Робить помилки та не боїться критики: виховуємо дитину, яка не буде брехати

Самовираження

Процес самовираження дитини дуже важливий. Адже від будь-якого необачного слова дитина може критично сприйняти інформацію та замкнутись в собі. Не забувайте, що саме в процесі самовираження людина розкриває свій потенціал і, звісно ж, проявляє свої можливості. Як процес реалізації своїх творчих здібностей, самовираження завжди має індивідуально-особистісне спрямування.

Відповідальність за своїх дітей

Батьки та вчителі несуть відповідальність за дитину. Батьки — постійно, педагоги в рамках школи або садочка. Але доволі часто постають дилеми:

• “Ми не змогли з нею впоратися, тому вона не ходить в садок/школу”.

• “Він такий, як є, цей предмет йому не під силу”.

• “Я не можу її укласти спати, вона не хоче”.

• “Ми не можемо відібрати в нього планшет, це закінчується слізьми”.

Вищеперераховані приклади виникають доволі часто. Психологи вказують на те, що це є проявом небажання батьків визнати свою відповідальність перед дитиною.

Чому слід вчитися батькам, які піклуються про дитину?

1. Приймайте рішення, будьте відповідальними. Ваша поведінка є першим прикладом, на який зверне увагу дитина.

2. Не бійтеся застосовувати “непопулярні” рішення: слідуйте режиму дня, питайте про вподобання та настрій у кожного члена родини.

3. Вигадайте спільну справу — без гаджетів та відволікань хоча б один раз на декілька днів присвятіть всю свою увагу дитині.

Це основа для дитячого спокою та підвищення самооцінки. Навколишнє середовище буде безпечнішим, бо дитина відчуватиме вашу присутність та захист.

Зауваження мають бути поміркованими

Цей підпункт стосується всіх, хто залучений у виховання дитини. Певна річ, старше покоління дуже добре знайоме з цією формою спілкування, бо культура радянщини, у якій вони зростали, була спрямована на виправлення всіх під одну лінійку. Держава формувала “що треба” і якось самовиражатися було складно. "Чому без змінного взуття, нічого самі не можете, погано працюєте, не так відпочиваєш, зовсім не їси, ти надто худа". Пам’ятайте, що постійна критика та надмірні зауваження вбивають у дитині будь-який прояв інтересу до навколишніх справ та вселяють одвічний страх помилитися.

Цінуємо помилки

Завжди звертайте увагу на те, що діти все роблять вперше, бо в них не було змоги отримати досвід. Якщо ми хочемо, щоб дитина була упевненою в собі та не тряслася від страху перед складнощами, потрібно буде проявити неабияке терпіння. Підтримуйте її, особливо в ті моменти, коли в неї абсолютно нічого не виходить. Говоріть “Я радію твоїм старання. Ти в мене сміливиця/сміливий. Спробуймо ще раз?”.  Ви встаєте з нею поруч, і в різному віці це означає різне: для дворічної дитини — іноді досить просто взяти її руки у свої. Для п'ятирічної: запитати, чи хоче вона, щоб ви допомогли. Для семирічної — допомогти зрозуміти, що саме не виходить. Для підлітка — бути поруч, щоб підтримати, коли покличе.

Вірте, навіть коли вам відома правда

Побудова довірливих відносин — це фундамент виховання. Запитайте у друзів, котрі були в добрих відносинах зі своїми батьками та вчителями, за що вони вдячні своєму тодішньому оточенню? І ви почуєте щось на зразок: за те, що близькі мені довіряли. Тобто їм вірили в тих ситуаціях, коли цього можна було й не робити. Спробуйте вірити своїй дитині навіть тоді, коли ви впевнені, що справи виглядають абсолютно не так, як вам було сказано. Подумайте, що може спровокувати дитину казати неправду. І ви знайдете відповідь — усім нам у будь-якому віці потрібна справжня турбота та елементарна увага.