274 Сутність і види внутріособистісних конфліктів

1. Загальна класифікація конфліктів.

Для вірного розумінняй тлумачення конфліктів, їхньої сутності, особливостей, функцій і наслідків важливе значення має типологізація, тобто вичленовування основнихтипів конфліктів на тлі виявленняподібності та

розходження, надійнихспособів ідентифікації конфліктів за спільністю істотнихознак і відмінностей.

Конфлікти класифікують за типами, видами та ознаками.

Типи конфліктів – це найбільш широке розуміння явища. Кожний тип конфлікту, у свою чергу, поділяється на види, залежно від причин, умов і масштабів протікання, засобів вирішення і наслідків. Кожному типу і виду конфлікту притаманніпевні характерні ознаки.

Основні типи конфліктів :

• внутрішньособистісні;

• міжособистісні;

• внутрішньогрупові;

• міжгрупові.

1. Внутрішньоособистісні конфлікти.

Кожналюдина – це складний біологогічний, психологічний, соціальний «механізм», якому притаманні суперечливі та взаємозаперечні мотив и, потреби та інтереси,ціннісні орієнтири, з якими вона в даний момент не в змозі самостійно впоратися, виділити для себе пріоритетповедінки.

Внутрішньоособистісні конфлікти– це конфлікти в середині психічного світу людини, пов’язані із зіткненням у її свідомості різнобічно спрямованих мотивів,потреб, інтересів, цінностей, цілей, ідеалів.

Основні причинивнутрішніх конфліктів:

• індивідуально-психологічні особливості людини щодо її очікувань від навколишнього світу. Екстраверт зосереджує свої інтереси на зовнішньому світі, інколи за рахунок своїх власних потреб. Інтроверт зосереджує увагу на своїх власнихінтересах, на власномувнутрішньому світов і;

• внутрішні причини,що кореняться в суперечностях самоїособистості;

• система потреб,мотивів, інтересів особистості не відповідає її життю, суспільному статусу;

• внутрішнє уявлення особистості про себе або завищене, або принижене;

• неможливість усунутиперешкоду в досягненнінеобхідної потреби;

• зовнішні причини, обумовлені становищем особистості в конкретній соціальній групі:

• зовнішні причини, обумовлені становищем особистості в суспільстві.

Внутрішній конфлікт виникає внаслідоквзаємодії різноманітних елементіввнутрішньої структури особистос ті і супроводжується негативними емоціями. Підгрунтям внутрішньоособистого конфліктує ситуація, яка характеризується протилежністю мотив ів, цілей,інтересів, а часом і взаємовиключенням засобів досягнення мети (хочу схуднути,але, водночас, хочу багато їсти і ненавиджу спорт).

Внутрішні конфлікти особистості можуть бути:

• усвідомленими, якщо людина розумієпроблему і намагається її вирішити;

• неусвідомленими, що робить конфлікти більш проблемними через намагання людиниперекласти відповідальність із себе на інших.

Ставлення людини до світу, до інших людей і до самої себе завжди мають суперечливий характер, що обумовлене, насамперед, суперечливістю внутрішньої структури самої особистос ті. Людина як частина суспільс тва не може існуватипоза ціннос тями суспільних відносин, що детермінують її свідомість, психіку,весь її внутрішній світ. Виходячиз цього, внутрішньоособистістні конфлікти можна поділити на такі види:

Види внутрішньоособистісного конфлікту:

• мотиваційний конфлікт – прагнення чогось,устремління до володіннячимось (між «хочу» і «хочу», але бажання такі, що виключають одне одного);

• моральний конфлікт між бажанням і обов’язком, між моральними принципами й особистими потребами, конфлікт між прагненням діяти відповідно до бажання і вимог навколишнього середовища (між «хочу» і «треба»);

• конфлікт нереалізованого бажання або комплексунеповноцінності – це конфліктміж бажаннями, прагненнями і дійсністю, яка блокує їх задоволення. Іноді його трактують як конфлікт між «хочу бути таким, як вони» і неможливіс тю це реалізувати. Конфлікт може виникнути не тільки, коли дійсністьблокує реалізацію бажання,але і в результаті фізичноїнеможливості його здійснити. До цієї групи належать і конфлікти, що виникають через незадоволеність своєю зовнішністю, фізичними даними і здібностями (між «хочу»і «можу»);

• рольовий конфлікт виражається у переживаннях, пов’язаних із неможливіс тю одночасно зіграти декількаролей (міжрольовий внутрішньоособистісний конфлікт), а також у зв’язку з різним розумінням вимог індивіда до виконання однієї ролі (внутрішньорольовий конфлікт). До цього виду належать внутрішньоособистісні конфлікти між двомаціннос тями, стратег іямиабосенсами життя (між «треба» і «треба»);

• адаптаційний конфлікт виникаєна основі порушеннярівноваги між суб'єктом і навколишнім середовищем. Це конфлікт між вимогами дійсності та можливостями індивіда – професійними, фізичними, психологічними. Нев ідповідніс ть можливостей і здібностей особи вимогам середовищаабо професійній діяльності може розглядатися як тимчасова неготовніс ть, так і нездатність виконувати поставлені перед нею вимоги(між «треба» і «можу»);

  • конфлікт неадекватної самооцінки. Адекватність самооцінки особистості залежить від її критичності, вимогливості до себе, ставлення до успіхів і невдач.

