8 клас №15 Екологічна безпека

•  Екологічна безпека — це такий стан та умови навколишнього природного середовища, за якого забезпечується екологічна рівновага та гарантується захист навколишнього середовища: біосфери, атмосфери, гідросфери, літосфери, космосфери, видового складу тваринного і рослинного світу, природних ресурсів, збереження здоров’я і життєдіяльності людей.

Згідно ст. 50 закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічна безпека — це такий стан навколишнього середовища, за якого гарантовано запобігання погіршення екологічної ситуації та здоров’я людини.

Це сукупність дій, станів і процесів, що прямо або побічно не спричиняють життєво важливі втрати (або загрозу таких втрат), нанесених природному середовищу, окремим людям і людству; комплекс станів, явищ і дій, що забезпечує екологічний баланс на Землі і в будь-яких її регіонах.

Екологічна безпека ґрунтується на:

• усвідомленні того, що людство — невід’ємна частина природи, повністю залежна від навколишнього середовища;

• визнанні обмеженості і скінченності природно-ресурсного (екологічного) потенціалу Землі і окремих її регіонів, необхідності його якісної та кількісної інвентаризації;

• неможливості штучного розширення природно-ресурсного (екологічного) потенціалу понад природно-системні обмеження;

• визначенні допустимого максимуму вилучення природних ресурсів і зміни екосистем як середовища життя;

• необхідності вироблення екологічних заборон задовго до економічного вичерпання природних ресурсів або їх непрямого руйнування.

  Окрім того, сучасна екологія є однією з найважливіших причин накопичення мутацій організму, які стосуються генотипу людини. (Генотип — комплекс усіх генів організму, які зумовлюють спадкові властивості; взаємодія генотипу та умов середовища створюють фенотип організму.) На здоров’я людини впливають стан води, ґрунтів та атмосферного повітря, тобто наявність у них різних забруднювачів.

  Значну небезпеку для здоров’я людини становить забруднення ґрунту. Серед забруднювачів насамперед слід назвати токсичні важкі метали промислових і побутових відходів, радіоактивні речовини, гербіциди та ін.

  Газові і пилові викиди промислових підприємств, скидання їх у навколишні водойми стічних вод, комунальні і побутові відходи великого міста забруднюють навколишнє середовище різноманітними хімічними елементами. У більшості промислових видів пилу і відходів вміст таких елементів, як ртуть, свинець, кадмій, цинк, олово, мідь, вольфрам, сурма, вісмут та ін., у сотні, а іноді і в тисячі чи десятки тисяч разів вище, ніж у природних ґрунтах.

  Атмосферний шлях надходження токсичних речовин в організм людини є найбільш значимим, тому що протягом доби він споживає близько 15 кг повітря і приблизно лише 2,5 кг води та 1,5 кг їжі. Крім того, під час інгаляції хімічні елементи поглинаються організмом найбільш інтенсивно. Так, свинець, що надходить із повітрям, абсорбується кров’ю приблизно на 60 %, тоді як той, що надходить з водою, — на 10 %, а з їжею — лише на 5 %. Забрудненням атмосфери обумовлене близько 30 % загальних захворювань населення промислових центрів.

  Забруднене повітря уражає насамперед легені, найбільш небезпечні окиси сірки і дрібні частки різних видів пилу. Серед захворювань органів дихання виділяють гострі (застуда, бронхіт, запалення легень). Гострі респіраторні захворювання верхніх дихальних шляхів дотепер залишаються найпоширенішою хворобою.

  Виявлено зв’язок забруднення атмосферного повітря з ростом захворювань генетичної природи, при цьому рівень уроджених вад розвитку в умовах промислових міст залежить не тільки від інтенсивності забруднення, але і від характеру атмосферних викидів. Низка хімічних речовин має мутагенну дію. У забруднених районах частіше фіксують вагітності і пологи з несприятливим перебігом. Діти, народжені після патологічної вагітності у забруднених атмосферними викидами районах, часто мають низькі масу тіла і рівень фізичного розвитку, а також функціональні відхилення серцево-судинної і дихальної систем.

  Відзначено різноспрямований вплив факторів різної інтенсивності на людину. Так, великий ступінь забруднення повітря спричиняє уповільнення процесів росту і розвитку, малі концентрації шкідливих речовин активують процеси акселерації. Порівняння антропометричних даних у дітей показало, що ріст, маса тіла й обвід грудної клітки в районі із забрудненим повітрям більше, ніж у районах з меншим ступенем забруднення. Таке явище свідчить про можливу стимуляцію фізичного розвитку впливом несприятливихзовнішніх факторів малої інтенсивності (ріст і маса тіла найбільших позначок досягають у районах із середнім ступенем забруднення). Однак таке прискорення фізичного розвитку супроводжено помітним ослабленням ефективності роботи серцево-судинної системи.

  Проблеми екології і навколишнього середовища — це питання здоров’я людини, сім’ї, дітей і долі планети загалом. Усього за декілька останніх десятиліть значно зросли навантаження, які щодня доводиться витримувати нашому організму.

  Причиною їх є те, що одночасно з’явилися два нових чинники ризиків:

  1. Різке погіршення екології за рахунок більш ніж десятиразового зростання кількості автомобілів.

  2. Погіршення якості харчування.

  Негативні чинники визначально впливають на здоров’я населення і спричиняють почастішання екологічно залежних захворювань, які виникають у поєднанні: погана екологічна обстановка, куріння (зокрема пасивне), стреси, різні дефекти харчування і вік — до 6 років і після 60. До цієї групи захворювань входять багато хронічних захворювань: серцево-судинні, шлунково-кишкові, онкологічні, хвороби органів дихання і др. Екологічно залежна патологія має свої особливості, пов’язані з тим, що ці захворювання хронічні і, як відомо, важко піддаються лікуванню.

