Вчителька проводить уроки для дітей, яких зомбують пропагандою в окупації

Вчителька української мови Олена Бондаренко викладає в ліцеї №1 селища Біловодськ на Луганщині. Зараз жінка працює в дистанційному форматі з дітьми, які проживають під тимчасовою окупацією російською армією. Більшість із них змушені ходити до школи, яку загарбники перетворили на машину пропаганди та залякування.

Деякі з моїх учнів зараз захищають Україну. Дивлюся в Інстаграмі, хтось пише, світлини ставить — значить, живий-здоровий, — розповідає пані Олена виданню «Донбас SOS».

24 лютого 2022 року у школі мав відбутися «відкритий» урок — із учнями 11 класу освітянка хотіла провести дистанційне заняття за творчістю Василя Симоненка. Проте вранці жителі селища дізналися, що почалося повномасштабне вторгнення армії кремля. До того вісім років війни з росією у прикордонному районі Луганщини було відносно тихо: біловодці молилися, щоб річка Сіверський Донець якомога довше була нездоланною перешкодою для російських окупантів.

Звісно, урок не відбувся. Педагогів одразу зібрали на нараду: мовляв, нічого не зміниш — прийшла росія, це назавжди, тож треба пристосовуватися до реалій. Із п’яти десятків педагогів не пішли на ту зрадницьку нараду лише 16, — згадує Олена Бондаренко.

До фактичної окупації селища росіянами минуло три тижні від 24 лютого, проте вже діяли попередні домовленості вчителів-колаборантів: деякі з них почали їздити до Луганська на наради, як вони пояснювали — до «міністерства».

Ті вчителі, хто залишався «у простої» й відмовився працювати за шкільною програмою та правилами московитів, не отримували жодної копійки. А тим, хто погодився, платили вже росіяни.

За першої ж нагоди Олена Бондаренко змогла вибратися з окупації на підконтрольну Україні територію. Допомогли грошима батьки чоловіка, щоб вона разом із молодшою 19-річною донькою-студенткою виїхали на Полтавщину, де живуть нині у гуртожитку училища, у якому пані Олена тепер також викладає українську.

А в Біловодську з 1 вересня запрацював ліцей в окупації. І ми відкрилися — в онлайн-форматі. Багато дітей змушені навчатися у дві зміни — зранку ходити до школи, після обіду — вмикатися через інтернет. Звісно, про це знають вчителі-зрадники. І вони не соромляться свідомо обмежувати можливість дітей навчатися за українською програмою — щоб діти не виходили на уроки, які ми проводимо суботами замість понеділків, зменшуючи навантаження, вони призначають різні виховні заходи, суботники, зустрічі. Кожну суботу — додають щось, щоб діти не встигали вийти на зв'язок, — пояснює вчителька. —

За її словами, відмовитися від відвідування школи, а навчатися дистанційно в умовах російської окупації майже неможливо — деякі батьки бояться, що їх покарають, хтось не вірить у повернення на Луганщині української влади, хтось радіє, що дочекався «русского міра».

Пані Олена розповіла про випадок, коли перед заходом до селища російської армії туди спочатку прислали найманців так званої «ЛНР».

Я запитувала: хлопці, ви ж з Луганська, чому ви проти нас? Ми ж мали разом боронити країну від чужих! А вони, наче по завченому: чому ви вірите в Україну, коли народилися в срср? Що ж ви, кажу, забрали у своїх дітей право зростати у вільній заможній Україні? Мовчать… А один зізнався, що донька вчиться у Харкові. А як стало там небезпечно, то не до Луганська поїхала, а на захід України. Діти, виходить, розумні. А батьки — дурні… — згадує Олена Бондаренко.

Зараз на уроках у пані Олени навчаються діти не тільки з Біловодська: дистанційно навчаються школярі й з Луганська, де окупація триває вже понад дев’ять років. Ці діти бачать своє майбутнє з Україною, а Олена Бондаренко, розмовляючи з ними на непрості теми на своїх заняттях, допомагає протриматися та не втрачати надії. Так, жінка вірить — вони з дітьми дочекаються на перемогу України у великій війні за життя і незалежність.

Нагадаємо, патріотизм і здорове усвідомлене розуміння подій, які відбуваються в країні та їхніх наслідків, прищеплюються змалечку — у сім'ї, закладах освіти, завдяки просвітницьким каналам і національно-патріотичному вихованню. Бесіди з поясненнями та аргументованими прикладами щодо співучасті від прослуховування чи переглядання російського контенту мають проводитися не поодиноко чи для «галочки» про виконання. Батьки, вчителі та викладачі мають пояснювати дітям, що їхнє нібито безневинне захоплення російською музикою спонсорує катів і вбивць українських дітей, заохочує російських маніяків і терористів катувати українських захисників, які боронять кожного з нас і нашу землю, та є співучасником геноциду українського народу, яке вчиняють московитські воєнні злочинці.

Фотоматеріали: donbasssos.org