Українське Різдво під захистом ЮНЕСКО: святкові традиції та обряди, що стали культурною спадщиною

До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України напередодні Нового року МКіП України вирішило включити традиції Щедрого вечора в Україні. Про це йдеться у документі Мінкульту.

Від язичництва до наших днів

Щедрий вечір святкують по усій Україні, проте кожен регіон має свої особливості обрядів, святкування та традиційної кухні. Окрім того, цю традицію знають і за кордоном завдяки українській діаспорі. Як розповіла дослідниця та укладачка номінального досьє обряду щедрування Марина Соботюк, ця традиція прийшла до нас ще з дохристиянських часів.

Сьогодні він відомий ще і як свято Маланки. Цього року його вперше відзначатимуть 31 грудня, після переходу на новоюліанський календар. В цей день заведено готувати 12 обрядових страв, щедрувати й «водити козу». Також важливою складовою святкування став «Щедрик» Миколи Леонтовича.

Щедрик знає увесь світ, але в списку спадщини його немає

Різдвяна пісня, яку увесь світ знає під назвою Carol of the bell лише планують внести до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства.

Наша мета — довести світові, що мелодія «Carol of the Bells» має насправді суто українське «громадянство». Відповідно до правил ЮНЕСКО, одна з вимог для включення елементу до світового Списку  — це його включення до національного переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини, тому сьогоднішня подія — важливий крок до світового визнання, — зазначила Перша заступниця Міністра закордонних справ України Еміне Джапарова.

ГО «Інститут культури України» увесь рік працював не лише над підготовкою номінаційного досьє, а також розробили світову промо кампанію елементу, серед яких звані вечори за кордоном з відомим шеф-кухарем Євгеном Клопотенком, а також діджитал-шоу «Щедрий вечір»  за участі співачки Jerry Heil, яку Молодіжна рада при МЗС визначила молодіжною амбасадоркою «Щедрика».

Сьогодні у Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України вже внесено 88 елементів, серед яких є й ті, що стосуються новорічного циклу святкувань. І про деякі з них ми розповімо докладніше.

Обряд «Маланка» в Івано-Франківській області

Кожного січня на Івано-Франківщині відбувається масштабне святкування Маланки, до якого доєднуються буквально усі села з громад. Так, на межі сіл Пороги та Яблунька відбувається фестиваль «Коляда у ріднім краю», але подивитися є на що й в інших селах. Театралізоване карнавальне дійство готують вже з грудня: кожного року окрім класичних персонажів Маланки, додаються все нові фольклорні та навіть сучасні персонажі. Ряджена ватага рухається селом з жартами, сміхом, вигуками. На вулицях можна зустріти будь-яку нечисть, від малого до великого. При цьому, ряджені можуть й у сніг кинути, й сажею вимазати. Адже ніхто не має залишитися осторонь свята!

Найбільш масштабно Маланку святкують у селі Белелуї, де опівдні на місцевому майдані збирається все село, а до того селяни обходять усі хати, співаючи маланкарські пісні. При цьому белелуйська Маланка не використовує сучасних образів, звертаючись лише до фольклорних персонажів: Коза, Ведмідь, Смерть, Чорт, Жид, Маланка і Василь. Після великої битви на майдані в центрі села, Маланки обходять всі хати, де є незаміжні дівчата й кавалери-судді, що збирають гроші під час ритуалу, влаштовують танці.

Традиція повіншування Василів

Село Липівка на Івано-Франківщині зберегло для історії ще один важливий ритуал різдвяних свят — традицію віншування. 13 січня (за старим звичаєм), у селі Липківка починаються вуличні співи. Повіншувальники ходять до кожної хати, де проживає Василь і вітають його, прославляючи святого Василія Великого.

До хати заходять з колядою «Старий рік минає», а потім співають «По всьому світу йде добра новина». Опісля коляди співають обрядову пісню «Ізлияще благодать», в якій прославляють святого Василія. Потім старший колядник в «баранковій шапці» з «букетом», увінчаний «грегором» через плече, з різдвяною зіркою в руках вітає іменинника зі святом, запрошує його в коло, передає свої атрибути (шапка, зірка, грегор), зв’язує ноги «перевеслом» і всі повіншувальники в колі заводять вітальну пісню «Вже сонце заходить Василя надходить». Колядницький гурт перед виходом з хати співає «Многая літа».

