10. Нормативно -правова база з військових питань

Коли відзначають День Збройних сил України?

Теоретичний матеріал

РОЗДІЛ ІІ. ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ НА ЗАХИСТІ ВІТЧИЗНИ

ТЕМА 1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА З ВІЙСЬКОВИХ ПИТАНЬ.

ВІЙСЬКОВА ПРИСЯГА ТА ВІЙСЬКОВА СИМВОЛІКА УКРАЇНИ

§ 4. Нормативно-правова база з військових питань

Законодавство України про військову службу. Нормативно-правова база з військових питань спрямована на ознайомлення громадян із системою законів, які забезпечують обороноздатність держави. Вони, зокрема, регулюють питання проходження військової служби та мобілізації. Ця нормативно-правова база містить Закони України, Укази

Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України (КМУ),

накази МО України, інші нормативні акти.

Передусім це:

• Закони України: Конституція України, «Про Збройні сили України», «Про оборону України», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про основи національної безпеки України», «Про порядок направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав», «Про правовий режим воєнного стану», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» та інші;

• Укази Президента України: «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 р. «Про нову редакцію Воєнної доктрини України», «Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб ЗСУ»,

«Про затвердження військово-адміністративного поділу території України».

Структура і завдання ЗСУ. ЗСУ — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладають оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

ЗСУ потребують належного управління. Керівництво в межах Конституції України, здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач ЗСУ. У певний період керівництво ЗСУ та іншими військовими формуваннями Президент України може здійснювати через Ставку Верховного Головнокомандувача, робочим органом якої є Генеральний штаб ЗСУ

Безпосереднє керівництво ЗСУ здійснює Головнокомандувач Збройних сил України, яким є Міністр оборони України, якщо він військовослужбовець, а в разі, коли Міністром оборони є цивільна особа, — начальник Генерального штабу ЗСУ.

При Президентові України утворюють спеціальний орган, який є колегіальним у вирішенні питань керівництва обороною та безпекою держави, — Рада Національної безпеки і оборони України (РНБО), функцією якої є забезпечення захисту суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності України, розробка стратегії та політики національної оборони.

Законодавчо ЗСУ мають структурну, організаційну й функціональну побудову. Структурні основи закріплено в законі «Про Збройні сили України». За ним, центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають ЗСУ, є Міністерство оборони України.

Основними завданнями Генерального штабу ЗСУ є :

• стратегічне планування застосування ЗСУ, інших військових формувань для оборони держави, організація стратегічного розгортання та координація їх підготовки до виконання завдань у сфері оборони держави;

• розроблення та здійснення заходів оборонного планування в ЗСУ;

• забезпечення узгодженості програм розвитку військових формувань, що стосуються оборони держави;

• оперативне управління ЗСУ;

• забезпечення функціонування системи управління ЗСУ, інших військових формувань;

• організація та контроль за здійсненням заходів, спрямованих на підтримання військ у бойовій і мобілізаційній готовності, комплектування їх особовим складом, проведення призову громадян на строкову військову службу, прийняття громадян на військову службу за контрактом, визначення потреб і ресурсів для ЗСУ;

• забезпечення в межах компетенції міжнародного військового співробітництва ЗСУ зі збройними силами інших держав;

участь у формуванні та проведенні єдиної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності в інтересах ЗСУ.

Половина бойового складу ЗСУ — це Сухопутні війська. Базуючись саме на Сухопутних військах, у державі створюють сучасну модель ЗСУ — оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, усебічно забезпечених і навчених військ, спроможних виконувати покладені на них завдання за будь-яких умов.

Сухопутні війська є головним носієм бойової могутності ЗСУ. За призначенням та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у виконанні завдань як у мирний, так і у воєнний час.

Сучасні Сухопутні війська ЗСУ — це моноліт механізованих і танкових військ, ракетних військ і артилерії, армійської авіації, частин і підрозділів протиповітряної оборони, спеціальних військ, частин та установ технічного й тилового забезпечення.

