Які бувають гнізда та чому не можна палити сухостій

Перш ніж провести час за корисним читанням, пропонуємо трохи відпочити та пройти тестування про гнізда птахів.

Погодьтеся, природа навколо нас дивовижна. Особливо приємно спостерігати за гніздуванням ластівок у власному подвір'ї. На початку весни надважливим лишається питання не втручатися у пробудження природи та її мешканців. Одна справа, коли російські ракети нищать наші міста, а міни забруднюють поля, інша справа — паління сухостою, яке ми здатні контролювати та не шкодити мешканцям чагарників, серед яких нерідко і гнізда рідкісних птахів.

Підпал у Жовкві 2019 рік. Фото: Міші Ребриша

Клуби диму і випалена земля — звична картина на початку весни для селян. #ДСНС і прості мешканці чи не щодня фіксують підпали трави. Користувачі соцмереж поширюють фото спустошених ділянок із закликами до паліїв схаменутись. Agravery.com підготувала важливий матеріал про небезпеку паління сухостоїв.

Чи насправді попіл удобрює ґрунт?

З одного боку, попіл багатий на неорганічні солі та різні мікроелементи, які слугуватимуть поживою для ґрунту. А з іншого, під час випалювання трави спалюється органіка. Для ґрунту це має такі ж наслідки як, наприклад, для людини споживання вітамінів лише однієї із п’яти груп, порівнює старший науковий співробітник Інституту екології Карпат НАН України Андрій-Тарас Башта. Якщо немає органіки, що міститься у сухій траві, то ґрунтові мікроорганізми починають їсти гумус. А в 1 г ґрунту їх мільярди, пояснює декан агробіологічного факультету  НУБіП України Оксана Тонха.

Зараз середній вміст гумусу по Україні близько 5,5%, а 30 років тому він сягав 7%. Під час пожежі згорає 1-2 см ґрунту. На відновлення 1 см верхнього знадобиться 100 років, — завважила експертка.

Під час спалення відбувається стерилізація ґрунту — знищення шкідників, бур’янів і патогенів.

Це такий дешевий спосіб підвищити вміст азоту в ґрунті шляхом загибелі груп мікроорганізмів. Так, краща трава після цього виросте. Але буде спалено органіку, яка для ґрунту – все одно, що хребет для людини. Це своєрідна «подушка», через яку проходить повітря, просочується вода. Відновити структуру ґрунту дуже важко, – застерігає Тонха. — Ви поспалюєте його 3-5 років, а потім буде втрачено нормальний водний та повітряний обмін.

До всього науковиця додає, що в процесі горіння у повітря виділяється діоксид вуглецю, який є одним із шести основних парникових газів. Також утворюється багато шкідливих для дихальної системи сполук. Зауважимо, що згубні для здоров’я людини речовини (канцероген, бензопірен, високотоксичні діоксини тощо) виділяються у довкілля і під час тління листя. Андрій-Тарас Башта додає, що дим від згарища особливо небезпечний тоді, коли суху траву спалюють край проїжджої частини. Адже у вихлопних газах містяться важкі метали та низки канцерогенів, які акумулюються рослинністю. Унаслідок спалювання сухих рослин уся ця отрута з димом здіймається у повітря.

Одна з найбільших небезпек

Орнітолог Наталя Атамась зауважує, що під час спалення знищуються корені, бульби, цибулини та пагони весняних рослин. Натомість гарно «виживають» бур’яни типу пирію, чию розгалужену і достатньо заглиблену кореневищну систему ніяким підпалом не «вбити». Гинуть усі ранньогніздові птахи, що будують гнізда на землі у сухій траві – жайворонки, щеврики, плиски, чайки. А також ранні виводки зайців.

З десять років тому я на власні очі бачив виводок поросят, які живцем згоріли від такого підпалу в районі Яворівського полігону, – розповів Башта.

Водночас незліченну кількість «жертв» вогню не порахувати і не побачити неозброєним оком. Поверхневий шар ґрунту є найбільш заселеним живими організмами прошарком землі. Відтак під час спалення гинуть рослини, тварини, комахи, бактерії та дріжджі, які живуть у ґрунті і беруть участь у його формуванні, наголошує доктор біологічних наук Інституту біології тварин НААН у Львові Юрій Салига. 

Утворення  гумусу пов’язане з діяльністю великої  кількості цих організмів. Навіть кроти, яких вважать шкідливими, проводять аерацію того ґрунту, збагачують його повітрям. Спалення рослинності на великій площі зрештою збільшує ризик порушення кислотно-лужного балансу, — наголошує біолог.

Андрій-Тарас Башта додає також, що у пожежах гине велика кількість дощових черв’яків, які беруть участь у процесах ґрунтоутворення. Вони, своєю чергою, прокладають ходи у ґрунті, що сприяє проникненню води до кореневих систем; перемішують різні шари ґрунту і шляхом цього затягують рештки рослин на глибину; проходячи через кишківник хробаків, земля збагачується біологічно активними мікроорганізмами.

А можна було не спалювати?

Оксана Тонха наголошує на тому, що потрібно не спалювати траву, а вчасно її скошувати і компостувати. Оскільки компост – це джерело окремих мікро- і мікроелементів та органічних сполук. На природному пасовищі слід залишити траву і не перешкоджати природному ґрунтоутворенню, не знищувати місцевий біоценоз. Науковиця зауважує, що у рослинній масі дуже багато вуглецю і замало азоту. Для того, щоб урівноважити це співвідношення, Тонха радить на 1 т рослинних решток вносити 50 кг аміачної селітри чи 10-20 кг діючої речовини азоту – на полі або вже у компостній ямі. Завдяки цьому рослинність добре перегниє та слугуватиме гарною поживою для посіяних у наступному сезоні культур.
Джерело інформації: Agravery.com