Яку музику слухає молодь, коли росія вбиває українців: інформаційна трясовина

Переважній більшості українських громадян не вкладається в голові, як можна слухати музичний контент країни-агресорки росії, яка щодня вбиває та катує українців, ґвалтує та викрадає українських дітей, кремлівськими ракетами здійснює атаки на українські міста та селища.

У той час, коли весь світ зовсім нещодавно із жахом дізнався про воєнні злочини росіян у Бучі, Ірпені, Ізюмі, Маріуполі, Мелітополі та Херсоні, а нині вся світова спільнота майже у режимі онлайн спостерігає за героїчним і водночас трагічним протистоянням українських захисників у Бахмуті, Мар'їнці, Вугледарі та на сході України, українські підлітки і молодь без найменшого докору совісті слухають музику російських виконавців, хоча самі ж підтверджують, що виконавці їхнього вподобання відкрито підтримують воєнну московитську агресію щодо України та українців.

Опитування української молоді, днями проведене на вулицях Києва, підтвердило аксіому, яку, на жаль, поки що не може спростувати ні час, ні докази: допоки одні воюють і покладають життя за кожного з нас, тримаючи небо над нашими головами, у тилу, який живе саме завдяки подвигу українських захисників, хтось розважається, спонсоруючи російську воєнну галузь і виробництво ракет, які згодом полетять на українські міста.

Слушаю Инстасамку, а что? Если война, это же не означает, что я не могу слушать российскую музыку, — не кліпнувши оком, вихваляються і навіть аргументують власний вибір підлітки на вулицях Києва.

Українці, які з якихось причин продовжують слухати російських виконавців на кшталт Інстасамки та інших московитських співунів під час повномасштабної війни, захищаються абсурдним наративом про те, що «музика поза політикою», хоча прибуток від прослуховувань йде до бюджету росії та спонсорує армію вбивць українців. Нещодавно Інстасамка заявила, що пожертвувала чималу суму на так звану спецоперацію: на допомогу окупантам, які вбивають і тероризують мирне населення України, руйнують міста і селища, які нещодавно процвітали, вона перерахувала 900 тис. рублів (450 тис. грн).

Ці кошти прибічниця російської агресії щодо України заробила від рекордних прослуховувань своєї пісні «За гроші так» — тієї самої, що залишається у лідерах серед українських слухачів. Тобто за фактом українці, які не можуть відмовитись від російської музики, пожертвували на армію, яка вбиває українських громадян, 900 тис. рублів.

Зараз я наведу свій власний хейт-лист фраз, від яких рука тягнеться до автомата чи гранати.

1. «Я в свободной стране» — так, вона здебільшого звучить чомусь російською. Нею прикриваються адепти Московського патріархату, «какойразніци», «антивакси» і тому подібна публіка, яка насправді прагне не свободи, а рабства в його орвелівському варіанті. Свобода — це відповідальність. Адепти ж «свободной страни» саме прагнуть її уникати.

2. «Я піднімаю економіку». Щось я не чую цієї фрази від бізнесменів, які створюють робочі місця і платять великі податки, чи тих, хто працює на оборонку, розробляє протези, вирощує та експортує зерно. Складається враження, що нашу економіку піднімають блогери, тіктокери, пранкери і стендапери. Ви серйозно? Я щось пропустив за цей рік, і наша економіка зробила квантовий стрибок?)

3. «Воювати чи не воювати — вибір кожного». Це говорить здебільшого молодь. Хто її цього навчив, хтозна. Молоді люди хоч би Конституцію почитали чи що. Захист Батьківщини — це обов'язок. І річ не в тім, скільки повісток роздадуть у нічному клубі чи просто на вулиці, наскільки суворо карає закон ухилянтів чи скільки їх потоне у бурхливих водах Тиси чи Західного Бугу. Питання в тому, чи є в людини почуття обов'язку чи воно атрофоване внаслідок і Бог його знає внаслідок чого... Хто з нас не чув фрази «а що мені ця держава дала?». Якщо ви гадаєте, що в цій фразі квінтесенція міщанства і культурної вбогості, то помиляєтесь, — наголошує колишній журналіст, а нині військовослужбовець ЗСУ Дмитро Крапивенко.

Тому Всеосвіта вкотре наголошує: патріотизм і здорове усвідомлене розуміння подій, які відбуваються в країні та їхніх наслідків, прищеплюються змалечку — у сім'ї, закладах освіти, завдяки просвітницьким каналам і національно-патріотичному вихованню. Бесіди з поясненнями та аргументованими прикладами щодо співучасті від прослуховування чи переглядання російського контенту мають проводитися не поодиноко чи для «галочки» про виконання. Батьки, вчителі та викладачі мають пояснювати дітям, що їхнє нібито безневинне захоплення російською музикою спонсорує катів і вбивць українських дітей, заохочує російських маніяків і терористів катувати українських захисників, які боронять кожного з нас і нашу землю, та є співучасником геноциду українського народу, яке вчиняють московитські воєнні злочинці.

Нагадаємо, будь-яке прослуховування російської музики на Youtube чи інших ресурсах наповнює російський бюджет, тим самим спонсорує виготовлення крилатих балістичних ракет, якими росія обстрілює мирні міста та селища, спонсорує виробництво зброї, з якої російські найманці здійснюють атаки на українських захисників на лінії фронту.

Вже доведено, що росія воює не лише танками та авіацією проти України. Завдяки гібридній інформаційній війні росіяни промивають мізки багатьом людям, поступово, але цілеспрямовано нав'язуючи власні наративи та маніпуляції, засновані на брехні чи замовчуванні злочинних дій проти людства. Геноцид проти українців росіяни називають «спасєнієм і воcсоєдінєнієм». Теорія «російської демократії» не працює. Звідси й імперський наратив про «братів» та «об’єднані землі», щоб експериментувати над українцями своїми повчаннями. Достатньо згадати твіти росіян про Київ «как центр русской культуры».