Запитання та зацікавленість дитини війною: як реагувати

Мільйони дітей в Україні травмовані психічно через війну, яку почала росія. Навіть у безпеці за кордоном вони тривожаться й почуваються жертвами. Проте їхня реакція на війну може бути дуже різноманітна.

Діти бачать і проживають війну по-своєму. Щось може їх травмувати, щось пройти повз, і не завжди дорослі помічають те, що відбувається всередині дитини. До основних наслідків війни психологи відносять підвищений рівень агресії, стресу, тривоги та фаталізм, а також брак друзів, дому та живого спілкування. Нерідко тривожність дітей випливає із запитань батькам — дитина прокидається з апатією та запитає, навіщо ходити в школу, якщо зараз це неважливо, або ж цікавиться, коли закінчиться війна.

Як зрозуміти, що відповідати дітям і допомогти їм пережити складні події з якнайменшою травматизацією, пояснюють психологи.

Якщо дитина прийшла із запитанням про війну до дорослого, то, найімовірніше, ці переживання давно зріли. У жодному разі не можна знецінювати почуття дитини, мовляв «пізніше зрозумієш, коли подорослішаєш». Не можна уникати відповідей, навпаки, дорослі мають спробувати заспокоїти й дати орієнтир дитині, на який вона рівнятиме інформацію, яку знайде самотужки.

Дитині не варто брехати, бо якщо не станеться так, як ви обіцяли, вона може втратити довіру до вас, розчаруватися й шукати інші джерела інформації. Після важкого запитання запропонуйте розрядитися, наприклад, погуляти й подихати свіжим повітрям і сконцентруватися на чомусь позитивному, — радить психологиня благодійного фонду «Голоси дітей» Інна Князєва.

Досить поширеною проблемою воєнного часу стає небажання дітей навчатися, втрата інтересу та мотивації до відвідування школи. І саме батьки мають допомогти дитині впоратися з психологічним та емоційним виснаженням, хоча важко під час війни однаково як дітям, так і дорослим. Проте батьки мають тактовно пояснювати дітям, що українським військовим, які нині боронять наш спокій і кожен метр нашої землі, у рази важче.

Українські військові на фронті борються за наше життя й країну. Ти продовжуєш навчатися, щоб вирости розумним, активним, дієздатним членом суспільства. І це буде твоя й наша спільна перемога. Так Україна вистоїть і зможе перемогти, якщо з дітей виростуть розумні й добрі дорослі. Якщо уявити, що ми не будемо ходити в школу, учитися й спілкуватися одне з одним, то скоро перетворимося на диванних хробачків, яких росія швидко склює, — говорить своїм дітям психологиня благодійного фонду «Голоси дітей» Олена Лісова.

Коли треба звертатися до фахівців:

• якщо у дитини погіршилися або розірвалися стосунки з друзями;

• дитина замикається в собі, усамітнюється, особливо якщо раніше це не було їй властиво;

• значно погіршилася шкільна успішність або дитина категорично відмовляється ходити до школи;

• зʼявилися часті скарги на соматичні нездужання, але медики кажуть, що фізичний стан у нормі;

• дитина почала погано спати йі їсти або, навпаки, переїдати чи спати цілодобово;

• дитина тільки й говорить про одне запитання. Наприклад, як добре тим, хто вже помер;

• у депресивних обставинах часто на другий план відходить гігієна: дитина перестає слідкувати за собою;

• дитину переслідують страшні жахіття, неконтрольовані спогади, лякають звуки чи шурхіт;

• у маленьких дітей можуть бути стереотипні ігри про одне й те ж саме, де діти програють частинку травмувальної ситуації.

Забути про війну майже неможливо, якщо не втратити пам’ять. Те, що ми намагаємося забути чи просто викреслити з пам’яті та зі свого життя, воно нагадуватиме згодом про себе. Це буде чіпляти нас. Тому почуття треба проживати ― щоб вони зайшли й як імпульс вийшли. Саме тому сучасні діти граються у війну як віртуально, так і з друзями на вулиці.

Не лякайтеся, ваші діти ― молодці, вони розумні й мудрі, вони знають, що їм треба робити зі своїми почуттями. Але зараз вони відчули себе жертвами, вони хочуть помститися, дати відсіч під час гри, ― каже психолог Андрій Жельветро, пояснюючи, чи дозволяти дітям гратися у війну.

• Не забороняйте своїм дітям грати у подібні ігри, так вони позбавляються агресії.

• Діти можуть свою енергію та агресію виплеснути у грі. Це важливо, це правильно. Це їх вилікує, підтримає, допоможе зменшити психологічну травму.

• Не бійтеся купувати іграшкову військову техніку.

• Дозвольте їм розтрощити солдатиків чи танки ― один раз, хай виплеснуть злість та енергію.

• Обирайте іграшкову зброю, яка найменше схожа на справжню.

• Якщо будете купувати їм пістолети, то беріть не ті, які схожі на справжню зброю, а, наприклад, водяні або з бульбашками.

• Не дозволяйте дітям використовувати іграшкову зброю проти людей і тварин.

• Навчіть не використовувати проти інших дітей, вас і тварин.

• Уникайте іграшок, які видають різкі та гучні звуки.

• Не купуйте пістолети, які роблять гучні постріли або вибухи, бо це може викликати тривогу.

Те, що над головами більшості з нас не літають ракети, означає те, що в бойових діях наші військові досягли певного успіху і лінія фронту зосереджена тепер на трохи меншій території, ніж раніше. Але війна поруч і вона триває, тож маємо пам'ятати про це та бути вдячними ЗСУ за кожен світанок і вранішню усмішку дитини.