Жертва ніколи не винна у зґвалтуванні: поради підліткам

Днями суспільство сколихнула новина, коли на Закарпатті троє підлітків, які скоїли групове зґвалтування, уникли покарання — суддя присудила хлопцям по п'ять років позбавлення волі, але звільнила їх від ув’язнення, призначивши іспитовий термін на два роки. Суд кваліфікував злочин не як зґвалтування, а «насильницькі дії сексуального характеру». До того ж, у дівчинки не було адвоката, а її інтереси в суді представляла служба захисту дітей місцевої сільради, в якій мати одного з засуджених працює секретарем.

Від будь-якого обговорення цієї історії — вона не стає менш жахливішою. Жахливість її множиться на світоглядний кошмар, який живе в головах людей, які поряд із нами, ходять в один магазин, в один спортзал, одними вулицями. І та дівчинка переживе свій кошмар за допомогою друзів, рідних, психологів. А наш оцей світоглядний кошмар доведеться видовбувати з голів і душ кожного ще довго.

Прості аксіоми, які, може, виб'ють хоч одну галузку із тієї темряви, яка живе в наших душах, перераховує волонтерка, спікерка Демократичної Сокири з питань освіти Татуся Бо.

• Жертва не винна. Як би кому не хотілося подлубатися в історії та бодай одним оком зазирнути в чуже пекло — ЖЕРТВА НЕ ВИННА. Спробуйте хоч раз змістити фокус уваги з жертви на нападника і прислухайтеся до себе і світу довкола — чим вам відгукнеться цей досвід?

• жертва може бути будь-якої статі, будь-якого віросповідання і світогляду. Повірте, навіть ківоподібний качок може бути жертвою, а миршаве дрібне, хворобливе чортішо може бути нападником/агресором/ґвалтівником;

• зґвалтування — це відсутність висловленої чи продемонстрованої згоди, явно і точно продемонстрованої. І те, що жертва не надто голосно кричала або не надто сильно опиралася, те, що жертва без розбитого обличчя і з цілими руками та ногами, зовсім не значить, що зґвалтування не було. Найстрашніші травми — на душі. І їх не заліпиш гіпсом і не зашиєш у хірургії, їх ніхто не бачить і воліє вважати, що їх і зовсім немає;

• неповноліття: секс із неповнолітньою дитиною — навіть, якщо вона сформована, навіть якщо схожа на повнолітню, навіть, якщо киває головою й усіляко висловлює готовність — неприпустимий;

• подробиці важливі лише слідчому та лікареві. Жертва не повинна виправдовуватися ні перед ким, тим паче перед людьми, яким просто стало цікаво в мережі. Ваша участь може обмежуватися лише коректними словами підтримки, юридичною фаховою допомогою, якщо ви, звісно, фахівець, і жертва цього потребує. А ще ви можете дуже уважно вдивлятися і вимагати законних дій від правоохоронців, аби справу не «злили», аби на жертву не тисли, аби ґвалтівника не вибілювали, нехтуючи доказами або знищуючи їх;

• алкоголь чи наркотики — це теж не запрошення до зґвалтування. Це лише доказ того, що ґвалтівник настільки боязлива потвора, що навіть якогось спротиву боїться. Людина зі зміненою свідомістю не може опиратися, не може часто навіть вербалізувати свою незгоду, тому це все обтяжуюча обставина для ґвалтівника, а не для жертви;

• примирення після зґвалтування — недопустиме.

І наостанок. Говорячи про шкільну освіту, про дошкілля, ми дуже багато згадуємо слово «довіра», воно звучить як з уст педагогів, так і з вуст батьків. І тим, і іншим так хочеться, так важливо відновити довіру. Але такі випадки, коли освітянська спільнота на чолі з дирекцією школи та вчителями закладу освіти, де навчаються ґвалтівники та жертва злочину, вони вбивають довіру повністю, випалюють її, мов напалмом, і на тому полі хіба проростуть камери постійного відеоспостереження, прослуховування та перевірки перевіряючих. Бо це не поодинокий випадок. Довіра може ще повернутися, але тоді, коли педагогічна спільнота знайде в собі сили принаймні не захищати ґвалтівника, не розказувати про короткі спідниці та губну помаду як привід, — наголошує Татуся Бо.

Окрім того, аби убезпечити себе та своїх рідних, треба знати більше про сексуальне насильство, щоб уникати його проявів і звертати увагу на «негативні дзвіночки».

• Ті, хто зазнав насильства, вважають, що це їхня приватна проблема. Часто вони бояться помсти кривдника і того, що їх самих звинуватять у тому, що вони порушили якесь правило (наприклад, надто пізно затрималися надворі чи споживали алкоголь на вечірці). Однак лише насильник цілком відповідає за свої дії і той біль, якого він завдав.

• Насильство часто трапляється між людьми, яких пов’язують романтичні стосунки. Ті, хто страждає від насильства в стосунках, часто переймаються, що ніхто їх не захистить.

• Інколи у стосунках із кривдником можуть трапитися «червоні прапорці» чи попереджувальні сигнали, які свідчать про те, що людина схильна до насильства чи про те, що емоційне насильство згодом перейде у фізичне чи сексуальне. Така поведінка може виражатися в тому, що людина намагається контролювати чи обмежує незалежність, ревнує понад міру, стежить, виправдовує напади люті тим, що дбає, вербально ображає, намагається фізично обмежувати, вибухає гнівом або погрожує.

Важливо пам’ятати: жертва ніколи не буває винною в тому, що з нею сталося, завжди винен той, хто вчинив насильство.

Нагадаємо, міністр освіти Оксен Лісовий не залишив без уваги інцидент із умовним строком підліткам на Закарпатті за групове зґвалтування неповнолітньої, коли за мовчазної згоди освітянської спільноти та дирекції закладу освіти малолітні злочинці уникнули, по суті, покарання. Лісовий запевнив, що докладе зусиль, аби довести справу до того закінчення, на яке вона заслуговує.