Сухопутні війська ЗСУ складаються з Командування Сухопутних військ ЗСУ, оперативних командувань «Південь», «Північ», «Захід», «Схід» та частин безпосереднього підпорядкування Командуванню Сухопутних військ ЗСУ. До складу Сухопутних військ ЗСУ також входять військово-навчальні заклади.

За значний внесок в обороноздатність країни указом Президента України Верховного Головнокомандувача ЗСУ від 18 жовтня 1997 р. встановлено професійне свято —День Сухопутних військ ЗСУ (щорічно 12 грудня).

Повітряні сили України забезпечують виконання завдань, зокрема щодо стримування, у взаємодії з іншими видами ЗСУ, збройної агресії проти України з повітря, прикриття важливих об’єктів держави, угруповань своїх військ від ударів засобів повітряного нападу та ураження військ і об’єктів супротивника.

Серед завдань, які успішно реалізовують в Повітряних силах, є насамперед відновлення інфраструктури та перегляд місць постійної дислокації військових частин Повітряних сил з урахуванням безпекового середовища, здійснення поступового переходу органів управління Повітряних сил на J-структуру, прийняту в країнах-членах НАТО, підвищення боєготовності та здатності частин та підрозділів Повітряних сил до виконання завдань за призначенням, закупівля, відновлення та модернізація озброєння та військової техніки.

Структурно Повітряні сили складаються із Командування Повітряних сил, повітряних командувань, Харківського національного університету Повітряних сил, військових частин та установ безпосереднього підпорядкування.

До складу Повітряних сил належать роди авіації: бомбардувальна, винищувальна, штурмова, розвідувальна, транспортна авіація — та роди військ: зенітні ракетні та радіо-технічні війська. Також до складу Повітряних сил входять окремі військові частини і підрозділи спеціальних військ — розвідувальні, інженерні, радіаційного, хімічного і бактеріологічного захисту, зв’язку, автоматизованих систем управління та радіотехнічного забезпечення, радіоелектронної боротьби, метеорологічного забезпечення, частини матеріально-технічного і медичного забезпечення та інші.

Підготовка фахівців для Повітряних сил здійснюють в одному з провідних навчальних закладів ЗСУ — Харківському Національному університеті Повітряних сил.

Зважаючи на важливе значення Повітряних сил ЗСУ в забезпеченні обороноздатності держави, 27 червня 2007 р. Указом Президента України було встановлено День Повітряних сил ЗСУ, який відзначають щорічно в першу неділю серпня.

Військово-Морські сили (ВМС) Збройних сил України

призначені для стримування або відсічі у взаємодії з іншими видами ЗСУ, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами збройної агресії проти України з моря та на приморських напрямках.

Організаційно ВМС ЗСУ охоплюють Командування ВМС

ЗСУ, військово-морські бази, надводні сили, морську авіацію, морську піхоту і артилерію, частини та підрозділи всебічного забезпечення, а також військові навчальні заклади.

За результатами оборонної реформи військово-морські спроможності України мають бути нарощені до рівня, достатнього для забезпечення оборони морського узбережжя Чорного й Азовського морів, недоторканності кордону та охорони суверенних прав держави в її виключній (морській) економічній зоні, участі у міжнародних операціях під проводом НАТО і ЄС, розвитку інфраструктури базування сил.

Згідно з Указом Президента України від 12 червня 2015 р.

№ 331/2015, своє професійне свято — День Військово-Морських сил ЗСУ — українські військові моряки відзначають щорічно в першу неділю липня.

Десантно-штурмові війська ЗСУ — окремий рід військ

ЗСУ, призначений для вертикального охоплення супротивника та дій у його тилу (окремий рід військ — частина ЗСУ, призначена для виконання властивих тільки їм завдань).

