День в історії: народився Анатолій Базилевич, який проілюстрував «Енеїду» Котляревського

7 червня виповнюється 96 роки з дня народження Анатолія Базилевича. Видатний український художник народився у місті Жмеринка на Вінниччині в сім’ї інженера.

У своєму творчому доробку Базилевич виконував ілюстрації до творів Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Марка Вовчка.

Брав участь в ілюструванні ювілейного видання «Кобзаря». Він залюбки ілюстрував книги для дітей, розкриваючи перед ними чарівний і барвистий світ казок Олександра Пушкіна, Ганса Крістіяна Андерсена, Шарля Перро, братів Грімм, Івана Франка, «Співомовок» Степана Руданського, українських народних казок і казок народів світу.

Кожна ілюстрація Анатолія Базилевича точна, невимушена і легка. Визначальна риса самобутньої мистецької особистості Базилевича — природне почуття гумору. Часто гумор у його творах переплітається із сатирою, іронією та шаржем.

Понад 10 років свого життя Анатолій Базилевич працював над ілюстраціями до «Енеїди» Івана Котляревського. В образах українських козаків художник передає силу духу, нескореність і відвагу.

Чому робота розтягнулася на десятиліття? Спочатку художник-графік почав укорінюватися в історію й звички Стародавньої Греції та Риму: горталися монографії, уважно вивчалися малюнки.

Потім настав період національної культури та побуту України ХVII-XVIII століть, коли у пригоді стала приватна колекція самого Анатолія Базилевича — старовинний одяг, побутове начиння, посуд, реманент, зброя.

Анатолію Базилевичу потрібно було — ні багато, ні мало — стати реставратором… навпаки. Тобто у старовинному стінописі шар за шаром, послідовно, використовуючи досвід, нагромаджений за століття попередниками, нарощувати силу образів і промальовувати чіткіші деталі людської вдачі відомих гомерівських персонажів, ніби джазово імпровізуючи та ускладнюючи українські теми і варіації на грецькі теми.

Подібна робота трапляється художникові, хіба що, раз на життя, — зізнавався майстер із неприхованою радістю.

Базилевичу для початку належало знайти власний почерк, а значить, від «малороссийского переложения» перейти до магічного творення повноцінного українського епосу.

Анатолій Базилевич удостоєний звання «Народний художник України», Заслужений діяч мистецтв.

У 2005 році серце митця зупинилося. Поховали його на Байковому кладовищі у Києві.

Українці пам’ятатимуть крізь віки видатного митця, з іменем якого пов’язаний розквіт української книжкової графіки другої половини XX ст.

Навіть із найменшою фальшю митець не міг змиритися, до власної цілі він крокував чесно, ні через кого не переступаючи, нікому життя не ламаючи. Здавалося, сама доля поклала йому за взірець неписані правила бойового кодексу козаків запорозьких:

Там, де відвага, — там і перемога.

Порядна людина: нікуди не пнеться, — часто повторював Базилевич.