Жага до знань сильніша смерті: як викладачка з Одеси вела онлайн-урок прямо в автобусі та інші історії героїзму наших вчителів

Вчителька з Одеси Марина Червенкова провела урок для девʼятикласників прямо у заторі через сніговий шторм. Понад 20 годин педагогиня провела у зачиненому автобусі разом з іншими пасажирами, але зранку у понеділок вийшла на онлайн-заняття до учнів. Всеосвіта розповідає історію незламної вчительки, а також згадує усіх освітян, хто заради освітнього процесу був готовий на будь-що. 

Марина Червенкова є педагогинею Одеського ліцею №67, про що зазначено у самої викладачки на сторінці у Facebook. У неділю, 26 листопада, вона виїхала до Одеси. Як зазначає сама Марина, погода спочатку була нормальною, але ближче до вечора почалася заметіль. Автобус доїхав до села Старокозаче та встав: далі їхати не можна. На тому місці вчителька та інші пасажири провели понад 20 годин.

Вже у понеділок вранці, попри те, що дороги Одещини розчищали усю ніч за допомогою військової техніки, виявилося, що вчителька на урок зарубіжної літератури, що мав початися о 8-й ранку, не встигає.

Однак вихід знайшовся: Марина Червенкова вийшла в ефір до школярів прямо з автобуса. На відео чутно, як вона розповідає дітям про поему Джорджа Байрона «Мазепа», повідомляє «Сила громад».

Відео, як тільки потрапило у соцмережі, розчулило користувачів, адже усіх захопила відповідальність та любов до своїх учнів вчительки. Сама ж Марина Червенкова, до речі, написала у дописах про подвиги та доброту інших людей — солдата, який віддав пасажирам їжу та водія автобуса, називаючи їх справжніми героями.

Герої нашого часу: як вчителі не припиняли навчання навіть через війну

Приклад Марини Червенкової героїчний, та на щастя, не єдиний, адже безліч педагогів та працівників освіти з початку повномасштабного вторгнення не припиняли навчати дітей у будь-яких умовах, навіть іноді ризикуючи собою.

Наприклад, викладачка початкових класів Варюшинського ліцею Леся Міляєва влаштувала шкільний клас прямо у власному будинку. Через постійні обстріли навчальний процес у 2022-2023 році встав. Доки місцева влада шукала можливості для продовження навчання, викладачка вигадала власний варіант.

У своєму будинку вона облаштувала робочі місця, а для освітнього процесу використовувала й підручники, й ноутбуки. Роботі з дітьми не заважали ані ворожі обстріли, ані відключення світла, адже допомагали освітянці усім селом.

Фото: Леся Міляєва

Директорка Чернігівської школи №3 Олена Яковчук пережила разом з учнями облогу рідного міста рашистами. У лютому та березні 2022 року навчальні заклади у Чернігові не працювали, а місцеві жителі ховалися в укриттях.

Однак вже наприкінці березня, коли рашисти почали відступати з-під Києва, вчителі першими відгукнулися на налагодження освітнього процесу. Серед руїн, будівель, де не працювало опалення та не було світла, школа все ж запрацювала. Для цього уроки почали проводити в укриттях та на шкільному подвірʼї, а також в усіх вцілілих приміщеннях.

Я добре пам’ятаю свій перший воєнний урок. Був перший день, коли після холодів виглянуло сонечко, тому ми винесли на вулицю фліпчарт, взяли маркери й почали урок математики для збірної 8 та 9 класів. Розповідала про квадратні рівняння, язик мій плутався, хоч це й банальна тема для вчительки з досвідом. А під кінець уроку усвідомила, що забула про війну, обстріли й небезпеку. Бо робила свою улюблену справу – викладала, і мене це надихало, перемикало й рятувало, – пригадує вчителька.

Вже у квітні до школи №3 почали приходити учні й учениці з інших шкіл Чернігова, бо почули, що тут в укритті проводять уроки. За ними почали сходитися і вчителі з учительками.

Ще одна вчителька на Чернігівщині, Вікторія, викладала свій предмет — біологію, прямо з халабуди. Через блекаут у хаті було відсутнє світло, а тому освітянці довелося шукати нестандартні способи викладання, щоб провести онлайн-урок. Найкращим виявився сигнал у садку під грушею, де потім для неї збудували спеціальне укриття, схоже на маленький кабінет.

Вчителі — це справжні герої сьогодення. За освітою наших дітей та молодого покоління постає майбутнє країни й саме на плечах освітян лежить максимум відповідальності за це. Кожен український педагог сьогодні стикається з різними викликами війни та своїм прикладом вони надихають боротися та перемагати!