Різдвяна зірка з села, якого немає

Взимку, напередодні різдвяних свят, жителі одного з сіл Надсяння створюють унікальну різдвяну зірку: з «животом», а її ріжки вміють «танцювати», адже для зірки виробляють спеціальний механізм. Є лише одна проблема: село, що зберегло українську давню традицію, вже понад 70 років є частиною Польщі.

Йдеться про село Мацьковичи, де сьогодні живе останній звіздар Богдан Новак, що виробляє й мацьківську різдвяну зірку з непарною кількістю кінцівок, так і більш традиційні. Сам українець каже, що вміння робити зірки йому передалося з молоком матері. У його дитинстві зірку передавали з хати до хати, іноді вона мала навіть 23 ріжки й сягали вони понад два метри в діаметрі. По завершенню свят гурти колядників приходили на подвір’я церкви, жертвували на храм десятину із наколядованого і — розбивали різдвяну звізду.

Це робилося для того, щоб благословенний дух Різдва линув селом. А ще – щоб продовжувати традицію виготовлення звізди, щороку вчити нових майстрів. Вважалося, хто з молоді упіймав ріжок чи іншу частину звізди, той цьогоріч піде до шлюбу, – розповідає Богдан Новак.

Сьогодні ця традиція живе більше у підручниках з історії та місцевих музеях, однак завдяки потраплянню до списку нематеріальної культурної спадщини є шанс, що її знову відродять та передадуть нащадкам.

Буковинська Маланка румунською

На Буковині існують власні традиції Маланки. Починається усе ввечері 13 січня, коли з кожних кутків селища чутно одну пісню — «Урсу». В ній розповідається про ведмедя, якого в лісі спіймав циган та спустив його з гори, навчив танцювати та співати. Тепер, на свято, він веде його за мотузку й розважає людей, вітаючи їх з настанням Старого Нового року.

Невеликі компанії вдома готують костюми та образи, а потім сходяться до головного маланкаря. На вулицях можна зустріти «крилатих ведмедів», що означають плечі, бо циган, за легендою, звʼязав тваринці лапи смереками. На Маланці співають декілька пісень, утім «Урсу» — головна. Маланкують лише румунською — у селищі майже всі жителі — етнічні румуни. Окрім «цигана» і ведмедя, участь в Маланці беруть дід, баба, царі та цариці, «жиди». Їхня роль — розважати господарів будинків. Іноді вони можуть нібито бити глядачів — у такий спосіб вибивають усе зле.

Чоловічий вертеп з-під Калушу

Цей різдвяний обряд поки ще на черзі потрапляння до списку культурної спадщини, але чекати залишилося недовго. Чоловічий вертеп із села Боднарів Калуської громади вже внесли до рекомендацій Мінкульту, про що на своїй сторінці у Facebook повідомив голова громади Андрій Найда.

Чоловічий колектив акторів понад 35 років відтворює різдвяні спектаклі та традицію вертепу кожного року, показуючи вистави. Виступають чоловіки не лише на Різдво, їх запрошують також на Великдень, Стрітення та інші важливі християнські свята. Про різдвяний колектив зняли навіть окремий фільм. 

Вертеп зберігає традиції, що передаються від покоління до покоління, постійно відтворюється і проявляється, зокрема, у виконавському мистецтві, звичаях, обрядах, святкуваннях, — написав голова громади.

Драниця у Саджавці

Щороку у селі Саджавка Коломийського району 8 січня оживає старовинна традиція Драниця. Ніхто, навіть мешканці села не знають, звідки бере вона початок, але її масовість та популярність з кожним роком зростає. 8 січня хлопці збираються в компанії по 8-15 осіб та наймають музик: скрипаля, бубніста, баяніста, цимбаліста та сопілкаря. Потім один з хлопців, кавалєр, веде усю «Драницю» до дівчини, яка йому подобається. Потім він вітається з її батьками й таким чином знайомиться з ними.

Обряд триває аж до ранку, тому кожна закохана дівчина з нетерпінням чекає Драниці, аби стати «самою ґречною», коли під її вікном хлопці заспівають «Ой чи дома-дома?!». Міський голова Коломиї Богдан Станіславський повідомив, що міська рада вже подала заявку на додання традиції до списку національної культурної спадщини.

Раніше ми розповідали про українські мультфільми до Різдва, які варто подивитися з дітьми.