Основними завданнями Десантно-штурмових військ визначені:

• порушення управління військами і роботи тилу супротивника;

• боротьба з повітряними десантами й угрупованнями супротивника, що прорвалися;

• захоплення й утримання важливих об’єктів з метою забезпечення безперешкодного і своєчасного оперативного розгортання військ у визначених операційних зонах.

Крім основних завдань, Десантно-штурмові війська можуть брати участь у боротьбі з незаконними збройними формуваннями, у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, заходах щодо здійснення захисту життя і здоров’я громадян та об’єктів державної власності за межами України та виконувати інші завдання, визначені законами України.

Загальна структура Десантно-штурмових військ ЗСУ складається з десантно-штурмових, повітрянодесантної та аеромобільної бригад, навчального центру, частин та підрозділів забезпечення.

Відповідно до Указу Президента України від 21 листопада 2017 р. (№ 380) День

Десантно-штурмових військ ЗСУ відзначають щорічно 21 листопада.

Сили спеціальних операцій (ССпО) — окремий рід сил, який є складовою ЗСУ.

Відповідно до Закону України «Про Збройні сили України» ці сили можуть залучатися до:

• здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану;

• організації та підтримання дій руху опору;

• проведення військових інформаційно-психологічних операцій;

• боротьби з тероризмом і піратством;

• заходів щодо здійснення захисту життя, здоров’я громадян та об’єктів державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації;

• посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та континентального шельфу України та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи у будь-якому місці, що перебуває поза межами юрисдикції будь-якої держави,

• заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру,

• надання військової допомоги іншим державам, участі в міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки (на підставі міжнародних договорів в порядку і на умовах, визначених законодавством України).

Загальна структура ССпО складається з військових частин спеціального призначення, інформаційно-психологічних операцій та забезпечення.

Відповідно до Указу Президента України №311/2016 від 26 липня 2016 р., День Сил спеціальних операцій ЗСУ відзначають щороку 29 липня.

Військова освіта в Україні. Складовою частиною державної системи освіти є військова освіта, система якої побудована на основі принципів доступності, неперервності та наступності ступеневого навчання військових фахівців з урахуванням специфіки їх військової служби та охоплює органи управління, мережу вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (ЗВО) України. Загальне керівництво системою військової освіти здійснює Департамент військової освіти та науки, який є структурним підрозділом центрального апарату МО України.

Мережа військових навчальних закладів містить:

• вищі військові навчальні заклади (ВВНЗ) і військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти (ВНП ЗВО), що здійснюють підготовку громадян для проходження військової служби за контрактом на посадах осіб офіцерського та сержантського складу;

• військові ЗВО та військові навчальні підрозділи ЗВО, що здійснюють підготовку студентів за програмами підготовки офіцерів запасу;

• військовий і військово-морський ліцеї та ліцеї з військово-фізичною підготовкою.

Підготовка військових фахівців для ЗСУ та інших військових формувань держави здійснюють за повним переліком напрямів та спеціальностей (спеціалізацій) підготовки військових фахівців.

Випускники й випускниці ВВНЗ (ВНП ЗВО) здобувають вищу військово-спеціальну освіту, диплом державного зразка про повну вищу освіту й відповідну кваліфікацію.

1. Які нормативні акти складають нормативно-правову базу з військових питань України?

2. Охарактеризуйте організаційну структуру Збройний сил України.

3. Які типи навчальних закладів належать до мережі військових навчальних за-

кладів України?

4. Чому Сухопутні війська є головним носієм бойової могутності Збройних сил

незалежної Української держави?

§ 5. Військова присяга та військова символіка України

Прочитайте рядки з вірша, у яких висловлено ставлення до вірності, любові до свого краю. Висловіть власні міркування щодо цих понять.

...Мене купля́ть і спродувать не раджу,

Моя душа не ходить на базар...

*

...І хоч на світі сторони чотири,

Я тут живу, бо я цей край люблю...