Серед конфліктів неадекватної самооцінки виокремлюють конфлікти між завищеноюсамооцінкою і прагненням реально оцінювати свої можливості, між заниженою самооцінкою й усвідомленням об’єктивних досягнень людини, а також між прагненням підсилитинамагання, щоб досягтимаксимального успіху і зменшити їх, щоб уникнутиневдачі (між «можу» і «можу»).

Внутрішньоособис тісний конфлікт може виникнути, коли виробнич і вимогизнаходяться у протис тоянні з особистісними потребами чи ціннос тями. Наприклад,працівник планує провести вихідні дні вдома, з родиною,а керівник вимагаєвід нього вийти на роботу,щоб вирішити складнепитання.

1. Наслідки внутрішньоособистісних конфліктів

За своїми наслідками внутрішньоособистісні конфлікти можутьбути:

• конструктивними (функціональними) з позитивними наслідками;

• деструктивними (дисфункціональними) із негатив ними наслідками).

Конструктивний внутрішньоособис тісний конфлікт є джерелом самоудосконалення і самоствердження особистості. Внутрішньоособистісні суперечності вирішуються без негативних наслідків, а загальним результатом їхнього вирішення є розвиток особистості.

Якщо особистість не може знайти вихід із конфліктної ситуації, не в змозі вчасно і позитивновирішити внутрішні суперечності, внутрішньоособистісний конфлікт має деструктивний характер.Негативні наслідки внутрішньоособис тісного конфлікту:

Деструктивні наслідки внутрішньоособис тісного конфлікту стосуються не тільки стану самої особистості, її внутрішньої с труктури, але і взаємодії з іншими людьми в групі, в сім’ї, школі, вищомузакладі освіти, організації.

Якщо внутрішньоособистісний конфлікт вчасно не вирішується, то він може призвести до значно важчих наслідків, найбільш сильні з яких стрес, фрустрація та невроз.

Стрес (від англ., stress – тиск, напруга) – стан людини, що виникає як відповідь на різноманітні емоційнідії. Він може виявлятися на фізіологічному, психологічному, поведінковому рівнях і є реакцієюна внутрішньоособистісний конфлікт,якщо той зайшов досить далеко й особистість не здатна його вчасно і конструктивно вирішити. Стрес часто провокує подальшийрозвиток конфлікту або породжує нові конфлікти, оскількидеякі особи намагаються зігнати своє роздратування і гнів на оточуючих.

Фрустрація (від лат. frustratio – розлад, руйнування планів) – психічний стан людини, викликаний нездатністю сприймати труднощи, що виникають на шляху до досягнення мети або вирішення завдання. Фрустрація– переживання невдачі або невирішеної суперечнос ті.

Невроз (від греч. neuron – нерв) – нервово-психічний розлад.У підгрунті неврозівє непродуктивно вирішувана суперечність між особистістю і значущими для неї чинниками дійсності. Найважлив іша причина неврозів – глибокий внутрішньоособистісний конфлікт,який особистість не в змозі вирішити позитивно і раціонально. Ця неможливість вирішення конфлікту супроводжується виникненням хворобливих і обтяжливих переживань невдач, незадоволених потреб,недосяжності життєв ихцілей, втрати сенсу життя та ін. Поява неврозів означає, що внутрішньоособистісний конфліктпереріс у невротичний конфлікт.

Невротичний конфлікт– вища стадія розвиткувнутрішньоособистісного конфлікту. Здебільшого він закладається у дитинств ів умовах порушення відносин із навколишнім соціальним мікросередовищем і насамперед із батьками.

Найбільш небезпечним наслідком внутрішньоособистісного конфлікту є те, що він може слугувати причиною самогубства. Відповідно до провідних мотив ів, визначають п’ять типів суїцидальної поведінки:

• протес т;

• заклик до співчуття;

• уникнення душевних або фізичних страждань;

• самопокарання;

• відмова від життя як капітуляція.

Тип суїцидальної поведінкивиявляється залежно від віку, типу особистості суїцидента, а також від ситуації, що спровокувала суїцид. У молодому віці (від18 до30 років)переважають протес тні форми суїцидальної поведінки. У середньому (після 45 років) – переважають суїциди типу уникнення страждання, самопокарання і відмови. Протестна суїцидальна поведінкачасто трапляється в осіб з інфантильним складомособистості для якихє характернимегоцентризм, негатив ізм, емоційна нестійкість.

Суїцидальна поведінка розглядається як наслідок дезадаптації особистості в умовах внутрішньоособистісного конфлікту, що переживається нею.

На основі, книги чи будь-якого фільму, опишіть внутріособистісний конфлікт.

Прикріпіть написаний вами конспект