Освітяни професійно вигорають: причини

Понад половина вчителів України відчувають професійне вигорання, свідчить дослідження громадської організації GoGlobal.

Освітянам важливо дбати не тільки про фізичний стан, а і про психологічний. Адже учні зчитують їхні емоції, поведінку, жести й від цього часом залежить мотивація до навчання самих дітей.

Професійне вигорання серед освітян може проявлятися від пасивності до роздратованості. Такі ознаки помічала серед своїх колег директорка київської гімназії Катерина Спітковська. За її словами, у працівників може наставати апатія, вони починають працювати механічно, без задоволення. Обов’язки стають більше тягарем, ніж мотивацією.

Особисто для мене найбільшою ознакою вигорання є пасивність. Бо коли ми ще проявляємо якісь емоції, це означає, що ми ще боремося всередині. Але коли вже байдуже на все, то часом це призводить навіть до рішення піти з професії, — розповіла директорка.

Очільниця закладу освіти визначилася, що призводить до стану професійного вигорання.

Причини вигорання:

• велике навантаження на вчителів (змішане навчання в денну та вечірню зміни, робота щосуботи) та багато викликів, до яких потрібно швидко пристосовуватися (пандемія Covid-19, дистанційне навчання, повномасштабне вторгнення);

• бажання постійно щось наздогнати, забуваючи про відпочинок.

Ми всі біжимо на великій швидкості. Іноді навіть не просто, щоб наздогнати щось, а й вирватися вперед, вийти зі складної ситуації й водночас вдосконалитися. У цій гонитві немає часу на відновлення, — пояснює Спітковська.

• висока вимогливість суспільства.

Звісно, зараз усе більше людей усвідомлюють, якою складною є професія вчителя. Але є і ті, які висловлюють своє невдоволення. От ти біжиш, а тобі дорогою кажуть «ти ні на що не здатен», «ти нічого не можеш»… Тож потім настає момент, коли починаєш думати, а куди я біжу? Де в цьому всьому я? — зауважила директорка.

Як розпізнати професійне вигорання:

• відчуття нестачі енергії в професійній сфері;

• відсутність бажання йти на роботу, генерувати креативні ідеї;

• бажання відсторонитися від колективу, учнів тощо;

• ігнорування, відкладання робочих завдань або навпаки постійні думки про роботу тощо.

Психологи наголошують, що важливо дбати про власний емоційний стан, адже запобігти вигоранню значно легше, ніж боротися з ним.

Нагадаємо, українські освітяни під час війни мусять постійно перебувати в тонусі. Адже вони не тільки забезпечують якісне надання знань, але ще й несуть шалене емоційне навантаження через відповідальність за життя та безпеку кожного свого учня чи вихованця. Як і багатьох, рік постійного навантаження надзвичайно виснажує.

Джерело nus.org.ua