  «Екологічні проблеми гідросфери»

  Основними проблемами екології, пов’язаними з гідросферою планети, є умови забезпечення населення якісною водою. До недавнього часу ці проблеми не були такими гострими через відносну чистоту природних джерел водопостачання та їх достатню кількість. Але в останні десятиріччя ситуація різко змінилася. Значна концентрація міського населення, різке збільшення промислових, транспортних, сільськогосподарських, енергетичних та інших антропогенних викидів спричинили порушення якості води, появу в джерелах водопостачання невластивих природному середовищу хімічних, радіоактивних

  та біологічних агентів. Усе це робить ефективне водозабезпечення населення провідною проблемою сучасної гігієни.

  Експертами ВООЗ установлено, що 80 % усіх хвороб у світі пов’язано з незадовільною якістю питної води та порушенням санітарно-гігієнічних та екологічних норм водозабезпечення.

  Проблема питного водопостачання в Україні, як і в інших країнах світу, існує не ізольовано, а в численних взаємозв’язках з народногосподарськими, водогосподарськими та екологічними проблемами. Її розв’язанню сприяють Водний і Земельний кодекси України, державні стандарти та галузеві нормативні документи, що регулюють утримання джерел питного водопостачання і забезпечення належної якості питної води.

  У зв’язку з цим проблема забезпечення населення доброякісною питною водою є актуальною, і її вирішення вбачають у створенні моніторингу гідросфери, особливо підземних та поверхневих джерел водопостачання.

  Фактично спостерігається картина постійного забруднення.

  Фахівці нараховують понад 20 характеристик, за якими воду повноправно відносять до аномальних рідин.

  За ними воду розподіляють на:

  • колодязну воду;

  • воду з артезіанських свердловин;

  • власне джерельну воду.

  Крім озер і річок, ми отримуємо звичайну прісну воду з колодязів. Колодязями користуються тільки в сільській місцевості, оскільки шурф завглибшки 5–10 м не може забезпечити значного виходу води. Для цього необхідно бурити свердловину на 20–150 м залежно від глибини залягання підземних вод. Колодязі живляться стоковими водами і можуть забезпечити водопостачання до 100–150 л/год (зрідка — до 500 л/год). Вони дуже чутливі з точки зору забруднень: усе, що потрапляє в ґрунт — нітрати, нітрити, пестициди й важкі метали, — може опинитися в колодязній воді з першого водоносного горизонту.

  Струмком, або джерелом називають невеликий водний потік, що б’є безпосередньо із земних надер. Деякі річки і водойми починаються саме такими підземними джерелами. Джерельна вода береться в тому самому місці, звідки вона надходить із-під землі. Така вода може бути прісною і мінералізованою. У першому випадку говорять про струмок, або джерело, а в другому — про джерело мінеральних вод. Природа в джерельної води така сама, як у колодязної або артезіанської, адже вона надходить із підземного водоносного горизонту чи басейну. Така вода завжди свіжа і приємна на смак. Але джерела так само, як артезіанські свердловини й колодязі, піддаються забрудненню. Нині неможливо гарантувати незмінну якість джерельної води, оскільки вона залежить не тільки від сезонних обставин (ливні, паводки, ґрунтові води), але й від викидів розташованих поблизу промислових підприємств.

  Досить популярна в містах бутильована вода: джерельна і мінеральна. Її можна придбати в магазинах харчових продуктів, подекуди її привозять централізовано на спеціальному транспорті. Хімічний склад такої води постійно контролює санітарна служба.

  За іншою класифікацією воду поділяють на:

  • питну;

  • технічну;

  • лікувальну.

  Технічною вважають ту воду, яку використовують у промисловості (крім приготування продуктів та страв) та в побуті для поливу городів, миття, прання тощо.

  Як лікувальні використовують природні води, що містять значну кількість мінеральних солей, гази або деякі інші мікроелементи.

  Підраховано, що на кожного землянина припадає близько 300 млн м³ води. Більшість водної стихії на Землі — це моря та океани, у яких вода солона. На нашій планеті водні ресурси у великій кількості, якщо брати до уваги їх усі. Водночас води, яку ми можемо одразу використовувати для своїх щоденних потреб, дуже мало. На 100 літрів солоної води припадає лише два літри прісної. Озера й річки — наш основний постачальник прісної води. А це не так багато, враховуючи, що на одного міського жителя на добу витрачається 200–400 л води. Напевно, важко уявити, скільки води потребує все місто. Зате стає зрозумілим, як важливо економно використовувати її.

  Коли людина приймає душ протягом 5 хвилин, витрачається близько 100 л води, яких вистачило б для поливу 12 дерев.

  Ми закликаємо вас берегти кожну краплину прісної води. Перевіряйте, чи не крапає з кранів вода. Таким способом за місяць її витікає 400 літрів. І це лише з одного крану, а вдома, в школі, в місті? Будьмо бережливими! Без води людство споглядатиме лише пустельні пейзажі. Без цієї стихії життя на Землі зупиниться: зав’януть квіти, зникнуть майже всі звірі, замовкнуть назавжди птахи. Усе живе на Землі потребує води. Кожна її крапля є дорогоцінним даром природи. Ніколи про це не забуваймо!

• Прочитати і опрацювати пар.23,24,25, с.107-118

• ОБОВ'ЯЗКОВЕ ЗАВДАННЯ:

  Письмово дати відповіді на завдання 1-5 та ситуаційні завдання 1,2 , що знаходяться на с.115