Стрес війни: як допомогти собі та дитині заспокоїтися після ракетної атаки

Повномасштабне вторгнення росії докорінно змінило життя кожного українця, будь то дорослий чи дитина. Ми вже навчилися швидко одягатися після оголошення повітряної тривоги, миттєво знаходити зібраний заздалегідь наплічник із документами та найнеобхіднішими речами, ми стали більш відповідальними перед домашніми тваринами, які кожну небезпеку з неба перечікують в укритті з господарями.

Та вибухи, свідками яких ми стали протягом більше року великої війни, назавжди викарбувалися в пам'яті жахом і порушеннями внутрішньої безпеки.

Варто пам’ятати, що дорослі насамперед мають стабілізувати свій стан. Адже дитина зчитує імпульси тривоги та занепокоєння, які ми відчуваємо. Вона хоче мати опору, бачити поруч того, на кого можна покластися. Це — завдання №1.

Після ракетної атаки, навіть коли вже достеменно відомо, що вороже літаюче залізяччя знешкоджене й наразі не становить небезпеки, все одно і діти, і дорослі відчувають стривоженість, інколи збудженість чи апатію.

Більшість цих тривог пов’язані із втратою трьох найбільших ілюзій людства, розповідає психологиня Оксана Ступенко.

• Ілюзія контролю власного життя

Більшість наших планів через війну зазнали змін, бо наше життя докорінно змінилося. Подумайте, що можна реалізувати не повністю, а хоча б частково. Змініть фокус на те, що можете контролювати. Це допоможе рухатися далі. Випишіть свої плани, що були на початку року, і напроти кожного пункту пропишіть альтернативу, яку ви можете здійснити з огляду на обставини.

• Ілюзія безпеки та справедливості світу

Абсолютної безпеки немає ніде. Війна це довела. Сьогодні наше основне завдання — створити для себе і своїх близьких максимально безпечні умови. Змініть фокус із читання новин на те, що додасть вам ресурсу вже сьогодні. Нехай це будуть хоча б маленькі радощі. Пам’ятайте, все минає, а тому мине і цей важкий період нашого життя!

• Ілюзія безсмертя

Смерть і втрата — це одне з найскладнішого, з чим абсолютно кожна людина стикається в житті. Не всі до цього готові. Якщо вам потрібна допомога в переживанні втрати — звертайтеся до фахівців, не нехтуйте підтримкою.

Не менш важливо розуміти, як говорити з дитиною про події, які вона пережила. Якщо цього уникати, всі переживання дитини «забиваються» в тіло та проявляються психосоматичною симптоматикою. У кожного це відбувається індивідуально, та завжди дуже неприємно.

Якщо у дитини з'явилася складна симптоматика на фоні стресу під час війни, не зволікайте з відвідинами фахового спеціаліста — психотерапевта чи психіатра. Зафіксуйте симптоми, які спостерігаються в дитини: безсоння, розмови уві сні, тривога, запор, пронос, нудота, постійне чухання тіла, раптовий кашель, страхи, фізичне знесилення, втрата орієнтації тощо. Це потрібно, щоб ви могли детально розповісти лікарю, що саме відбувається з дитиною.

Як говорити з дитиною про психологічну допомогу:

• поясніть, що ви хочете допомогти, але не можете цього зробити так якісно, як фахівець;

• не варто очікувати, що дитина погодиться піти до лікаря чи терапевта одразу після першої розмови. Поясніть, що запрошуєте її піти разом, що ви знайдете рішення, як їй допомогти;

• коли дитина втрачає своє безпечне і звичне життя, утворюється «порожнеча», яку необхідно заповнити. Якщо цього не робити, може статися надлом у психіці дитини. Тому не зволікайте. Якщо ви бачите, що вашій дитині недобре, не відкладайте візит до фахівця.

Нагадаємо, росіяни як психічно невиліковні збоченці схильні до символізму дат. Тож сьогодні, 9 травня, цілком очікуваним можливий ракетний черговий удар кремля по Україні. Сьогодні вранці ми вже були свідками однієї з масованих ракетних атак московії, коли росія запустила у напрямку України крилаті та балістичні ракети. Завдяки героїзму, мотивації та навченості українських захисників майже всі російські ракети стали металобрухтом ще у повітрі. Всеосвіта закликає усіх учасників освітнього процесу обачності,просимо не нехтувати сигналом повітряної тривоги та дотримуватися Алгоритму дій при повітряній тривозі під час освітнього процесу.