Як розвинути педагогічну, учнівську, колективну життєстійкість: вправи та методики

У цьому житті ми немов мандрівники, які кочують з місця на місце та весь час підлаштовуються під різні контексти. Ми поєднуємо в собі безліч соціальних ролей, щодня зустрічаємось з різними викликами, і життєстійкість – це саме та навичка, яка допомагає нам не збитись зі шляху, продовжити рухатись у напрямку до мети та насолоджуватись своєю діяльністю.

У вебінарі практична психологиня Анна Овдієнко ознайомить нас з поняттям життєстійкості та розповість про те, як її розвинути.

Що таке «життєстійкість»?

Життєстійкість – це:

• система уявлень про себе, світ та стосунки зі світом;

• психологічний аналог життєвого стержня людини.

Структура життєстійкості за С. Мадді

1. Включеність – впевненість у тому, що включеність у те, що відбувається дає максимальні шанси знайти щось значуще та цікаве для особистості.

2. Контроль – впевненість в тому, що дії особистості можуть вплинути на результат того, що відбувається. Хоч навіть цей вплив не абсолютний та успіх не гарантований.

3. Прийняття ризику – переконання людини в тому, що все, що з нею трапляється сприяє її розвитку: набуттю нових знань та досвіду (як позитивного, так і негативного).

Люди з високим рівнем життєстійкості – які вони?

Компоненти, які відрізняють людей з високим рівнем життєстійкості від людей з низьким:

• фізіологічний – позитивний вплив на імунітет організму;

• когнітивний – оцінка важкої життєвої ситуації як менш стресової;

• мотиваційний – прагнення до поведінки, орієнтованої на вирішення;

• соціально-психологічний – пошук підтримки від інших людей;

• поведінковий – використання практик оздоровлення.

Методики для підвищення життєстійкості

Вимкнути «внутрішнього критика»

«Внутрішній критик» – це така людина всередині нас, яка каже «ти не впораєшся», «у тебе нічого не виходить». Як можна з ним боротись? Спікерка радить записувати всі ці думки, а також візуалізувати сам образ критика (хто це, як виглядає, яким голосом говорить). Усе це вас навчить відстежувати такі думки, не переживати через них та включатись в «тут і зараз».

Тестування тривожних думок

Як тільки ми зафіксували якусь тривожну думку, варто поставити собі запитання:

• Чи це реальна проблема чи гіпотетична?

• Якщо гіпотетична – чи ризик її високий, чи малоймовірний?

• Чи я можу щось зробити, щоб її вирішити?

• Чи є користь про це думати – чи це трата часу і псує якість життя?

Експресивне написання

Мета цієї вправи – вираження почуттів та пошук нових кутів погляду на ситуацію.

• Знайдіть час і місце, де вас не потурбують.

• Пишіть безперервно принаймні 20 хвилин.

• Не турбуйтеся щодо орфографії чи граматики.

• Пишіть лише для себе.

• Напишіть про щось надзвичайно особисте і важливе для вас.

• Майте справу лише з подіями або ситуаціями, з якими ви можете впоратися зараз. Тобто не пишіть про подію, якщо вона здається вам надто сильною.

• Необов’язковий кінцевий крок: після чотирьох днів написання спробуйте написати з точки зору інших людей, причетних до події чи ситуації.

Аналізуйте переваги та недоліки життєвих ситуацій

Варто зрозуміти, що кожна ситуація має 2 сторони медалі. Життєстійкі люди сприймають негативні аспекти як досвід, що надалі допоможе нам уникати таких проблем.

Тренуйте здатність бути в моменті

Спробуйте іноді зупинятись та називати собі:

• 5 речей, які я бачу;

• 5 звуків, які я чую;

• 5 речей, які я відчуваю на дотик;

• запахи, які я чую.

Усе це допомагає нам заземлитись та відчути своє тіло, яке ми в основному ігноруємо.

Орієнтуйтесь на перспективу

Іноді для того, щоб зробити певне рішення та зрозуміти, що зараз погано, але потім буде добре, варто подумати про те, що буде у майбутньому (через 3 місяці/кілька років).

Спробуйте намалювати себе, а перед вами – стежки розв’язання вашої проблеми та плюси/мінуси кожного з ваших рішень. Далі ви малюєте роздільну лінію та окреслюєте перспективу цього рішення через пів року (чи зміниться щось, як це позначиться на вашому житті), а далі – через 2 роки.

Колективна життєстійкість

Також цікавим є поняття колективної життєстійкості, що означає бажання та можливість команди надалі працювати разом. Її розділяють на 2 компоненти:

• афективна довіра до членів команди (неусвідомлене переконання в тому, що мені тут безпечно);

• когнітивна довіра (я знаю, чому їм можна довіряти).

Вправа «Будиночок» для розвитку колективної життєстійкості

Групі людей необхідно намалювати будинок та «заселити» його наступним чином:

• фундамент – написати там ваше розуміння, що таке колектив;

• основа (цеглинки) – форми й методи роботи щодо згуртування колективу;

• вікна – фактори, що руйнують згуртованість колективу;

• двері – фактори, що допомагають покращити психологічний клімат в колективі;

• сонечко – риси педагога/однокласника, що допомагають працювати в колективі;

• хмарки – риси, що заважають працювати в колективі;

• дах – як ми будемо вирішувати непорозуміння в колективі.

Для того, щоб дізнатись більше про те, як розвити власну, учнівську, колективну життєстійкість переходьте за посиланням та дивіться вебінар Анни Овдієнко – https://vseosvita.ua/webinar/rozvivaemo-zittestijkist-vlasnu-ucnivsku-kolektivnu-379.html

Вас також може зацікавити такий матеріал: Як мотивувати дітей до навчання після літніх канікул: програма занять