Українській мові притаманні певні граматичні риси, яких немає в російській. Наша мова дуже різниться граматично, фонетично, орфоепічно, чому є підтвердження. Що вже й говорити про милозвучність мови.
Саме на ці особливості звертає увагу філологиня Ольга Васильєва.

Іменники української мови мають кличний відмінок
Він представлений закінченнями -о, -е, -є, -у, -ю і використовується, коли ми звертаємося до когось (чогось). Наприклад, Одесо, Миколаєве, Балакліє, Лисичанську, Маріуполю.
Наказовий спосіб дієслова першої особи множини
Представлений закінченнями -мо, -імо та вигуками «нумо» і «гайда»: встаньмо, ходімо, працюймо; нумо до праці, гайда працювати.
Московити кажуть — «давайте», — зазначає редакторка.
Особлива форма майбутнього часу дієслова
Синтетична (та, яка складається з одного слова) форма майбутнього часу дієслова: -робитиму, -робитимеш, -робитиме, -робитимемо, -робитимете, -робитимуть, -робитиметься, -робитимуться.
Формально є й аналітична форма (з двох слів): буду робити, будеш робити, буде робитися тощо. Однак вона менш органічна для нашої мови, тому небажана.
Ступені порівняння прикметників
В українській мові є синтетична форма вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників: тепліший - найтепліший.
Є й аналітична: більш теплий, найбільш теплий, якої краще уникати.
Найвищий ступінь можна додатково посилити префіксами що- та як-: найтепліший - щонайтепліший, якнайтепліший.
У московита на всі варіанти буде «самый теплый», — пише філологиня.
Давноминулий час дієслова
Такий час широко вживався у староукраїнській літературній мові XVI-XVIII ст. і зберігся дотепер: «Я читав був цю книжку, та забув її зміст».
Цю форму рекомендовано вживати в розмовному та художньому стилях для посилення колориту.
Московити віддавна намагаються переконати нас і себе, що українська мова — це лише діалект російської.
Жодної «спільної колиски» для української та російської мов не існувало. Українська походить від народної мови Київської Русі, а російська — від мертвої старослов'янської чи церковнослов'янської, яку штучно створили Кирило та Мефодій у IX ст. і яка була офіційною у Русі. Після розпаду Київської імперії українська і російська мови й далі йшли цілком різними шляхами розвитку.
Як відомо, московський цар Петро І вкрав у 1721 році в України назву Київської Русі, щоб привласнити московитами собі славетну історії української нації.
Нагадаємо, 15 червня 1775 року за наказом російської імператриці Катерини ІІ московські війська зруйнували Запорізьку Січ.
Фотоматеріали: ukurier.gov.ua, фейсбук Ольги Васильєвої
Користувач:
Нікішина Тетяна Олександрівна