11 клас історія України. Практичне заняття. Український самвидав: теми, ідеї, автори.

ПРИГАДАЙТЕ:

1. 1. Що таке «самвидав»?

2. 2. Коли він з’явився?

3. 3. Наведіть факти, що характеризують розвиток «самвидаву».

4. 4. Як влада реагувала на поширення «самвидаву»?

Вкажіть авторів та назви їхніх творів "самвидаву" у період "застою", які вам відомі (не менше 5-ти)

Перечитайте вірші й уривки.

1. Сформулюйте ті суспільно-політичні проблеми, які порушені авторами.

2. 2. Визначте, з якими напрямами, ідеями та темами дисидентського руху співзвучні твердження уривків.

   Л. Костенко

   Княжа гора (1972 р.)

   А завтра поїду. І, може, усе це — востаннє.

   Цей берег... цей вітер... ці люди привітні в селі...

   І вже з Петербурга буду пити листами

   той спогад, ту мрію — жити на рідній землі!

   І друзі там є. І «Слепую» писав я, і «Тризну».

   А вірші ридають. Отак і життя промине.

   Будь прокляті всі, хто відняв у мене вітчизну!

   Але у вітчизни ніхто не одніме мене.

   В. Стус «З таборового зошита» (1982)

   «Запис 5. ...Доведений до краю, я склав заяву до Верховної Ради СРСР з другою заявою про відмову від громадянства. Це було наприкінці 1978 р. У ній я писав, що заборона займатися творчою роботою, постійне приниження моєї людської та національної гідності, стан, за якого я відчуваю себе річчю, державним майном, яке КДБ вписало на своє конто; ситуація, за якої моє почуття українського патріотизму зведено в ранг державного злочину; національно-культурний погром в Україні — усе це змушує мене визнати, що мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — це значить бути рабом. Я ж до такої ролі не надаюся. Що більше тортур і знущань я зазнаю, то більшим стає мій опір проти системи наруги над людиною та її елементарними правами, проти мого рабства».

   «Запис 8. ...Тільки божевільний може сподіватися на те, що офіційна форма національного життя може щось дати. Усе, що створено в Україні за останні 60 років, поточено бацилою недуги. Як може розвиватися національне дерево, коли йому врубано півкрони? Що таке українська історія — без істориків, коли немає ні козацьких літописів, ні історії Русі, ні Костомарова, Маркевича, Бантиш-Каменського, Антоновича, Грушевського? Якою може бути література, коли вона не має доброї половини авторів? І авторів першокласних — таких, як Винниченко, Хвильовий, Підмогильний. Ось і маємо прозу колгоспних підлітків — один співучіший за іншого, один солодший за іншого. З мовою сільської бабусі ...тобто типову колоніальну літературу-забавку. “Київ — то така прекрасна флора, але ж фауна!” — казав В. Некрасов. І як з ним не погодитися, бачачи цей набір холуїв від літератури, обозних маркітанток естетики ...що на трупі України витанцьовують хвацького гопака. Воістину, сказитися легше, аніж бути собою...»