68% українок за кордоном кажуть про важку адаптацію дітей до школи: дієві поради, як цьому зарадити

Український жіночий конгрес вперше провів масштабне опитування, у якому взяли участь близько 800 українок з 18 країн світу. Більша частина з них повідомила про намір повернутися додому, а серед головних причин вказали саме рівень освіти, який у різних країнах створює нові виклики для наших краянок.

Понад половину українок не влаштовує ситуація в освіті

68% опитаних жінок повідомили, що планують однозначно повертатися в Україну (проте, терміни повернення залежать від безпеки в країни). Серед причин: низькі заробітки в Європі, складнощі адаптації та, найголовніше — зовсім інший підхід до навчання, як дорослих, так і дітей. Так, українські мами зіштовхнулися одразу з декількома проблемами:

• Велика різниця освітнього середовища за кордоном і в Україні. Звикнути до цього нелегко дітям, а батькам — ще важче, зазначили соціологи.

• Необхідність вчитися одразу за декількома програмами. Офлайн у школі країни проживання та онлайн в українській школі. При цьому, програми суттєво відрізняються.

• Звʼязок та час. Попри те, що програма української освіти є максимально адаптованою до різних часових поясів та надає записи уроків, мами все одно зазначають, що є певні складнощі з організацією процесу.

Водночас українки високо цінують можливість навчання дітей за українською програмою. Кажуть, більшість українських викладачів  з розумінням ставляться до складнощів, пов’язаних з онлайн-навчанням.

Для адаптації українців створили освітні хаби

У Великій Британії в партнерстві з Торгово-промисловою палатою Лондона запрацював Український освітній хаб. Виконавчий директор Асоціації інноваційної та цифрової освіти Марії Богуслав повідомила, що такі хаби будуть відкриватися в усіх країнах, де наразі масово перебувають українські діти. І не лише діти: в хабах зможуть здобувати освіту також й українські жінки. Хаб буде безплатним для громадян України.

Освітні хаби вирішують одразу декілька проблем:

• Допомагають дітям-біженцям надолужити навчання та продовжити здобувати освіту за українськими програмами.

• Батьки школярів зможуть опанувати актуальні професії та ті, які потрібні на ринку праці, що сприятиме у подальшому працевлаштуванні.

Наразі освітні хаби працюють у:

1. Велика Британія (Лондон),

2. Польща (Варшава),

3. Словаччина (Братислава),

4. Чехія (Прага),

5. Німеччина (Лейпциг),

6. Швейцарія (Женева),

7. Угорщина (Будапешт),

8. Болгарія (Софія),

9. Іспанія (Валенсія).

Окрім того, в наступному році освітні хаби запрацюють у США, Японії, Італії та Австралії. 

Адаптація дітей — справа рук батьків?

Окрім освітніх хабів та роботи з психологом, також можна допомогти дитині й самостійно. Про це на своєму сайті розповідає Міністерство охорони здоров’я. Однак найголовніше, що підкреслює психологиня Світлана Ройз — це підтримувати та підбадьорювати, давати дієві поради, якщо буде потрібно. Ось ще 10 кроків на шляху до адаптації:

• Знайомство з територією. Варто почати навчання з екскурсії у закордонній школі, щоб разом дізнатися, де туалет, де класи чи спортзал, щоб у дитини не виникло дезорієнтації.

• Знання = сила. Варто познайомитись з учителями, директором школи та всіма, з ким дитина буде контактувати у школі. Головне: нехай дитина знає, до кого з дорослих можна звернутися за допомогою в разі потреби.

• Особливі потреби. Обов’язково розкажіть викладачу або директору школи про особливі потреби дитини чи іншу важливу інформацію, наприклад, щодо раціону, стану здоровʼя, поведінкових особливостей.

• Дізнайтеся правила разом. Варто подивитися, що зазвичай діти приносять на перекус, які є вимоги до одягу та змінного взуття. Дізнайтеся, як відбувається обмін інформацією між учителем та батьками та що робити, якщо дитина пропускає заняття.

• Не втрачайте контакт. Старі друзі краще нових, це знає кожен. Тому підтримуйте звʼязок та поясніть, що перехід до нової школи не є зрадою українських друзів.

• Помірне очікування. Не варто очікувати від дитини одразу найкращих оцінок та зацікавленості у навчанні. Необхідно зрозуміти, що дитині зараз важко, але з допомогою родини вона впорається.

• Відзначення досягнень і перемог. Цікавтеся в дитини, що сьогодні було її силою й новою перемогою, які були труднощі і як вона з ними впоралася. Просіть записувати все, що здається новим і цінним. Відзначайте всі успіхи й здобутки дитини.

• Комунікативні навички. Для дитини важливо бути «прийнятою» в колективі. Якщо дитина має проблеми у спілкуванні, варто попрактикуватись робити це вдома. За потреби можна підготувати картки з картинками та словами з найголовнішими потребами (наприклад, «погано почуваюся», «хочу пити», «потрібно у вбиральню», «не розумію» тощо). Це важливо, щоби дитина не почувалася безпорадною через неможливість пояснити щось.

• Захист простору й позиції. Краще попередити директора (або вчителя) про те, що вашій дитині може бути важко навчатися з дітьми з росії. Важливо коректно пояснити, що ви уважні до прав усіх дітей, але для українських дітей, які пережили досвід війни, особливо важливо почуватися в безпеці.

• Речі сили або підтримувальний «тил». Можна брати із собою на навчання якусь невеличку річ (наприклад дармовис, браслет, світлину, іграшку), яка повʼязана з близькими людьми та створює позитивні емоції. Також у дитини обовʼязково мають бути записані ваша поточна адреса, імʼя та телефони рідних.

Головними маркерами, за якими можна зрозуміти рівень адаптації дитини, є стабільність сну, харчування, настрою та самооцінки. Гарним показником є й те, що дитина розповідає про школу, нові знайомства й хоче туди повертатися.

А от вчителі, на відміну від батьків, не поспішають повертатися з-за кордону та ведуть свої уроки дистанційно. Про це ми писали у нашому матеріалі.