СНІД та діти: з міфи та забобони навколо ВІЛ-інфекції та якою є ситуація в Україні

Прихована загроза — так називають ВІЛ\СНІД епідеміологи з усього світу. І правда, адже за останні роки медійна підтримка застороги та профілактики СНІДу знизилася, а ось статистика досі невблаганна. На честь Дня боротьби зі СНІДом розберімось разом у головних проблемах боротьби з інфекцією та розповімо, як говорити про це з дітьми.

Усе кажуть цифри: кількість інфікованих дітей зростає

Найперше, з чого ми почнемо цей матеріал — це цифри захворювань, що по-справжньому вражають. У 2020 році фахівці ЮНІСЕФ порахували, що у світі 300 тисяч дітей були інфіковані ВІЛ протягом року. Це одна дитина кожні дві хвилини. Ще 120 тисяч дітей за той же період померли від причин, пов’язаних зі СНІДом. Це означає одну дитячу смерть кожні п’ять хвилин. Найбільшу занепокоєність викликає те, що майже половина дітей (40%) навіть не знають про ВІЛ-позитивний статус, а лише трохи більш ніж половина отримують антиретровірусну терапію.

Ускладнив ситуацію й COVID-19, адже через пандемію у багатьох країнах (особливо бідних), зʼявилися серйозні перешкоди для належного доступу до ВІЛ-послуг. Так, тестування на ВІЛ немовлят у країнах із високим рівнем поширення епідемії скоротилося на 50–70%, а кількість дітей віком до 14 років, які почали отримувати лікування ВІЛ, зменшилася на 25-50%.

Окрім того, через жорсткий карантин, почастішали випадки народження дітей у ВІЛ-інфікованих мам поза межами медичних закладів, внаслідок чого діти не отримували спеціальну внутрішньоутробну терапію, а також перинатальне дослідження. Так, у країнах Південної Азії зафіксували різке зниження охоплення інфікованих вагітних жінок з 71% до 56%. Тобто, майже чверть залишилася без нагляду.

Для України ситуація з ВІЛ\СНІД є критичною: у Європейському регіоні ВООЗ, до якого входять 53 країни, ми займаємо друге місце. Обганяє нас лише росія, де кількість ВІЛ-інфікованих складає 50% від усієї кількості. За даними Центру громадського здоровʼя, станом на 1 січня 2023 року, в Україні проживає близько 257 тисяч ВІЛ-позитивних людей. Однак лише 79% з них знає про свій статус, а ліки отримує лише 77%, однак 43% з них дізнається про свій статус вже на пізніх стадіях, коли ситуація загрожує наблизитися до СНІДу. За жовтень 2023 року зареєстровано 960 нових випадків ВІЛ-інфекції.

Як гендерна нерівність заважає боротьбі зі СНІДом?

Тема гендерних стереотипів та дискримінації знайшла своє смертельне відображення також і у статистиці ЮНІСЕФ. У своїй доповіді за 2020 рік вони окремо позначили, що гендерна нерівність у різних країнах світу заважає робити аналіз та підрахунок інфікованих. Українське обʼєднання жінок України, яких торкнулася епідемія ВІЛ «Позитивні жінки», також зазначили, що на початку реєстрації випадків інфікування, гендерні особливості привертати до себе увагу.

Серед усіх зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб у 1996 році співвідношення чоловіків і жінок становило 4 до 1, тобто інфіковані чоловіки у той час становили 80%. Це пов’язано з тим, що юнаки та чоловіки внаслідок гендерних стереотипів ведуть ризикованіший спосіб життя, ніж дівчата, практикують надмірне вживання алкоголю чи наркотиків, вступають у сексуальні стосунки з багатьма партнерками. Внаслідок цього ризик зараження ВІЛ для чоловіків зростав, так само як і для їхніх сексуальних партнерок/ів, — йдеться у доповіді.

Всесвітня організація охорони здоровʼя також відзначала наступні проблеми з дослідженням ВІЛ\СНІД:

• Релігійні обмеження жінок. У багатьох країнах Південної Азії, Африки та Ближнього Сходу, жінки не мали доступу для аналізів через заборону родичів чоловічої статі та релігійних традицій, що не дозволяли вільно пересуватися вулицями або вступати у контакт з незнайомими людьми без дозволу. 

