Задаємо перцю з маком президентам: помилки в новорічних привітаннях

Припускатися помилок не страшно й не соромно. Мало хто може похвалитися ідеальним знанням всіх правил та винятків з них й, відповідно, ідеально правильною вимовою. Й це нормально. Наші помилки стимулюють нас ставати кращими та вчити щось нове. Головне, проводити роботу над ними.

Тоді чому ж, спитаєте ви, ми зачепилися за промови президентів? Тому що гаранти читають заздалегідь приготовані промови. Ціла команда авторів, редакторів, консультантів з різних сфер допомагають створювати президенту тексти його виступів. Тому до президентських промов підвищені вимоги.

Отож, яких помилок найчастіше припускаються президенти України у новорічних зверненнях до народу.

«З Новим роком!» - вітає нас кожен президент. І вже одразу хто в луг, хто в плуг – одні вітають з нОвим, інші – з новИм.

Запам’ятаємо: новИй

Серед найпоширеніших президентських (та й наших) орфоепічних помилок ще й вимова українського ненаголошеного [о] як в російській мові, тобто як [а]. Така вимова здебільшого у людей, що проживають на Сході України й послуговуються або російською, або суржиком.

Ще один тип помилок, що часто зустрічається в промовах президентів (особливо чинного) – вживання кальок з російської мови.

Ось, наприклад, в привітанні з 2020 роком Володимир Зеленський раз у раз використовував суржикові форми:

«Немає строки» – українською правильно «рядок»

«Ремінь безпеки» – пасок безпеки

«Приємного головокружіння на ранок» – має бути запаморочення, звісно ж. (Хоча в титрах до відео виправилися й написали вірне слово).

У Леоніда Кравчука в промові 1992 року теж були кальки. Наприклад:

«Листаємо сторінки життя» – правильно буде «гортаємо».

Запам’ятаймо: книжку ми розгортаємо, а не відкриваємо.

Багато кальок й у Леоніда Кучми. Зокрема, експрезидент калькував сталі вирази:

«Від малого до великого» – СУМ пропонує замість такого калькування говорити: «мале й велике», «старе й мале».

«Тим більше» – тим паче, й поготів, і того більше
«Під силу» – до снаги.

Ще одна морока для наших президентів – дієслівні форми.

Не рідко мовці уникають питомо українських дієслівних форм на -но, -то. Знову ж так, тут простежується вплив російської, де ці форми вживаються дуже рідко.

Ось, наприклад, у привітанні чинного президента Володимира Зеленського промайнула доволі маніпулятивна фраза: «неважливо, як названа вулиця…».

Ну, по-перше, звісно ж важливо, якою вулицею ти ходиш. Це простір, де зароджується та формується твоя ідентичність, й назва цього простору так чи так накладає свої відбитки на свідомість мешканців.

Та повернемося до мовлення. Безособову форму на -но, -то вживають замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці. Тому пан Зеленський (та автори його промови) мали б використати тут дієслівну форму на -но: «як названо вулицю».

Ще більше про мовленнєві помилки гарантів ви можете подивитися в новому випуску «ПРОмовні витребеньки».

Може й ви помічали в наших президентів й інших політиків помилки? Діліться своїми знахідками в коментарях.