Як сформувати свідоме ставлення до оцінок у школярів
Та невимушено вплинути на результативність учнів у навчанні
Чи потрібне оцінювання у школі? Над цим питанням точаться суперечки вже не один рік. Противники стверджують, що оцінювання травмує психіку учнів, змушуючи їх відповідати певним суб'єктивним шаблонам. Прибічники аргументують свою думку тим, що оцінки показують відповідність рівня знань певним критеріям, а саме оцінювання готує школярів до дорослого життя. Обидві сторони безумовно мають рацію.
Чи насправді оцінки такі важливі для учнів
Усі учні періодично отримують погані оцінки. При цьому ставляться до них по-різному: одні страшенно засмучуються та переживають, інші ставляться спокійно; одні бояться надалі припуститися помилок, інші з викликом стверджують, що їм байдуже. Водночас практично немає учнів, які б залишалися байдужими, коли отримують високий бал, проявивши власні знання та доклавши зусиль.
Про що це говорить? Оцінка може бути відмінним інструментом для мотивації школярів до успішності. І саме від вчителя залежить, чи зможе він сформувати в учнів свідоме ставлення до навчання за допомогою оцінювання. Адже зрештою колись оцінка може мати доленосне значення, якщо через низький бал ЗНО учень не зможе вступити навчатися на омріяну професію.
Як можна оцінювати рівень знань
Стрес та невпевненість у власних силах заважають дітям засвоювати матеріал. Для деяких школярів саме оцінка може стати фактором стресу. Як педагогу гнучко побудувати процес оцінювання, щоб учні не переживали через невдачі та були мотивовані на покращення власного рівня знань?
Оцінювання – складний процес, в основі якого є порівняння. Однак сам педагог може вирішити, з чим саме порівнювати результати успішності учнів, обравши один з декількох способів.
Стандартний підхід. Для кожного віку учнів є розроблені спеціальні критерії оцінювання. Тут все зрозуміло: кожен бал відповідає певним вимогам.
Такий підхід універсальний та найпростіший. Він найбільш дієвий для виставлення тематичних та підсумкових оцінок. Водночас він демотивує учнів, успішність яких невисока. Адже в такому випадку учні замислюються, навіщо докладати зусиль, якщо результат все одно недотягує? Яка різниця 15 чи 20 помилок, якщо результат все одно «2»?
Рейтинговий підхід. Результати учнів порівнюються між собою, оцінка ж виставляється, орієнтуючись за успішністю найкращого. Такі критерії, наприклад, в основі формування ЗНО.
Здорова конкуренція – відмінний мотиватор для школярів будь-кого віку, однак за умови, якщо учні розуміють, що вони в змозі конкурувати з іншими. Такий підхід є ефективним та показує, наскільки учні в цілому та кожен окремий школяр зокрема засвоїли тему. Водночас конкуренція має бути здоровою, в інакшому випаду вона може перейти з оцінок на особисті відносити та погіршити в цілому емоційний фон у колективі.
Індивідуальний підхід. Його сенс полягає у порівнянні результатів успішності учня з його минулими результатами. Такий метод найскладніший для вчителя, водночас найдієвіший для учня, адже мотивує кожного рухатись до успіху за власною траєкторією. Такий підхід можна застосовувати для оцінювання, наприклад, усних чи творчих завдань учнів.
Усі школярі мають різні здібності. Тож щоб сформувати мотивацію до навчання у кожного, необхідно гнучко підходити до оцінювання, по можливості залучаючи різні способи.
Як мотивувати школярів до навчання
Окрім оцінок, існують й інші не менш дієві способи мотивації учнів до навчання, які формують відповідні навички успішності.
Усвідомлене ставлення до освіти. Оцінки – форма зворотного зв'язку. Однак якщо вона виражається виключно в цифровому еквіваленті, то це не дуже ефективно. Дієвіше, коли оцінка супроводжується коментарем, хоча б усним. Якнайкраще це працює, коли зворотний зв'язок максимально конкретний, розгорнутий та водночас делікатний. Це формує в учнів більш свідоме ставлення до навчання: школяр усвідомлює свої успіхи та промахи, а також розуміє, над чим потрібно працювати, а головне, відчуває підтримку вчителя.
Уміння вчитися. Вітчизняна система оцінювання побудована таким чином, що учні заохочуються оцінками лише за правильні відповіді та своєю чергою караються за неправильні. Водночас помилки – невід'ємна складова навчання. Учитель має навчити, що помилятися – це нормально. Адже там, де немає помилок, немає і самовдосконалення. А щоб створити для усіх учнів рівні умови для отримання високих оцінок, практикуйте накопичувальну систему балів.
Самооцінювання. Самоаналіз власної успішності – складова усвідомленого навчання. Ставте запитання, залучайте прийоми рефлексії, під час яких в учнів буде привід проаналізувати власну успішність та знайти взаємозв'язок між докладеними зусиллями та результативністю.
Командна робота. Практикуйте практичні прийоми, у ході яких учні зможуть разом обговорити роботи один одного. Такий формат взаємодії формує критичне мислення, вміння висловлювати власну думку, а також сприяє набуттю навички самооцінювання у школярів.
Оцінювання – складний процес. І саме від вчителя залежить, чи будуть оцінки у певних учнів відбивати бажання вчитися, вважаючи, що певні предмети їм не під силу, або ж мотивуватимуть до подолання труднощів та набуття успішності.
Читайте також:
Користувач:
Наливайко Анастасія Юріївна