• Відсутність рівних прав з чоловіками. Інфікування жінок проходило також через те, що багато з них не могли відмовити у статевих стосунках чоловікам. При цьому, чоловіки навіть могли не знати про свій ВІЛ-позитивний статус.

• Забобони та недовіра до доказової медицини. У нерозвинених країнах через неосвіченість населення існує недовіра до традиційних засобів діагностики. Замість цього вірять у народні прикмети, рецепти та все таке інше. 

ВІЛ-інфіковані діти: з якими проблемами вони стикаються?

Для початку розберімось, як вірус ВІЛ потрапляє до організму дитини. Передається вірус так званим «вертикальним» способом — від плаценти матері. За жовтень 2023 року було зареєстровано 103 випадки такого інфікування дітей. Проте, завдяки спеціальній терапії, вже за 18 місяців після народження 98% з них не матиме інфекції. Окрім того, якщо мати під час вагітності приймає блокатори, у дитини великі шанси народитися здоровою.

Попри ефективні методи лікування, сімейну терапію та повноцінну перевірку стану здоровʼя щороку, в українському суспільстві все ще вирують моторошні міфи, які наносять серйозну психологічну травму:

1. ВІЛ-інфікованих дітей треба тримати окремо від усіх. Попри просвітницьку діяльність МОЗ та безліч відкритих лекцій, все ще знаходяться ті, хто вважає, що ВІЛ\СНІД передається повітряно-крапельним шляхом або ж через слину. Це абсолютний міф, адже єдині шляхи передачі ВІЛ це: статевий, через біологічну рідину (грудне молоко, кров) та плаценту матері. Вірус імунодефіциту не передається на побутовому рівні.

2. СПІД та ВІЛ — це одні й ті самі речі. Насправді вірус імунодефіциту людини є лише статусом, що підтверджує знаходження ВІЛ в організмі. При спеціальній терапії та здоровому образі життя людина може все життя не відчувати жодного дискомфорту. А от СНІД — це «кінцева станція», коли ВІЛ переходить до активної фази. Однак навіть на цьому етапі розвиток інфекції можна значно загальмувати.

3. ВІЛ впливає на розумові здібності дитини. Це взагалі навіть не міф, а справжня безглуздість. Однак є люди, які насправді в це вірять. У ВООЗ офіційно підтверджують, що ця інфекція не має когнітивних, психічних чи інтелектуальних наслідків для людей. А от Covid-19 може стати причиною зниження розумових здібностей.

Як говорити з дитиною про ВІЛ\СНІД?

Найголовніше правило — це зрозуміти, що говорити про це варто вже з дитинства, адже чим раніше, тим краще дитина сприйматиме інформацію. Проте, є декілька базових правил:

• Геть забобони! Не робіть з інфікованих представників «гетто», уявляючи, що ВІЛ\СНІД є проблемою лише окремих соціальних прошарків суспільства. Це неправда, адже трапляється й так, що мати дізнається про інфікованість лише під час вагітності. Саме тому дитині варто пояснити, що ВІЛ може спіткати будь-кого, але цього можна уникнути, якщо бути обережним.

• Починайте розмову самостійно. Не чекайте, доки за все «усе по поличках» для дитини розкладе Інтернет, телебачення чи суспільство. Адже за правильність цих думок ніхто не понесе відповідальності. Так, розмова буде складною, адже порушувати тему сексу з дитиною дуже важко. Однак, ви — найточніше джерело інформації.

• Дотримуйтесь діалогу. Дитина почує вас, якщо ви почуєте її та відповісте на усі її запитання. Окрім того, будьте готові, що діти не одразу зрозуміють суть розмови, тому можливо, щось доведеться пояснювати кілька разів.

• Чим раніше, тим краще! Немає якогось особливого віку, коли варто доносити важливу інформацію до дитини. Найкращий варіант — виховувати дитину одразу в атмосфері інклюзивності, пояснюючи одразу, що захворювання не є вироком для людей.

До речі, раніше ми вже розповідали, як краще донести до дитини інформацію про ВІЛ\СНІД, читайте про це у нашому матеріалі.