального світу.

Посилання на анонімний авторитет. Цей прийом уведення в оману належить до так званої «сірої пропаганди». Авторитет, до якого звертаються, може бути релігійною чи вагомою політичною фігурою, діячем науки тощо. Ім’я авторитету не повідомляється. При цьому для більшої переконливості можуть цитуватися документи, оцінки експертів, звіти свідків та інші матеріали. Приклади: «Вчені встановили...», «Лікарі рекомендують...», «Джерело з президентського оточення повідомляє...» тощо. Посилання на несправжній авторитет надають інформації солідності й ваги в очах пересічних громадян. При цьому джерело не ідентифіковане і відповідальності за помилкове повідомлення журналісти не несуть.

Емоційний резонанс. Спосіб створення в широкої аудиторії певного настрою з одночасною передачею їм пропагандистської інформації. Він дозволяє зняти психологічний захист, який на розумовому рівні вибудовує людина, свідомо намагаючись захиститися від пропагандистського або рекламного «промивання мозку».

Буденна розповідь. Якщо потрібно «привчити» людей до насильства, крові, вбивств тощо, то щодня в ЗМІ повідомляється про найтяжчі з них. Через декілька тижнів такої обробки населення припиняє реагувати на найжахливіші злочини і масові вбивства, що відбуваються в суспільстві, бо настає психологічний ефект звикання. Такий прийом дозволяє ЗМІ зберегти ілюзію об’єктивного висвітлення подій, але в той же час девальвує значимість того, що відбулося, створює в масової аудиторії уявлення про дану подію як про щось малозначне, що не потребує особливої уваги і, тим більше, суспільної оцінки.

Ефект присутності. Прийом був уведений у практику нацистською пропагандою. Містить низку трюків, які імітують реальність, їх використовують під час «репортажів із місця бою» та в кримінальній хроніці, фабрикуючи заднім числом зйомку «реального» затримання бандитів чи автокатастрофи. Ілюзію «бойової обстановки» створюють, наприклад, різкими рухами камери та порушенням її фокусу. При цьому все на вигляд таке, ніби оператор під вогнем знімає реальність. Ілюзія достовірності надає сильного емоційного впливу і створює відчуття автентичності подій, ніхто не підозрює, що це лише дешевий трюк.

Маніпулятивні засоби впливу держави через ЗМІ

Маніпулятивними засобами впливу держави на суспільство через ЗМІ є:

• ідеологія,

• пропаганда,

• агітація.

Вони пов’язані між собою.

• Ідеологія — система поглядів, ідей, переконань, цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, у яких усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного.

Створенням ідеології займається особлива група професіоналів. Щоб стати спонукальною силою для великих груп людей, ідеологія повинна транслюватися в масову свідомість, у практичне знання; ця трансляція відбувається в рамках масових комунікацій.

Одним із методів такої трансляції є пропаганда. Сюди належить і агітація.

• Пропаганда — форма комунікації, спрямована на поширення фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь певної спільної справи чи громадської позиції.

Пропаганда зазвичай повторюється та поширюється через різні засоби масової інформації, щоб сформувати обраний результат суспільної думки.

• Агітація — найважливіший засіб впливу на свідомість і настрій широких мас з метою спонукати їх до політичної чи іншої активності, ідеологічна зброя боротьби партій.

Агітацію проводять шляхом поширення певних ідей і лозунгів за допомогою різноманітних засобів: через пресу (газети, журнали, брошури, листівки, заклики тощо), усні виступи (доповіді, бесіди, читання газет та ін.), радіо, телебачення, кіно, театр, образотворче мистецтво (плакати, діаграми, карикатури тощо), політичну і художню літературу. Агітація тісно пов’язана з пропагандою, агітацію деколи розглядають як форму пропаганди.

•  створити колаж «Мій внесок у боротьбу за безпечний інформаційний простір».