Не російськомовні, а зросійщені: як називати тих, кому «яка різниця»

Так звані «російськомовні» — це один із наративів російської пропаганди, який кремль роками використовував для внутрішнього розколу української нації.

Про це зазначив Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь в ефірі авторської програми Аліни Доротюк «На часі».

росія постійно насаджувала міф про те, що Україна неоднорідна, що вона поділена на українськомовні та російськомовні регіони. Насправді, «російськомовні» — це один із наративів російської пропаганди, який вона використовує десятиліттями для внутрішнього розколу нашої нації. Тому і в історичному рішенні Конституційного Суду України від 14 липня 2021 року, і в дослідженнях сучасних мовознавців говориться про те, що неможливо виокремити «російськомовних громадян» України як окрему соціально-демографічну групу. Є громадяни України, які свого часу були зросійщені. Ми пройшли століття мовних заборон, але нині — найкращі можливості як для переходу на українську, так і для її утвердження. В умовах війни мова — серед ключових чинників ідентичності й свободи, — зауважив мовний омбудсмен.

Уповноважений нагадав, що незважаючи на зросійщення Донеччини й Луганщини, ми маємо багато визначних постатей — уродженців тих країв, які стояли на сторожі рідного слова.

До прикладу, Василь Стус, один з найвизначніших письменників, формувався на Донеччині. А Герой України, міністр культури Іван Дзюба? А Шевченківський лауреат Василь Голобородько — внутрішньо переміщений геній? — аргументує Кремінь.

Нагадаємо, Міністерство освіти і науки шукає фінансування для проведення вимірювання «освітніх розривів» у школах. Проте освітяни знають про прогалини кожного свого учня й без проведення масштабного дослідження. На думку освітянина Ігоря Лікарчука, набагато доцільніше не шукати прогалини, а дуже серйозно думати над змістом освіти та методиками навчання.

Українська мова роз’єднує нас лише з росією, а українців насправді вона об’єднує (с). Уляна Супрун