11 клас. Захист України. Інтегрований курс. Модуль 3. Інформаційна війна. Урок 21. Цілі та завдання, учасники інформаційної війни

Інформаційна війна — це цілеспрямоване протиборство держав, систем або груп людей з використанням інформації для маніпуляції свідомістю, дезінформації та ураження критичних комп'ютерних систем задля досягнення політичних, військових чи економічних переваг без класичного силового домінування.

Цілі інформаційної війни

• Зміна світогляду: Переформатування думок, цінностей та життєвої позиції цілих суспільств або соціальних груп.

• Дестабілізація: Створення атмосфери хаосу, соціальної напруги та недовіри до офіційних інституцій і медіа.

• Управління рішеннями: Спонукання політичного керівництва чи військового командування супротивника ухвалювати вигідні для агресора рішення.

• Деморалізація: Підрив бойового духу армії та психологічної стійкості мирного населення.

Завдання інформаційної війни

• Поширення дезінформації: Масовий вкид фейків, маніпулятивних фактів, чуток та deepfake-матеріалів.

• Кібератаки: Злом серверів, впровадження вірусів та DDoS-атаки на державні чи інфраструктурні об'єкти.

• Психологічні операції (PSYOPS): Систематичний вплив на емоції та поведінку людей через пропаганду.

• Блокування каналів: Цензура, обмеження чи знищення доступу до правдивих джерел інформації та засобів зв'язку.

Учасники інформаційної війни

• Державні структури та спецслужби: Армії, розвідки, спеціальні інформаційні війська та центри кібербезпеки.

• ЗМІ та медіахолдинги: Телеканали, інтернет-видання, які використовуються як інструменти пропаганди чи контрпропаганди.

• Блогери, бот-ферми та лідери думок: Анонімні або реальні актори, які розповсюджують потрібні наративи в соціальних мережах.

• Суспільство (громадяни): Кінцева мета і водночас поле бою; свідомі чи несвідомі розповсюджувачі інформації (через відсутність інформаційної гігієни).

Історія розвитку інформаційної війни.

Інформаційна війна проти України є ключовою складовою російської агресії. Вона пройшла довгий шлях від ідеологічного впливу та телевізійної пропаганди до масштабних кібератак, використання ботоферм і штучного інтелекту.

Початок та етапи протистояння

• До 2014 року: Поступове формування проросійських наративів, нав'язування спільного культурного простору, міфів про «один народ» та дискредитація євроінтеграції України через медіа й політичні проєкти.

• Анексія Криму та Донбасу (2014 рік): Масована дезінформація про «руську весну», фейки про «фашистів» і «хунту», а також повна інформаційна блокада захоплених територій для руйнування зв'язків із рештою України.

• Повномасштабне вторгнення (2022–2026 роки): Трансформація методів — від грубої пропаганди про «швидке визволення» та «денацифікацію» у 2022-му до тонких психологічних спецоперацій, хакерських ударів із застосуванням штучного інтелекту та маніпуляцій у соцмережах і месенджерах.

Головні цілі та інструменти агресора

• Підрив моралі: Знищення довіри до державних інституцій, армії та керівництва країни.

• Розкол суспільства: Спроби посварити українців між собою, а також погіршити відносини України з партнерами (наприклад, Польщею чи країнами Балтії).

• Технології: Використання мереж ботів, анонімних Telegram-каналів, фішингу та генерації шкідливого коду за допомогою ШІ.

Аналіз конкретних фейків різних історичних періодів показує, як еволюціонували технології маніпуляцій — від радіопостановок класичної епохи до сучасних медіаклонів, спецоперацій та штучного інтелекту. [1, 2]

Класичні та історичні фейки

• «Війна світів» (1938 рік): Радіоспектакль Орсона Веллса за романом Герберта Веллса у США. Слухачі сприйняли художню постановку за реальний репортаж про напад марсіан. Це класичний приклад того, як брак контексту та емоційне нагнітання в медіа призвели до масової паніки.

• Сайт-клон The Guardian (2010-ті): Фальшива копія авторитетного британського видання відрізнялася від оригіналу лише однією літерою в URL (використання турецької букви ı замість i). На ній опублікували вигадане інтерв'ю з ексглавою розвідки, яке потім підхопили інші медіа.

Політичні та соціальні вигадки

• Піца-гейт (2016 рік): Конспірологічний фейк у США про те, що політики від Демократичної партії нібито керують мережею торгівлі людьми у підвалі піцерії. Неперевірена інформація з соцмереж спровокувала реальний збройний напад на заклад, хоча у піцерії навіть не було підвалу.

• Фейки про скасування відставки / вибори (2018 рік): Яскравим прикладом є маніпуляції під час виборчих кампаній у різних країнах (наприклад, кампанії Жаїра Болсонару в Бразилії щодо друкованих матеріалів для дітей), коли неправдиві дані використовувалися для дискредитації опопонентів через соціальні мережі.

Сучасна дезінформація та війна (2022–2026 роки)

• «Інформаційний вакуум» перших днів повномасштабного вторгнення (лютий 2022 року): Масове поширення в месенджерах фейкових повідомлень про нібито здачу конкретних міст, мародерство або тотальні диверсії, які потім помилково озвучували навіть офіційні ведучі в ефірах.

• Діпфейки та медіаклони (дотепер): Використання штучного інтелекту для створення синтетичних відеозаписів, де відомі політичні чи військові лідери «говорять» те, чого ніколи не казали. Паралельно створюються цілі мережі підроблених сайтових клонів західних та українських медіа для легітимізації дезінформації.