Як говорити з дітьми про втрату близьких: поради психолога

Війна, у якій країна перебуває через російську агресію, спричиняє біль і приносить нещастя в українські родини. І найстрашніше, що українські діти надто рано стали дорослими через те, що стали учасниками чи співучасниками страждань, які бачили на власні очі чи в мережі.

Як потрібно підготувати сина чи доньку до важкої розмови, як дітям підтримувати однолітків — однокласників і друзів, які втратили близьких, та як батькам говорити зі своїми дітьми, щоб вони були готові до реакцій друзів, розповіла психологиня Світлана Ройз.

Допомога починається з того, як дорослі повідомлять дитині про загибель знайомого чи близького.

• Про втрату треба говорити правду

Наприклад, ми дізнались про сумну новину, що батько (називаємо друга на ім'я і не використовуємо словосполучення «твого друга», щоб уникнути випадкової ідентифікації) загинув на війні. Це дуже страшна та сумна новина. Зараз всій родині важко. І, можливо, (ім'я друга) потрібна підтримка. Як ти думаєш, що ми (чи ви — однокласники) можемо для нього зробити?» (Слухаємо відповіді та підтримуємо ті, які будуть коректними).

• Треба пояснити, якою буває реакція на втрату

Потрібно пояснити дитині, що коли людина втрачає близьких, їй дуже складно, і всі емоції можуть перемішуватись. Одночасно може вибухати злість, сум чи радість. І поведінка друга, що стала вже звичною, може змінюватись.

Також необхідно наголосити, що нормальною буде ситуація, якщо друг буде злитись на тих, хто поруч, хто, з його точки зору, щасливий. Не обов'язково так буде, але якщо так станеться, ваша дитина буде готовою до неї.

• Можна розповісти, як працює підтримка з власного досвіду

Варто пояснити, що біда не заразна, а от підтримка, навпаки, зцілює.

• Навчіть дитину говорити слова підтримки

Можна просто сказати: «Я знаю, що сталося, і мені дуже шкода». «Ми всі завжди будемо пам'ятати твого батька». «Якщо ти раптом захочеш щось зробити у його пам'ять (посадити дерево, зробити концерт, намалювати картину…), я тобі допоможу».

Обов'язково треба нагадати дитині, що обійми для людини, яка перебуває в горі, не завжди доречні та не всі можуть їх перенести.

• Навчіть дитину не задавати зайвих питань

Питання можуть ранити. Настрій може змінюватись, і друг може раптом ставати сумним, швидко втомлюватись. Це нормально, коли він то сумний, то веселий. Нормально, якщо він мовчазний чи буде навпаки дуже багато говорити. Важливо, щоб друг відчував співчуття, а не жалість.

У друга також може змінюватись ставлення до навчання. І, можливо, в цьому буде потрібна допомога.

• Дитина має знати про власні кордони

Варто пояснити, що якщо друг проявляє грубість, важливо, як і в будь який час, коректно позначати кордони. Наприклад, сказати: «Так зі мною не можна».

• Треба пояснити дитині потребу у звичайному спілкуванні

Важливо не шушукатись і не припиняти розмову, коли входить друг. Бо коли хтось вразливий, він всі сигнали може сприймати як жалість, як загрозу, як знецінення.

Ще одна порада для дорослих. Важливо долучати дитину, яка переживає втрату, до загальних справ, щоб вона могла відчувати своє місце у групі та важливість свого внеска. При цьому важливо пам'ятати, що у будь-якої людини в скорботі може не вистачити сил.

І варто усвідомити: близькість зцілює, підтримка додає сил дивитись у майбутнє. Ми маємо впоратися, аби жити.

Нагадаємо, звідки пішло гасло «Слава Україні!», історію його поширення та символізм двох слів у боротьбі за незалежність України, що сильніші за зброю, пояснили історики.