Ліна Костенко

Походження Військової присяги, Бойового прапора, військових відзнак та символіки ЗСУ. Ритуал прийняття військової присяги як клятви воїна на вірність своєму народові та Вітчизні виконують з давніх-давен. На території нашої держави цей ритуал започатковано ще в IX ст. з приходом на наші землі варягів, від яких і походить цей військовий обряд. Вступаючи до княжої дружини, воїни клялися князеві у своїй вірності.

Після цього дружинники вважалися побратимами.

Уперше ритуал прийняття військової присяги на вірність Україні був проведений

Легіоном січових стрільців 3 вересня 1915 р.

Під час княжої доби кожний полк і його підрозділ мав прапор, труби, бубон —

обов’язкові військові атрибути. Прапор (стяг, хоругва) був символом і знаком, що об’єднував воїнів навколо князя.

Прапори були однакової форми — видовжене трикутне полотно на держаку. Відрізняли їх за забарвленням, зображеннями (зорі, місяць), а також за тим, що́ са́ме було на держаку (півмісяць, спис, волосся).

Коли прапор піднімали над військом — це був знак до початку бою. Навколо прапора йшла завзята боротьба, усі воїни були зобов’язані боронити свій прапор. Вважали за доблесть здобути ворожий прапор —

це була перемога. Піднятий прапор означав, що військо успішно б’ється, що його не перемогли. Трубами та бубнами подавали сигнал до бою, до походу.

Відзнаки козацького війська називали клейнодами. За клейноди війська вважали гетьманську булаву й бунчук, печать, хоругви, бубни і труби, деколи й козацьку гармату.

Ці ознаки влади запорозьке військо надзвичайно цінувало й ставилось до них з пошаною. В історичних джерелах поняття «військові клейноди» трапляється від 1630 р. аж до кінця козацької доби. Коли мали відбутися вибори гетьмана, старши́на несла «клейноди гетьманські»: булаву, бунчук, хоругву, печать. Несли з великою пошаною «на подушках, тафтою червоною укритих». Нижча старшина також мала відзнаки: полковник — пірнач, хоругву і значок, сотник — хоругву.

Розрізняли три види хоругв: усього війська або гетьманська; полкові; сотенні.

КЛЕЙНО́ДИ (від нім. Kleinod, польськ. klejnot — коштовність) тільки мн., іст. — регалії в Запорозькому козацькому війську (прапори, бунчуки, труби, литаври, барабани) і символи влади (булава та її різновиди) у польських й українських гетьманів.

У козацькому війську довго не було одного типу козацьких хоругв, а панувала повна довільність і щодо барв прапорів, і щодо знаків, що на них були. Бувало, козацьке військо використовувало прапори тих держав, що брали його на службу.

Свою печать із написом «Печать Славного Войска Запорозького Низового» мав кожний полк, а деколи й сотня. Різні запорозькі паланки мали свої печаті, з різними знаками (о́лені, леви, птахи, шаблі, списи, стріли).

Мали свої військові символи й Січові стрільці: прапори, відзнаки роду військ, номери частин, військових посад тощо.

У березні 1918 р. Мала Рада УНР затвердила герб

УНР — знак Київської держави часів Володимира (тризуб, оточений вінком із листя), великий та малий герби, печатки.

Тоді ж затвердили військово-морський прапор УНР із зображенням тризуба.

Зміст Військової присяги. Порядок її складання.

Військову присягу на вірність народу України складають громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу. Відбувається ця подія в надзвичайно урочистій обстановці. Молодий воїн зі зброєю в руках біля

Бойового прапора військової частини перед строєм командирів дає персональну клятву народові України.

Текст Військової присяги

Я, (прізвище, ім’я, по батькові), вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю.

Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників. Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!

Військова присяга — документ юридичної сили, що має державне значення. У ній сформульовано найважливіші вимоги до воїна, які він має неухильно виконувати в інтересах національної безпеки України. Складаючи присягу, воїн ЗСУ присягає народові, державі бути вірним і відданим, як були вірними й відданими рідній землі козаки, Січові стрільці, воїни в роки Другої світової війни. Відданість народу, державі означає сумлінне виконання воїном обов’язків щодо захисту свободи та незалежності держави. Вірність народу, державі означає чесне служіння інтересам усього народу, держави в цілому, а не інтересам окремих людей чи груп.

Іноземець або особа без громадянства, який / яка вперше приймається на військову

службу до ЗСУ, замість присяги офіційно зобов’язується неухильно додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати обов’язки військової служби.

Бойовий прапор військової частини ЗСУ. Кожна військова частина під час формування отримує Бойовий прапор. Він — символ військової честі, доблесті й слави та нагадує про героїчне минуле народу, його мужність і героїзм у боротьбі за національну незалежність, священний обов’язок бути вірним своєму народові, Батьківщині.

Бойовий прапор вручають військовій частині на весь час її існування. Його зберігають й охороняють у військовій частині, а під час бойових дій — у районі їхнього розгортання. Утрата Бойового прапора за будь-яких обставин є національною ганьбою, вона спричиняє розформування військової частини. Справи командирів тих військовослужбовців, які безпосередньо винні у втраті прапора, розглядає військовий трибунал.

Прапор ЗСУ — прямокутний малиновий стяг зі співвідношенням сторін 2:3 У центрі полотнища — зображення емблеми ЗСУ заввишки 4/5 висоти полотнища.

Прапор Сухопутних військ ЗСУ — прямокутне полотнище малинового кольору зі співвідношенням сторін 2:3. У центрі полотнища розміщено зображення емблеми Сухопутних військ ЗСУ. Висота емблеми — 4/5 висоти полотнища.

Прапор Повітряних Сил ЗСУ — прямокутне полотнище блакитного кольору зі співвідношенням сторін 2:3. У центрі полотнища розміщено зображення емблеми Повітряних сил ЗСУ. Висота емблеми — 4/5 висоти полотнища.

У Військово-Морських силах України Бойовим прапором є Військово-Морський прапор корабля, який символізує державну належність і недоторканність кораблів, що ходять під ним, а також готовність українських військових самовіддано захищати Україну на морських рубежах.

На кораблях, що перебувають у поході, Військово-Морський прапор розвивається цілодобово. Під час бойових дій чи при появі ворога разом з Військово-Морським піднімають і Державний прапор України.

Військово-Морський прапор ЗСУ — це прямокутний стяг білого кольору

зі співвідношенням сторін 2:3, у центрі якого розміщено прямий синій хрест, а у верхньому лівому куті полотнища (крижі) — Державний прапор України.

З трьох сторін (окрім крижа) хрест має синю облямівку, розміщену на відстані в 1/4 ширини сторін хреста. Ширина сторін хреста становить 1/15 від довжини полотнища, а ширина облямівки — 1/4 ширини сторін хреста. Обидві сторони полотнища прапора дзеркально ідентичні.

У мирний час Бойовий прапор надійно охороняють воїни ЗСУ, які примножують його славу сумлінною службою, успіхами у військовій підготовці.

Для охорони Бойового прапора у військовій частині виставляють пост № 1 — найвідповідальніший і найважливіший, який довірено найкращим воїнам. Під Бойовим прапором військовослужбовці приймають присягу, беруть участь у парадах, походах, маневрах. До Бойового прапора прикріплюють відзнаки, якими нагороджують військову частину за видатні бойові заслуги, за успіхи в підготовці воїнів. Для воїна найпочеснішою відзнакою за службу є фотографування під розгорнутим Бойовим прапором частини.

1. Охарактеризуйте історичні витоки Військової присяги, Бойового прапора, військових відзнак та символіки України.

2. Поясніть зміст, значення та порядок складання Військової присяги на вірність

українському народові.

3. Вивчіть напам’ять текст присяги